one more chapter

Д. Фрейтас «Девʼять життів Роуз Наполітано»

⭐️ 5/5
🌙 4/5

🌹 Не памʼятаю, чи колись ще було таке, що я читала книжку і відчувала, що мене бачать — що мої думки хтось вихопив з голови і переніс на папір. Я здогадувалася, що так буде, і саме тому хотіла це почитати.

🌸Я часто люблю думати — а що, якби…? Яким було б життя, якби я зробила інакший вибір чи опинилася б в інакшій ситуації?

🌼 Донна Фрейтас перетворила цю думку на цілу книгу, де ми дізнаємося — а що, коли жінка, яка ніколи не хотіла дітей, раптом відчуває тиск з боку чоловіка, який колись теж казав, що їх не хоче, але раптом передумав? Яким буде шлюб, якщо вона зробить це? А якщо ні? Чи буде вона хорошою матірʼю? Чи буде він хорошим батьком? А якщо вона обере не відходити від своїх переконань? Ми бачимо девʼять життів Роуз, у яких події складаються по-різному, але деякі речі лишаються незмінними.

🌸 Ця книжка була такою, як я очікувала — тригерною, але дуже життєвою. Вона проїхалася по всіх моїх страхах, але попри все дала надію — можливо лишитися собою навіть під таким тиском, навіть у ситуаціях, де здається, що ти вже ніколи не зможеш бути сама. При цьому авторка не зайшла задалеко, адже я могла підкинути їй ще одне-два життя, де все пройшло не так гладко.

🌸 Моя головна критика цієї книги полягає в тому, що не було жодного життя, до Роуз лишається щаслива без дітей — своїх, чужих чи будь-яких. Я потім побачила, що цю книгу в основному за це й критикують, і тут не можу не погодитися, бо це була моя перша думка. Думаю, авторка трохи побоялася відступати далі. Так, нам показали 8 життя Роуз, де був аборт, але я б хотіла ще побачити Роуз, яка народила дитину і не відчула того щастя материнства — а це часто стається з жінками, які ту дитину хотіли і чекали.

🌸 Але я вважаю, що авторка нікому нічого не обіцяла. Вона написала тут своє бачення історії, і я лише хочу, щоб цю історію не маркетували неправильно. Це не допоможе тим, хто взагалі не бачить себе з дітьми чи в стосунках. Але може послати промінь надії тим жінкам, які бояться лишитися самі.

🥀 Дуже великий акцент в книзі йде саме на те, що шлюб і діти все не вирішують — є ще батьки, родичі, друзі, які будуть з тобою попри все. Навіть якщо не підтримає родина, можна знайти друзів, які будуть поруч. Якщо когось жахливо страшить ця самотність після стількох років шлюбу, авторка показує, що спроби його врятувати зрештою можуть виявитися марними, бо щось було не так із самого початку.
Розділ із освідченням це показав і поставив для мене останній пазл у цій картині.

🥀Мене дуже зворушили стосунки Роуз із власною матірʼю та післямова авторки, після якої я ще довго ридала. Це нагадує цінувати те, що ти маєш, попри власне ставлення до материнства — цінувати любов своєї матері й те, що тобі дали.
#omc_reviews

Please open Telegram to view this post

VIEW IN TELEGRAM

www.group-telegram.com/jp/one_more_chapterr.com/1809

669 viewsedited  Feb 10 at 21:13

Д. Фрейтас «Девʼять життів Роуз Наполітано»

⭐️ 5/5
🌙 4/5

🌹 Не памʼятаю, чи колись ще було таке, що я читала книжку і відчувала, що мене бачать — що мої думки хтось вихопив з голови і переніс на папір. Я здогадувалася, що так буде, і саме тому хотіла це почитати.

🌸Я часто люблю думати — а що, якби…? Яким було б життя, якби я зробила інакший вибір чи опинилася б в інакшій ситуації?

🌼 Донна Фрейтас перетворила цю думку на цілу книгу, де ми дізнаємося — а що, коли жінка, яка ніколи не хотіла дітей, раптом відчуває тиск з боку чоловіка, який колись теж казав, що їх не хоче, але раптом передумав? Яким буде шлюб, якщо вона зробить це? А якщо ні? Чи буде вона хорошою матірʼю? Чи буде він хорошим батьком? А якщо вона обере не відходити від своїх переконань? Ми бачимо девʼять життів Роуз, у яких події складаються по-різному, але деякі речі лишаються незмінними.

🌸 Ця книжка була такою, як я очікувала — тригерною, але дуже життєвою. Вона проїхалася по всіх моїх страхах, але попри все дала надію — можливо лишитися собою навіть під таким тиском, навіть у ситуаціях, де здається, що ти вже ніколи не зможеш бути сама. При цьому авторка не зайшла задалеко, адже я могла підкинути їй ще одне-два життя, де все пройшло не так гладко.

🌸 Моя головна критика цієї книги полягає в тому, що не було жодного життя, до Роуз лишається щаслива без дітей — своїх, чужих чи будь-яких. Я потім побачила, що цю книгу в основному за це й критикують, і тут не можу не погодитися, бо це була моя перша думка. Думаю, авторка трохи побоялася відступати далі. Так, нам показали 8 життя Роуз, де був аборт, але я б хотіла ще побачити Роуз, яка народила дитину і не відчула того щастя материнства — а це часто стається з жінками, які ту дитину хотіли і чекали.

🌸 Але я вважаю, що авторка нікому нічого не обіцяла. Вона написала тут своє бачення історії, і я лише хочу, щоб цю історію не маркетували неправильно. Це не допоможе тим, хто взагалі не бачить себе з дітьми чи в стосунках. Але може послати промінь надії тим жінкам, які бояться лишитися самі.

🥀 Дуже великий акцент в книзі йде саме на те, що шлюб і діти все не вирішують — є ще батьки, родичі, друзі, які будуть з тобою попри все. Навіть якщо не підтримає родина, можна знайти друзів, які будуть поруч. Якщо когось жахливо страшить ця самотність після стількох років шлюбу, авторка показує, що спроби його врятувати зрештою можуть виявитися марними, бо щось було не так із самого початку.
Розділ із освідченням це показав і поставив для мене останній пазл у цій картині.

🥀Мене дуже зворушили стосунки Роуз із власною матірʼю та післямова авторки, після якої я ще довго ридала. Це нагадує цінувати те, що ти маєш, попри власне ставлення до материнства — цінувати любов своєї матері й те, що тобі дали.
#omc_reviews