Солдат Сонце 💙💛

День Пам’яті.
Це про те, щоб пам’ятати. Щоб не забувати ніколи, що свободу треба здобувати кров’ю і потом, що тисячі вже пройшли цією дорогою і залишились на ній навіки.
Війна багато років, війна за можливість бути вільними, бути тими, хто сам обирає свій шлях. У війни є імена і їх не можна забувати.
ЗАХИСНИКИ - хист - це особливе вміння, а ще укриття, оборона, тому за їх вміннями, за їх укриттям знаходимося всі ми. Пам’ятаймо, багато наших захисників дали нам цю можливість ціною свого життя!

Вони приходять до мене у сні. Сідають, деколи закурюють і про щось розповідають і посміхаються… Або мовчать… І я мовчу, бо я не знаю що я можу розповісти? Як мені боляче? Як гризе почуття провини, як мені страшно, що все дарма?
Вони дивляться на мене з небес. Точно знаю, бо відчуваю як хтось деколи легко штурхає у плечі :”ну що ти, мала, знову скисла, прорвемось!”
Вони є у моїх спогадах, на спільних фото, і на фото пам’ятників теж вони є, але туди я хожу рідко, бо не відчуваю їх там поруч…
Вони мої друзі назавжди, я не зможу з ними навіть посваритись, бо їх більше немає в живих.
Вони віддали своє життя. За мою свободу. За свободу країни, де живу я і мої діти. Не тільки за те щоб ми жили, бо жити можна і в клітці, а за можливість жити вільними на своїй землі.

Я пам’ятаю… Мені болить…

Галина Гончарук
Голова правління ГО SARVA

www.group-telegram.com/jp/soldier_sunshine.com/803

586 viewsedited  Aug 29 at 09:49

День Пам’яті.
Це про те, щоб пам’ятати. Щоб не забувати ніколи, що свободу треба здобувати кров’ю і потом, що тисячі вже пройшли цією дорогою і залишились на ній навіки.
Війна багато років, війна за можливість бути вільними, бути тими, хто сам обирає свій шлях. У війни є імена і їх не можна забувати.
ЗАХИСНИКИ - хист - це особливе вміння, а ще укриття, оборона, тому за їх вміннями, за їх укриттям знаходимося всі ми. Пам’ятаймо, багато наших захисників дали нам цю можливість ціною свого життя!

Вони приходять до мене у сні. Сідають, деколи закурюють і про щось розповідають і посміхаються… Або мовчать… І я мовчу, бо я не знаю що я можу розповісти? Як мені боляче? Як гризе почуття провини, як мені страшно, що все дарма?
Вони дивляться на мене з небес. Точно знаю, бо відчуваю як хтось деколи легко штурхає у плечі :”ну що ти, мала, знову скисла, прорвемось!”
Вони є у моїх спогадах, на спільних фото, і на фото пам’ятників теж вони є, але туди я хожу рідко, бо не відчуваю їх там поруч…
Вони мої друзі назавжди, я не зможу з ними навіть посваритись, бо їх більше немає в живих.
Вони віддали своє життя. За мою свободу. За свободу країни, де живу я і мої діти. Не тільки за те щоб ми жили, бо жити можна і в клітці, а за можливість жити вільними на своїй землі.

Я пам’ятаю… Мені болить…

Галина Гончарук
Голова правління ГО SARVA

BY Солдат Сонце 💙💛