👨🔬Що таке взагалі алхімія? Передусім це дуже суперечливе синкретичне явище середньовічної культури, яке ми найчастіше згадуємо як попередницю сучасної хімії. Сам образ алхіміка також своєрідний: філософ і теолог, експериментатор і теоретик, митець і ремісник, правовірний християнин і маг-чорнокнижник. Філософський камінь, універсальний розчинник, гомункул... Алхімічні ідеї зустрічаються в людській культурі протягом усієї її історії, але для алхімії як явища найважливішим є те, що тут вони зливаються воєдино. По суті йдеться про комбінацію містичних і раціональних доктрин.
☯️Частково цією практичною метою, а частково ідеологічними причинами було викликане поєднання доволі вільного ставлення алхіміків до ритуальної сторони життя та суворого притримування догматичних приписів. З одного боку ми розуміємо, що алхімічні заняття не дуже й позитивно сприймалися в суспільстві. Річ не тільки в тому, що церква засуджувала відповідні пошуки алхіміків. Прості люди боялись тих, хто ним займався: їм здавалося, що хіміки володіють таємним мистецтвом та небезпечними знаннями (тобто, від лукавого), і були прообразом чаклуна, чародія в народних сказаннях. Ця суспільна повага, чи скоріше страх і побоювання, примушувало тих, хто займався цим мистецтвом, писати свої твори загадковими, туманними символами, що підсилювало враження таємничості. Деякі дійшли до висновку, що простіше зробити вигляд, що це їм вдалось, адже це давало владу та створювало відповідну репутацію. Проте Альберт Великий звертає увагу на їхню переважно сумну долю, оскільки якщо їхні спонсори розчаровувалися у таланті того чи іншого алхіміка, то їхнє життя могло обернутися в гірший бік.
🧪Важливим аспектом в цій темі є рецептурність в алхімічній культурі. Алхімічний рецепт був написаний не так, як сьогодні ведуть звіти в лабораторних журналах. Як відомо, алхімія не була позбавлена певного догматизму — зрештою, вчення Арістотеля, що лежало в основі ідеї трансмутації, приймалося ними за істину в останній інстанції без жодних пояснень. Найважливішим наслідком цього було те, що алхімік попри все своє експериментаторство шукав собі опори у традиції. Перш ніж означити особистий внесок, необхідно точно відтворити, скажімо, Гіппократа (V—IV ст. до н. е.), Галена (II ст.), Ар-Разі (IX—X ст.), Бекона, Альберта, Лулія, Арнольда з Вілланови (XIII—XIV ст.). Освячення алхімічного рецепта нерідко супроводжувалося звертанням до найвищого авторитету («Візьми в ім'я пана Ісуса Христа» стільки того й того...»). І лише тоді, після цього, маленьку дещицю становило щось нове, що відзначено особистим умінням алхіміка, тавром майстра, тільки на тлі авторитетів минулого. Рецептурність, що визначає особливість середньовічного мислення, пронизала алхімічну діяльність, суттєво у ній видозмінившись. Честь авторства в порівнянні з причетністю до традиції не має значення. Так з'являються псевдо-Арістотелі, псевдо-Гебери, псевдо-Луллії, фальшиві Василі Валентини.
Проте поступово крихти індивідуальних прирощень, складаючись, дають початок новій традиції. В алхімії масив цитованого величезний, але він багатозначний. Це і доказовий, і стилістичний прийом одночасно, це посилання на авторитет, незримий та нечутний діалог, а також задоволення марнославства (включення себе до ряду найбільших), і контрастний прийом ("ось що зробили вони, а ось що я"). Попри стереотип щодо перебільшеного емпіризму алхіміки зберігали доволі традиціоналістський характер мислення...
👨🔬Що таке взагалі алхімія? Передусім це дуже суперечливе синкретичне явище середньовічної культури, яке ми найчастіше згадуємо як попередницю сучасної хімії. Сам образ алхіміка також своєрідний: філософ і теолог, експериментатор і теоретик, митець і ремісник, правовірний християнин і маг-чорнокнижник. Філософський камінь, універсальний розчинник, гомункул... Алхімічні ідеї зустрічаються в людській культурі протягом усієї її історії, але для алхімії як явища найважливішим є те, що тут вони зливаються воєдино. По суті йдеться про комбінацію містичних і раціональних доктрин.
