«Закон суворий, але це закон» - важливий принцип, як і «Закон один для всіх».
але є те, що часом забуває одна із сторін - держава в особі прокурорів, органів правопорядку та їх уповноважених осіб.
ці принципи в повній мірі поширюються і на них під час виконання службових обовʼязків, зокрема, але не виключно, і під час здійснення досудових розслідувань.
в правовій державі ці, як і багато інших принципів, мають працювати в обидві сторони: і для громадян, і для держави.
для держави, прокурорів та правоохоронців, навіть в більшій мірі, бо це ті, з числа нас, хто самі взялися від імені держави стояти на сторожі Закону, склавши відповідну присягу та отримуючи за це платню.
що можна очікувати від прокурора, правоохоронця, який сам нехтує Законом, використовує надані йому повноваження з метою досягнення інших завдань (особистих, групових, «корпоративних», корупційних тощо)?!
і навіть коли правоохоронці вважають, що порушуючи Закон, вони досягають якихось більших суспільно-значимих та корисних результатів, то дуже помиляються.
бо
а) Закони в державі призначені точно не для того, щоб окремо взятий її представник міг вирішувати коли і який з них треба виконувати, а коли і який можна чи треба порушувати,
б) такі їх порушення завдають значно більшої шкоди державі, її авторитету, правопорядку, суспільству та окремим громадянам, ніж уявна, надумана, а може навіть і цілком реальна та значима мета та мотиви таких їх дій.
саме для таких прокурорів та представників правоохоронних органів, які думають, а головне, діють інакше, в Кримінальному кодексі є цілий розділ «Злочини проти правосуддя».
але він залишатиметься лише словами на папері, допоки ті, хто вчиняють такі кримінальні правопорушення, не будуть притягуватися до відповідальності.
адже закони повинні працювати, закони повинні діяти, а безкарність, як відомо, породжує лише вседозволеність.
ті, хто стоять на захисті, на сторожі Закону, точно не можуть бути поза Законом чи над ним.
dura lex sed lex, інакше ми ніколи не матимемо правової держави.
«Закон суворий, але це закон» - важливий принцип, як і «Закон один для всіх».
але є те, що часом забуває одна із сторін - держава в особі прокурорів, органів правопорядку та їх уповноважених осіб.
ці принципи в повній мірі поширюються і на них під час виконання службових обовʼязків, зокрема, але не виключно, і під час здійснення досудових розслідувань.
в правовій державі ці, як і багато інших принципів, мають працювати в обидві сторони: і для громадян, і для держави.
для держави, прокурорів та правоохоронців, навіть в більшій мірі, бо це ті, з числа нас, хто самі взялися від імені держави стояти на сторожі Закону, склавши відповідну присягу та отримуючи за це платню.
що можна очікувати від прокурора, правоохоронця, який сам нехтує Законом, використовує надані йому повноваження з метою досягнення інших завдань (особистих, групових, «корпоративних», корупційних тощо)?!
і навіть коли правоохоронці вважають, що порушуючи Закон, вони досягають якихось більших суспільно-значимих та корисних результатів, то дуже помиляються.
бо
а) Закони в державі призначені точно не для того, щоб окремо взятий її представник міг вирішувати коли і який з них треба виконувати, а коли і який можна чи треба порушувати,
б) такі їх порушення завдають значно більшої шкоди державі, її авторитету, правопорядку, суспільству та окремим громадянам, ніж уявна, надумана, а може навіть і цілком реальна та значима мета та мотиви таких їх дій.
саме для таких прокурорів та представників правоохоронних органів, які думають, а головне, діють інакше, в Кримінальному кодексі є цілий розділ «Злочини проти правосуддя».
але він залишатиметься лише словами на папері, допоки ті, хто вчиняють такі кримінальні правопорушення, не будуть притягуватися до відповідальності.
адже закони повинні працювати, закони повинні діяти, а безкарність, як відомо, породжує лише вседозволеність.
ті, хто стоять на захисті, на сторожі Закону, точно не можуть бути поза Законом чи над ним.
dura lex sed lex, інакше ми ніколи не матимемо правової держави.
BY Шрам
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Perpetrators of such fraud use various marketing techniques to attract subscribers on their social media channels. Groups are also not fully encrypted, end-to-end. This includes private groups. Private groups cannot be seen by other Telegram users, but Telegram itself can see the groups and all of the communications that you have in them. All of the same risks and warnings about channels can be applied to groups. At the start of 2018, the company attempted to launch an Initial Coin Offering (ICO) which would enable it to enable payments (and earn the cash that comes from doing so). The initial signals were promising, especially given Telegram’s user base is already fairly crypto-savvy. It raised an initial tranche of cash – worth more than a billion dollars – to help develop the coin before opening sales to the public. Unfortunately, third-party sales of coins bought in those initial fundraising rounds raised the ire of the SEC, which brought the hammer down on the whole operation. In 2020, officials ordered Telegram to pay a fine of $18.5 million and hand back much of the cash that it had raised. Following this, Sebi, in an order passed in January 2022, established that the administrators of a Telegram channel having a large subscriber base enticed the subscribers to act upon recommendations that were circulated by those administrators on the channel, leading to significant price and volume impact in various scrips. "And that set off kind of a battle royale for control of the platform that Durov eventually lost," said Nathalie Maréchal of the Washington advocacy group Ranking Digital Rights.
from jp