В сучасному дискурсі прийнято за істину наратив про правильне вихованя. Якщо людині змалечку вкладати правильні цінності, то вона виросте доброчесним та благонадійним громадянином, який побудує здорові стосунки, протидіятиме насильству в сім'ї та суспільстві, захищатиме права пригнобленних. Цілком і повністю просвітницьке трактування людини як tabula rasa при народженні, та, як наслідок, надання соціальному провідного та всеохопного значення у процесі формування особистості.
Це ми можемо бачити і сьогодні на приклад іосвітнього середовища, в яке активно включають теми рівності, толерантності, насильства тощо. І все це несе директивний характер - тільки це може виховати "правильну" людину. Тривалий час я і сама вірила в ці тези, а протистояння навіюванням полягало у тому, аби віднайти "іншу правильну" систему виховання.
Однак, це працює лише в теорії чи контрольованих у просторі та часі експериментальних умовах, коли людська спільнота розглядається в стерильних умовах поділу на чорне та біле. Як аргумент можна апелювати до досліджень, в яких підтверджується сильна роль вроджених факторів, але я пропоную звернутися до реального життя та власного досвіду.
"Ідеальні" люди під тиском обставин можуть ламатися і перетворюватись на свої протилежності. При чому це може відбутися як "раз і назавжди", так і мати спорадичний характер. У першому випадку це свідчить про намагання людини тривалий час зберігати хибне обличчя, яке було нав'язано вихованням, що, зрештою, стало нестерпним. У другому випадку це реакція на неординарну ситуацію, що свідчить про "запуск природних механізмів" у вигляді некнтрольованих емоційних реакцій на події, які не були передбачені "протоколмо виховання". По заспокоєнню та поверненню до нормального стану людині буде важко прийняти таку темну, навіть "тваринну" частину себе. Як з цим працювати, це окрема тема і зараз не про це.
Початок 20 століття характеризується явищем психоаналізу, який виявив те, що подавлення сексуальності на погодження соціальним нормам веде до неврозу. Сто років потому, після вдаваної сексуальної емансипації, ми продовжуємо знущатися над собою і подавляємо людську природу через витіснення негативних емоцій та рис характеру. Нас змушують подавляти агресію та негатив, апріорі толерантно ставитись до всіх, клеймувати "жіноче" та "чоловіче" та ділити емоції та переживання на "правильні" та "неправильні".
Ні, це не заклик до прояву агресії та відкритої ненависті. Це заклик прийняти ці речі як об'єктивну частину нашої сутності, яку неможливо "перевиховати". З цим можливо лише навчитися ладнати і спрямовувати деструктивну енегрію у правильне русло, та адекватно реагувати на такі прояви, звертаючи увагу на контекст. Бо маючи чорно-біле сприйняття своєї природи, людина не зможе стійко прийняти виклики життя. При чому, як стосовно себе, так і інших.
На жаль, навчанням чи вихованням тут не зарадиш, адже це здобувається лише досвідом. А тому, гіперопіка та тепличні умови виховання унеможливлюють органічного набуття досвіду людиною, який в кожному віці несе свій унікальний характер. Так само і повна відсутність берегів перетворює здобуття досвіду на процес виживання. У дорослому віці ця людина буде компенсувати цю нестачу досвіду і це велике випробування. Звісно, існують універсальні правила, які описують загальні принципи, і правильно донести їх дитині є метою виховання. Однак, як вона їх зрозуміє і як впровадить у життя, це суто індивідуальна історія.
Досвід показує, що природне/іманентне братиме гору над соціальним/насадженим, якщо ігноруватиметься чи тавруватиметься як негативне. І чим сильніше витіснення, тим важчим буде удар у відповідь. Це працює і на індивідуальному, і на колективному рівнях. А тому чимдужчі намагання в утопію та "нову людину" призведуть до своєрідної духовної "варваризації" через бунт іманентності. Це не нормалізація негативних та небезпечних рис, а цілісне сприйняття задля можливості об'єктивно оцінювати себе та бути готовим до різних життєвих ситуацій.
В сучасному дискурсі прийнято за істину наратив про правильне вихованя. Якщо людині змалечку вкладати правильні цінності, то вона виросте доброчесним та благонадійним громадянином, який побудує здорові стосунки, протидіятиме насильству в сім'ї та суспільстві, захищатиме права пригнобленних. Цілком і повністю просвітницьке трактування людини як tabula rasa при народженні, та, як наслідок, надання соціальному провідного та всеохопного значення у процесі формування особистості.
