4,5 (з 2ма антрактами)годинний марафон «Паромник» в Театрі ім. Лесі Українки - done ☑️
Якщо говорити про враження, то, як на мене, це дуже якісна робота, але достатньо незвична як для пересічного глядача так і для заядлих театралів. Тобто, в виставі порушуються майже всі правила за якими живе та існує сучасний український театр. І тепер на зауваження «то тут же вони просто сидять, говорять і нічого не відбувається» можна сказати «а «Паромника» ви дивились??»)
Вистава повертає нас в канони класичного театру, де існування акторів важливіше режисерських ходів. Хоча декорація тут чудова, майже дві дії всі існують в спілкуванні, діалогах (і навіть дим майже не йшов;(). Шикарна сцена спілкування за столом, де актори сидять спиною до глядача, найнебезпечніший прийом, але тут він працює чудово! Єдиний мінус цієї форми, як на мене (сидів в 7 ряду партера, але не по центру) це не дуже якісний звук. Я чверть тексту майже не чув (питав у знайомих на інших місцях - те ж саме). А в такій формі текст це - найважливіше!
Ще з плюсів: всі актори на місці, чудова молодь, ще трохи невпевнена, але толк буде точно!) Дуже впевнений Кобзар, в одному моменті було навіть смішно, що до цього про виставу писали, що вона без жодного мату, а в одній сцені Олександр так вийшов в емоцію, що «блд» все ж вирвалось!)) Кобзар в цьому амплуа вже настільки взяв непогану вишку, що дуже хочеться побачити його в якоїсь незвичній ролі. А от Боклан, як на мене, недопрацював, тобто, все добре, але очікувано, нічого нового. Відпрацював достатньо технічно.
Дві перших дії вистави це така собі експозиція, щоб підійти до дії третьої. Всі найсильніші сцени саме тут. Тому жаль, що я читаю, що з якогось з прем’єрних показів люди уходили після першої чи другої дії, тобто головне вони не побачили!(
«Котра година, Шейне?» - фінал найсильнішої відкриваючоі сцени третьої дії - і зал вибухає оплесками!
Форма саги - це дуже важко! Але Кашліков, на мою думку, достойно впорався!
Ще з минусів: режисеру так вдалось занурити глядача в атмосферу Ірландії тих років, що якісь сучасні фрази про «євробачення» та «серіали» сильно вибивалися і дратували.
Про постріл в фіналі треба попереджувати (на сайті інфо є, але треба ще якось в залі) тк, по-перше, можно отримати розрив серця, по-друге, після цього йде дуже драматична сцена фіналу, а зляканий глядач вмикає сміх, як захистну реакцію.
Висновок: 4,5 години пролетіли як дві, рекомендую до перегляду, але є нюанси)
Якщо говорити про враження, то, як на мене, це дуже якісна робота, але достатньо незвична як для пересічного глядача так і для заядлих театралів. Тобто, в виставі порушуються майже всі правила за якими живе та існує сучасний український театр. І тепер на зауваження «то тут же вони просто сидять, говорять і нічого не відбувається» можна сказати «а «Паромника» ви дивились??»)
Вистава повертає нас в канони класичного театру, де існування акторів важливіше режисерських ходів. Хоча декорація тут чудова, майже дві дії всі існують в спілкуванні, діалогах (і навіть дим майже не йшов;(). Шикарна сцена спілкування за столом, де актори сидять спиною до глядача, найнебезпечніший прийом, але тут він працює чудово! Єдиний мінус цієї форми, як на мене (сидів в 7 ряду партера, але не по центру) це не дуже якісний звук. Я чверть тексту майже не чув (питав у знайомих на інших місцях - те ж саме). А в такій формі текст це - найважливіше!
Ще з плюсів: всі актори на місці, чудова молодь, ще трохи невпевнена, але толк буде точно!) Дуже впевнений Кобзар, в одному моменті було навіть смішно, що до цього про виставу писали, що вона без жодного мату, а в одній сцені Олександр так вийшов в емоцію, що «блд» все ж вирвалось!)) Кобзар в цьому амплуа вже настільки взяв непогану вишку, що дуже хочеться побачити його в якоїсь незвичній ролі. А от Боклан, як на мене, недопрацював, тобто, все добре, але очікувано, нічого нового. Відпрацював достатньо технічно.
Дві перших дії вистави це така собі експозиція, щоб підійти до дії третьої. Всі найсильніші сцени саме тут. Тому жаль, що я читаю, що з якогось з прем’єрних показів люди уходили після першої чи другої дії, тобто головне вони не побачили!(
«Котра година, Шейне?» - фінал найсильнішої відкриваючоі сцени третьої дії - і зал вибухає оплесками!
Форма саги - це дуже важко! Але Кашліков, на мою думку, достойно впорався!
Ще з минусів: режисеру так вдалось занурити глядача в атмосферу Ірландії тих років, що якісь сучасні фрази про «євробачення» та «серіали» сильно вибивалися і дратували.
Про постріл в фіналі треба попереджувати (на сайті інфо є, але треба ще якось в залі) тк, по-перше, можно отримати розрив серця, по-друге, після цього йде дуже драматична сцена фіналу, а зляканий глядач вмикає сміх, як захистну реакцію.