☯️Частково цією практичною метою, а частково ідеологічними причинами було викликане поєднання доволі вільного ставлення алхіміків до ритуальної сторони життя та суворого притримування догматичних приписів. З одного боку ми розуміємо, що алхімічні заняття не дуже й позитивно сприймалися в суспільстві. Річ не тільки в тому, що церква засуджувала відповідні пошуки алхіміків. Прості люди боялись тих, хто ним займався: їм здавалося, що хіміки володіють таємним мистецтвом та небезпечними знаннями (тобто, від лукавого), і були прообразом чаклуна, чародія в народних сказаннях. Ця суспільна повага, чи скоріше страх і побоювання, примушувало тих, хто займався цим мистецтвом, писати свої твори загадковими, туманними символами, що підсилювало враження таємничості. Деякі дійшли до висновку, що простіше зробити вигляд, що це їм вдалось, адже це давало владу та створювало відповідну репутацію. Проте Альберт Великий звертає увагу на їхню переважно сумну долю, оскільки якщо їхні спонсори розчаровувалися у таланті того чи іншого алхіміка, то їхнє життя могло обернутися в гірший бік.
🧪Важливим аспектом в цій темі є рецептурність в алхімічній культурі. Алхімічний рецепт був написаний не так, як сьогодні ведуть звіти в лабораторних журналах. Як відомо, алхімія не була позбавлена певного догматизму — зрештою, вчення Арістотеля, що лежало в основі ідеї трансмутації, приймалося ними за істину в останній інстанції без жодних пояснень. Найважливішим наслідком цього було те, що алхімік попри все своє експериментаторство шукав собі опори у традиції. Перш ніж означити особистий внесок, необхідно точно відтворити, скажімо, Гіппократа (V—IV ст. до н. е.), Галена (II ст.), Ар-Разі (IX—X ст.), Бекона, Альберта, Лулія, Арнольда з Вілланови (XIII—XIV ст.). Освячення алхімічного рецепта нерідко супроводжувалося звертанням до найвищого авторитету («Візьми в ім'я пана Ісуса Христа» стільки того й того...»). І лише тоді, після цього, маленьку дещицю становило щось нове, що відзначено особистим умінням алхіміка, тавром майстра, тільки на тлі авторитетів минулого. Рецептурність, що визначає особливість середньовічного мислення, пронизала алхімічну діяльність, суттєво у ній видозмінившись. Честь авторства в порівнянні з причетністю до традиції не має значення. Так з'являються псевдо-Арістотелі, псевдо-Гебери, псевдо-Луллії, фальшиві Василі Валентини.
Проте поступово крихти індивідуальних прирощень, складаючись, дають початок новій традиції. В алхімії масив цитованого величезний, але він багатозначний. Це і доказовий, і стилістичний прийом одночасно, це посилання на авторитет, незримий та нечутний діалог, а також задоволення марнославства (включення себе до ряду найбільших), і контрастний прийом ("ось що зробили вони, а ось що я"). Попри стереотип щодо перебільшеного емпіризму алхіміки зберігали доволі традиціоналістський характер мислення...
Далі буде! ✨ #Історія_науки_та_технологій
BY Тайстра Чикаленка
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Asked about its stance on disinformation, Telegram spokesperson Remi Vaughn told AFP: "As noted by our CEO, the sheer volume of information being shared on channels makes it extremely difficult to verify, so it's important that users double-check what they read." "There is a significant risk of insider threat or hacking of Telegram systems that could expose all of these chats to the Russian government," said Eva Galperin with the Electronic Frontier Foundation, which has called for Telegram to improve its privacy practices. Messages are not fully encrypted by default. That means the company could, in theory, access the content of the messages, or be forced to hand over the data at the request of a government. Stocks dropped on Friday afternoon, as gains made earlier in the day on hopes for diplomatic progress between Russia and Ukraine turned to losses. Technology stocks were hit particularly hard by higher bond yields. "This time we received the coordinates of enemy vehicles marked 'V' in Kyiv region," it added.
from jp
