ОНИ

У Кебраділласі, Пуерто-Ріко, 12 липня 1977 року о 20:30, 42-річний Адріан Де Ольмос Ордонес відпочивав, сидячі на балконі свого будинку. Раптом він побачив дуже маленьку фігурку, яка знаходилася на відстані 40 футів від нього на іншому боці вулиці - фігурка прослизнула під огорожу з колючого дроту сусідньої ферми і йшла до вуличного ліхтаря, який знаходився за 20 футів. Спочатку чоловік вирішив, що це напевно може бути «скоріше за все, дитина», але зосередивши увагу, зрозумів, що це не звичайна дитина, а точніше - зовсім не дитина.

Невеличка істота була вкрита зеленим одягом, який, виглядав наче був надутий повітрям; великий металевий шолом зі скляною передньою частиною охоплював голову і закінчувався невеликим загостренням на маківці, увінчаним коротким подовжувачем зі світловою крапкою на верхівці.

На спині була коробка, схожа на ранець. Де Ольмос також помітив, що у істоти було лише чотири пальці, його ноги були схожі на качині і те, що у нього був хвіст, але недостатньо довгий, щоб досягати землі. У правій руці "гном" тримав маленький блискучий предмет.

Де Ольмос крикнув своїй дочці Ірасемі, щоб вона принесла йому олівець і папір, аби він зміг намалювати істоту, не відводячи очей. Пізніше він розповідав досліднику Себастьяну Ламаршу:

«Я сказав доньці, щоб вона увімкнула світло у вітальні, але вона помилилася і увімкнула зовнішню лампу, ту, що освітлює терасу. Як тільки світло вимкнулося, я побачив, як істота відступила до огорожі з колючого дроту. Воно прослизнуло нижче і там залишилася нерухомою. Потім поклала свої руки на пояс спереду, і те щось, що було в неї за спиною, щось схоже на рюкзак, засвітилося, видаючи при цьому шум, схожий на звук електричної дрилі. А потім воно злетіло, піднялося в повітря і зникло за деревами».

У цей час дочка, дружина і двоє синів де Ольмоса вийшли на вулицю, і якраз вчасно, щоб побачити вогні об'єкта, що був у повітрі. Вони спостерігали за ним протягом десяти хвилин, коли той перелітав з дерева на дерево, а іноді опускався на рівень землі. Невдовзі до них приєдналася група сусідів, які також спостерігали за цим дивовижним видовищем. Під час спостережень уся худоба на сусідній фермі «збожеволіла», тварини ревли, нервово бігали та лягали на землю..

Далі до першої групи вогнів приєдналася друга група, яка, можливо, мала відношення, чи могла бути другим гуманоїдом - на думку Де Ольмоса, «вони прийшли на допомогу своєму товаришеві», чий «пристрій у рюкзаку не функціонував задовільно».

Але незабаром небесні вогні зникли, залишивши в ночі невелику групу переляканих свідків, які поспішили викликати поліцію.

Місцева поліція провела повне розслідування, як і дослідник Себастьян Робіу Ламарш, який у своєму звіті для British Flying Saucer Review написав:

«Під час нашого розслідування нам вдалося переконатися, що пан Адріан - людина серйозна, розважлива, чесний працівник. Він користується повагою всіх своїх сусідів, він бізнесмен, продає корм для худоби на північному заході острова. І раніше він ніколи не виявляв ніякого інтересу до НЛО чи подібних питань. Однак він сказав нам: «Тепер я в це вірю».

