#квірна_рекомендація

Якщо ви ще не бачили «Життя Адель», обов’язково зверніть на нього увагу. Це глибока і дуже чесна історія про кохання двох дівчат, яка показує всі грані стосунків. Фільм вражає своєю емоційною глибиною, натуральною акторською грою та атмосферою. Це справжній шедевр про кохання, пошук себе і дорослішання.

#квірно_анонімно

Я тільки що кинула в один з чатів посилання на цей канал. Дівчина, яка мені симпатична прокоментувала це так: хоч я гетеро, я рада що є такі канали, я підтримую квір спільноту.

От ніби і приємно, але вона гетеро 😭

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Вітаю, дорога спільното! Це моє перше, але точно не останнє повідомлення. Можете звертатися до мене Салатик, якщо хочете. :)

Почну зі своїх перших стосунків із дівчиною. Варто уточнити, що я бісексуальна, хоч у цій історії це не грає жодної ролі.

Отже, ця історія почалася влітку 2021 року. Це були мої перші пів року з сенсорним телефоном (моя сім’я не могла дозволити мені його раніше, ніж у 15 років). Як будь-який підліток, я завантажила TikTok. Думаю, не варто пояснювати, як серед підлітків тоді поширювалися російські ігри, мультики тощо. Я почала фанатіти від одного з таких мультфільмів і стежила за дівчиною, яка робила закоси на головних персонажів. Я закохалася в її стріми, передивлялася її відео купу разів, малювала її — усе таке.

Тому, коли вона створила у ВКонтакте текстову рольову, я, звісно ж, завантажила VPN і зареєструвалася у VK (насправді тепер шкодую про це). Але в рольову я не потрапила: її відео стало резонансним, і було дуже багато охочих. Тоді я запропонувала їй свою допомогу: створити ще одну рольову з іншим сюжетом, але якісну. Вона погодилася, але, зрештою, через це ми й посварилися.

І ось на цю сцену виходить перша дівчина, до якої я не лише відчувала щось, але й отримувала це у відповідь. Ми познайомилися, коли я якраз пропонувала вирішення ситуації з великою кількістю охочих. Того дня я запропонувала поролити разом. Як драма-квін, я вирішила створити персонажа, який буде голодувати і матиме соціальні думки. Це був мій спосіб безпечного селфгарму: я доводила себе до сліз сюжетами, плакала, і мені ставало легше.

Вона ідеально підійшла до моїх травм. У неї був “синдром рятівника”. Того дня вона завалила мене компліментами, жартами і підтримкою, якої я ніколи не відчувала у своєму оточенні. Я хворо закохалася в неї, і, здавалося, це було взаємно.

Не минуло багато часу, як у нас відбувся перший сексуальний контакт: ми відтворювали свої бажання у текстових рольових і досліджували себе. (До речі, є декілька кумедних моментів, якими я хотіла б поділитися окремо, щоб нагадати, що тупити — це нормально.)

Я запропонувала стосунки. Вона відмовила, посилаючись на те, що ми живемо в різних країнах. Саме тоді хтось із нас запропонував “дружбу з привілеями”. Я, наївна 15-річна дівчина, подумала, що це чудовий спосіб довести їй, що стосунки на відстані можливі, і сподівалася, що ми зрештою станемо парою.

Десь у цей час вона запитала: “А що буде, якщо я знайду дівчину?” Я думала, що це теоретичне питання, і відповіла чесно: “Я б засмутилася, якби в тебе хтось з’явився.”

Літо закінчилося. Закінчилися переписки 24/7, ефіри в Instagram, рольові. Почався 10 клас. Вона навчалася в інтернаті й одразу попередила, що приділятиме мені менше часу. Я не жалілася, коли це справді сталося. У неї були суворі викладачі, які контролювали виконання домашніх завдань навіть у гуртожитку, і вона казала, що не може писати. Єдиний день, коли я могла знову відчути її любов, була п’ятниця, коли вона поверталася додому.

У TikTok тоді з’явився тренд — ставити на аватар фото ока коханої людини. Вона теж його зробила. Спочатку я думала, що це її око, потім — що це просто картинка. Але одного вечора, коли вона була відвертою, я запитала. І так я дізналася, що в неї з’явилася дівчина.

Два місяці! Вона була з нею останні два місяці, поки ми були знайомі лише чотири. Я сказала, що все добре, а сама тихо ревіла до ранку.

Я не знаю і не хочу знати, чи зраджувала вона їй зі мною, чи мені з нею, і чи знала її дівчина про мене.

У грудні я видалила VK і попрощалася з нею.

Навесні 2022 року вона знову написала мені, але після її слів “Якби ми не напали на вас, ви б напали на нас” я зрозуміла, що це кінець. Заблокувала її того ж дня.

Мораль проста: кохайтеся, але не з росіянами.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.