Це ми можемо бачити і сьогодні на приклад іосвітнього середовища, в яке активно включають теми рівності, толерантності, насильства тощо. І все це несе директивний характер - тільки це може виховати "правильну" людину. Тривалий час я і сама вірила в ці тези, а протистояння навіюванням полягало у тому, аби віднайти "іншу правильну" систему виховання.
Однак, це працює лише в теорії чи контрольованих у просторі та часі експериментальних умовах, коли людська спільнота розглядається в стерильних умовах поділу на чорне та біле. Як аргумент можна апелювати до досліджень, в яких підтверджується сильна роль вроджених факторів, але я пропоную звернутися до реального життя та власного досвіду.
"Ідеальні" люди під тиском обставин можуть ламатися і перетворюватись на свої протилежності. При чому це може відбутися як "раз і назавжди", так і мати спорадичний характер. У першому випадку це свідчить про намагання людини тривалий час зберігати хибне обличчя, яке було нав'язано вихованням, що, зрештою, стало нестерпним. У другому випадку це реакція на неординарну ситуацію, що свідчить про "запуск природних механізмів" у вигляді некнтрольованих емоційних реакцій на події, які не були передбачені "протоколмо виховання". По заспокоєнню та поверненню до нормального стану людині буде важко прийняти таку темну, навіть "тваринну" частину себе. Як з цим працювати, це окрема тема і зараз не про це.
Початок 20 століття характеризується явищем психоаналізу, який виявив те, що подавлення сексуальності на погодження соціальним нормам веде до неврозу. Сто років потому, після вдаваної сексуальної емансипації, ми продовжуємо знущатися над собою і подавляємо людську природу через витіснення негативних емоцій та рис характеру. Нас змушують подавляти агресію та негатив, апріорі толерантно ставитись до всіх, клеймувати "жіноче" та "чоловіче" та ділити емоції та переживання на "правильні" та "неправильні".
Ні, це не заклик до прояву агресії та відкритої ненависті. Це заклик прийняти ці речі як об'єктивну частину нашої сутності, яку неможливо "перевиховати". З цим можливо лише навчитися ладнати і спрямовувати деструктивну енегрію у правильне русло, та адекватно реагувати на такі прояви, звертаючи увагу на контекст. Бо маючи чорно-біле сприйняття своєї природи, людина не зможе стійко прийняти виклики життя. При чому, як стосовно себе, так і інших.
На жаль, навчанням чи вихованням тут не зарадиш, адже це здобувається лише досвідом. А тому, гіперопіка та тепличні умови виховання унеможливлюють органічного набуття досвіду людиною, який в кожному віці несе свій унікальний характер. Так само і повна відсутність берегів перетворює здобуття досвіду на процес виживання. У дорослому віці ця людина буде компенсувати цю нестачу досвіду і це велике випробування. Звісно, існують універсальні правила, які описують загальні принципи, і правильно донести їх дитині є метою виховання. Однак, як вона їх зрозуміє і як впровадить у життя, це суто індивідуальна історія.
Досвід показує, що природне/іманентне братиме гору над соціальним/насадженим, якщо ігноруватиметься чи тавруватиметься як негативне. І чим сильніше витіснення, тим важчим буде удар у відповідь. Це працює і на індивідуальному, і на колективному рівнях. А тому чимдужчі намагання в утопію та "нову людину" призведуть до своєрідної духовної "варваризації" через бунт іманентності. Це не нормалізація негативних та небезпечних рис, а цілісне сприйняття задля можливості об'єктивно оцінювати себе та бути готовим до різних життєвих ситуацій.
BY Afemina
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Elsewhere, version 8.6 of Telegram integrates the in-app camera option into the gallery, while a new navigation bar gives quick access to photos, files, location sharing, and more. But Telegram says people want to keep their chat history when they get a new phone, and they like having a data backup that will sync their chats across multiple devices. And that is why they let people choose whether they want their messages to be encrypted or not. When not turned on, though, chats are stored on Telegram's services, which are scattered throughout the world. But it has "disclosed 0 bytes of user data to third parties, including governments," Telegram states on its website. "Someone posing as a Ukrainian citizen just joins the chat and starts spreading misinformation, or gathers data, like the location of shelters," Tsekhanovska said, noting how false messages have urged Ukrainians to turn off their phones at a specific time of night, citing cybersafety. The regulator said it had received information that messages containing stock tips and other investment advice with respect to selected listed companies are being widely circulated through websites and social media platforms such as Telegram, Facebook, WhatsApp and Instagram. The last couple days have exemplified that uncertainty. On Thursday, news emerged that talks in Turkey between the Russia and Ukraine yielded no positive result. But on Friday, Reuters reported that Russian President Vladimir Putin said there had been some “positive shifts” in talks between the two sides.
from kr