Наступного дня на місці події були знайдені і сфотографовані сліди, імовірно залишені гуманоїдом, також було зазначено, що сусідка бачила світловий об'єкт, що спускався в лісисту місцевість за два дні до інциденту з "літаючим гномом з Кебраділласа"

Patrick Gross URECAT / Sebastian Robiou Lamarche, in Flying Saucer Review (FSR) / Jorge Martin

www.group-telegram.com/jp/ufo666ufo.com/3053

262 viewsNov 2 at 01:02

У Кебраділласі, Пуерто-Ріко, 12 липня 1977 року о 20:30, 42-річний Адріан Де Ольмос Ордонес відпочивав, сидячі на балконі свого будинку. Раптом він побачив дуже маленьку фігурку, яка знаходилася на відстані 40 футів від нього на іншому боці вулиці - фігурка прослизнула під огорожу з колючого дроту сусідньої ферми і йшла до вуличного ліхтаря, який знаходився за 20 футів. Спочатку чоловік вирішив, що це напевно може бути «скоріше за все, дитина», але зосередивши увагу, зрозумів, що це не звичайна дитина, а точніше - зовсім не дитина.

Невеличка істота була вкрита зеленим одягом, який, виглядав наче був надутий повітрям; великий металевий шолом зі скляною передньою частиною охоплював голову і закінчувався невеликим загостренням на маківці, увінчаним коротким подовжувачем зі світловою крапкою на верхівці.

На спині була коробка, схожа на ранець. Де Ольмос також помітив, що у істоти було лише чотири пальці, його ноги були схожі на качині і те, що у нього був хвіст, але недостатньо довгий, щоб досягати землі. У правій руці "гном" тримав маленький блискучий предмет.

Де Ольмос крикнув своїй дочці Ірасемі, щоб вона принесла йому олівець і папір, аби він зміг намалювати істоту, не відводячи очей. Пізніше він розповідав досліднику Себастьяну Ламаршу:

«Я сказав доньці, щоб вона увімкнула світло у вітальні, але вона помилилася і увімкнула зовнішню лампу, ту, що освітлює терасу. Як тільки світло вимкнулося, я побачив, як істота відступила до огорожі з колючого дроту. Воно прослизнуло нижче і там залишилася нерухомою. Потім поклала свої руки на пояс спереду, і те щось, що було в неї за спиною, щось схоже на рюкзак, засвітилося, видаючи при цьому шум, схожий на звук електричної дрилі. А потім воно злетіло, піднялося в повітря і зникло за деревами».

У цей час дочка, дружина і двоє синів де Ольмоса вийшли на вулицю, і якраз вчасно, щоб побачити вогні об'єкта, що був у повітрі. Вони спостерігали за ним протягом десяти хвилин, коли той перелітав з дерева на дерево, а іноді опускався на рівень землі. Невдовзі до них приєдналася група сусідів, які також спостерігали за цим дивовижним видовищем. Під час спостережень уся худоба на сусідній фермі «збожеволіла», тварини ревли, нервово бігали та лягали на землю..

Далі до першої групи вогнів приєдналася друга група, яка, можливо, мала відношення, чи могла бути другим гуманоїдом - на думку Де Ольмоса, «вони прийшли на допомогу своєму товаришеві», чий «пристрій у рюкзаку не функціонував задовільно».

Але незабаром небесні вогні зникли, залишивши в ночі невелику групу переляканих свідків, які поспішили викликати поліцію.

Місцева поліція провела повне розслідування, як і дослідник Себастьян Робіу Ламарш, який у своєму звіті для British Flying Saucer Review написав:

«Під час нашого розслідування нам вдалося переконатися, що пан Адріан - людина серйозна, розважлива, чесний працівник. Він користується повагою всіх своїх сусідів, він бізнесмен, продає корм для худоби на північному заході острова. І раніше він ніколи не виявляв ніякого інтересу до НЛО чи подібних питань. Однак він сказав нам: «Тепер я в це вірю».

Наступного дня на місці події були знайдені і сфотографовані сліди, імовірно залишені гуманоїдом, також було зазначено, що сусідка бачила світловий об'єкт, що спускався в лісисту місцевість за два дні до інциденту з "літаючим гномом з Кебраділласа"

Patrick Gross URECAT / Sebastian Robiou Lamarche, in Flying Saucer Review (FSR) / Jorge Martin

BY ОНИ