Львівський історичний клуб

Після смерті Радама на трон зійшла його дружина Рана, яка взяла монарше ім’я Ранавалуна. Реальних прав на трон вона практично не мала, як і дитини-спадкоємця. Потрапила вона до двору взагалі через зв’язки батька, який хоч і був простолюдином, але якось допоміг королю Андріанампуаніменірині свого часу. Однак Ранавалуна була дуже розумною і вміло відчувала політичну ситуацію. За часів її чоловіка християнство швидко поширювалося на острові. Спочатку його прийняла королівська родина, потім аристократія, а згодом і решта населення. Але швидкий розвиток місіонерської діяльності на острові зустрів опір консерваторів. Вони були дуже раді промові королеви, в якій вона заявила, що не буде поклонятися жодним іншим богам, окрім богів своїх предків. Для додання собі легітимності вона швидко народила спадкоємця через дев’ять місяців після смерті чоловіка, якого назвала Ракуту.

У липні 1829 р. французи вторглися на острів, але королівська армія та ополчення навіть зуміли відбитися. Однак у травні 1831 р. вони повернулися і отримали контроль над західною частиною острова, хоч і не повний. Невдовзі королеві стало зрозуміло, що християнські місіонери не лише проповідують слово Боже, а й збирають розвіддані, особливо католицькі ієзуїти. Вони збирали точну інформацію про озброєння місцевих військ, їх чисельність і також складали детальні топографічні карти, передаючи ті французькому командуванню. У 1835 р. Ранавалуна висилає всіх місіонерів з острова і під страхом смертної кари забороняє малагасійцям приймати християнство. У 1839 р. вона заборонила вивезення рабів із острова, а в 1845 - поширила дію малагасійських законів на всіх європейців на Мадагаскарі. Тепер вони повинні були виконувати державні обов’язки, такі як королівська панщина і податки, а також могли бути засуджені за місцевими законами, що навіть дозволяло продавати їх у рабство.

У Малагасійському королівстві була цікава система управління, заснована на судах. На верху стояла королева, яка управляла державою через так звану раду з 70 суддів. Однак найвищою формою правосуддя був Божий суд, або ордалії. Таке покарання включає, до прикладу, випробування водою, коли підсудного кидали у воду зв’язаним і перевіряли, чи він виживе. Хто виживав - того виправдовували, хто ні - визнавався винуватим. Але на Мадагаскарі ордалії були цікавішими, ніж просто випробування водою і називалися танґена. Випробування включало поглинання трьох курячих шкірок, одна з яких була отруєна одним із найбільш ядовитих горіхів у світі. Якщо хтось з’їдав усі шкірки і не вмирав, його страчували. Такі судові процеси негативно впливали на демографічну ситуацію країни, хоча, звісно, покарання такого типу не були дуже поширені. На основі останніх створювалися чутки, що місцеві королі буквально знищують своє населення.

#XIX_ст

www.group-telegram.com/jp/lviv_historical.com/13672

270 viewsFeb 6 at 14:32

Після смерті Радама на трон зійшла його дружина Рана, яка взяла монарше ім’я Ранавалуна. Реальних прав на трон вона практично не мала, як і дитини-спадкоємця. Потрапила вона до двору взагалі через зв’язки батька, який хоч і був простолюдином, але якось допоміг королю Андріанампуаніменірині свого часу. Однак Ранавалуна була дуже розумною і вміло відчувала політичну ситуацію. За часів її чоловіка християнство швидко поширювалося на острові. Спочатку його прийняла королівська родина, потім аристократія, а згодом і решта населення. Але швидкий розвиток місіонерської діяльності на острові зустрів опір консерваторів. Вони були дуже раді промові королеви, в якій вона заявила, що не буде поклонятися жодним іншим богам, окрім богів своїх предків. Для додання собі легітимності вона швидко народила спадкоємця через дев’ять місяців після смерті чоловіка, якого назвала Ракуту.

У липні 1829 р. французи вторглися на острів, але королівська армія та ополчення навіть зуміли відбитися. Однак у травні 1831 р. вони повернулися і отримали контроль над західною частиною острова, хоч і не повний. Невдовзі королеві стало зрозуміло, що християнські місіонери не лише проповідують слово Боже, а й збирають розвіддані, особливо католицькі ієзуїти. Вони збирали точну інформацію про озброєння місцевих військ, їх чисельність і також складали детальні топографічні карти, передаючи ті французькому командуванню. У 1835 р. Ранавалуна висилає всіх місіонерів з острова і під страхом смертної кари забороняє малагасійцям приймати християнство. У 1839 р. вона заборонила вивезення рабів із острова, а в 1845 - поширила дію малагасійських законів на всіх європейців на Мадагаскарі. Тепер вони повинні були виконувати державні обов’язки, такі як королівська панщина і податки, а також могли бути засуджені за місцевими законами, що навіть дозволяло продавати їх у рабство.

У Малагасійському королівстві була цікава система управління, заснована на судах. На верху стояла королева, яка управляла державою через так звану раду з 70 суддів. Однак найвищою формою правосуддя був Божий суд, або ордалії. Таке покарання включає, до прикладу, випробування водою, коли підсудного кидали у воду зв’язаним і перевіряли, чи він виживе. Хто виживав - того виправдовували, хто ні - визнавався винуватим. Але на Мадагаскарі ордалії були цікавішими, ніж просто випробування водою і називалися танґена. Випробування включало поглинання трьох курячих шкірок, одна з яких була отруєна одним із найбільш ядовитих горіхів у світі. Якщо хтось з’їдав усі шкірки і не вмирав, його страчували. Такі судові процеси негативно впливали на демографічну ситуацію країни, хоча, звісно, покарання такого типу не були дуже поширені. На основі останніх створювалися чутки, що місцеві королі буквально знищують своє населення.

#XIX_ст

BY Львівський історичний клуб