Висновок: 4,5 години пролетіли як дві, рекомендую до перегляду, але є нюанси)
group-telegram.com/chorniylotus/7281
Create:
Last Update:
Last Update:
4,5 (з 2ма антрактами)годинний марафон «Паромник» в Театрі ім. Лесі Українки - done ☑️
Якщо говорити про враження, то, як на мене, це дуже якісна робота, але достатньо незвична як для пересічного глядача так і для заядлих театралів. Тобто, в виставі порушуються майже всі правила за якими живе та існує сучасний український театр. І тепер на зауваження «то тут же вони просто сидять, говорять і нічого не відбувається» можна сказати «а «Паромника» ви дивились??»)
Вистава повертає нас в канони класичного театру, де існування акторів важливіше режисерських ходів. Хоча декорація тут чудова, майже дві дії всі існують в спілкуванні, діалогах (і навіть дим майже не йшов;(). Шикарна сцена спілкування за столом, де актори сидять спиною до глядача, найнебезпечніший прийом, але тут він працює чудово! Єдиний мінус цієї форми, як на мене (сидів в 7 ряду партера, але не по центру) це не дуже якісний звук. Я чверть тексту майже не чув (питав у знайомих на інших місцях - те ж саме). А в такій формі текст це - найважливіше!
Ще з плюсів: всі актори на місці, чудова молодь, ще трохи невпевнена, але толк буде точно!) Дуже впевнений Кобзар, в одному моменті було навіть смішно, що до цього про виставу писали, що вона без жодного мату, а в одній сцені Олександр так вийшов в емоцію, що «блд» все ж вирвалось!)) Кобзар в цьому амплуа вже настільки взяв непогану вишку, що дуже хочеться побачити його в якоїсь незвичній ролі. А от Боклан, як на мене, недопрацював, тобто, все добре, але очікувано, нічого нового. Відпрацював достатньо технічно.
Дві перших дії вистави це така собі експозиція, щоб підійти до дії третьої. Всі найсильніші сцени саме тут. Тому жаль, що я читаю, що з якогось з прем’єрних показів люди уходили після першої чи другої дії, тобто головне вони не побачили!(
«Котра година, Шейне?» - фінал найсильнішої відкриваючоі сцени третьої дії - і зал вибухає оплесками!
Форма саги - це дуже важко! Але Кашліков, на мою думку, достойно впорався!
Ще з минусів: режисеру так вдалось занурити глядача в атмосферу Ірландії тих років, що якісь сучасні фрази про «євробачення» та «серіали» сильно вибивалися і дратували.
Про постріл в фіналі треба попереджувати (на сайті інфо є, але треба ще якось в залі) тк, по-перше, можно отримати розрив серця, по-друге, після цього йде дуже драматична сцена фіналу, а зляканий глядач вмикає сміх, як захистну реакцію.
Висновок: 4,5 години пролетіли як дві, рекомендую до перегляду, але є нюанси)
Якщо говорити про враження, то, як на мене, це дуже якісна робота, але достатньо незвична як для пересічного глядача так і для заядлих театралів. Тобто, в виставі порушуються майже всі правила за якими живе та існує сучасний український театр. І тепер на зауваження «то тут же вони просто сидять, говорять і нічого не відбувається» можна сказати «а «Паромника» ви дивились??»)
Вистава повертає нас в канони класичного театру, де існування акторів важливіше режисерських ходів. Хоча декорація тут чудова, майже дві дії всі існують в спілкуванні, діалогах (і навіть дим майже не йшов;(). Шикарна сцена спілкування за столом, де актори сидять спиною до глядача, найнебезпечніший прийом, але тут він працює чудово! Єдиний мінус цієї форми, як на мене (сидів в 7 ряду партера, але не по центру) це не дуже якісний звук. Я чверть тексту майже не чув (питав у знайомих на інших місцях - те ж саме). А в такій формі текст це - найважливіше!
Ще з плюсів: всі актори на місці, чудова молодь, ще трохи невпевнена, але толк буде точно!) Дуже впевнений Кобзар, в одному моменті було навіть смішно, що до цього про виставу писали, що вона без жодного мату, а в одній сцені Олександр так вийшов в емоцію, що «блд» все ж вирвалось!)) Кобзар в цьому амплуа вже настільки взяв непогану вишку, що дуже хочеться побачити його в якоїсь незвичній ролі. А от Боклан, як на мене, недопрацював, тобто, все добре, але очікувано, нічого нового. Відпрацював достатньо технічно.
Дві перших дії вистави це така собі експозиція, щоб підійти до дії третьої. Всі найсильніші сцени саме тут. Тому жаль, що я читаю, що з якогось з прем’єрних показів люди уходили після першої чи другої дії, тобто головне вони не побачили!(
«Котра година, Шейне?» - фінал найсильнішої відкриваючоі сцени третьої дії - і зал вибухає оплесками!
Форма саги - це дуже важко! Але Кашліков, на мою думку, достойно впорався!
Ще з минусів: режисеру так вдалось занурити глядача в атмосферу Ірландії тих років, що якісь сучасні фрази про «євробачення» та «серіали» сильно вибивалися і дратували.
Про постріл в фіналі треба попереджувати (на сайті інфо є, але треба ще якось в залі) тк, по-перше, можно отримати розрив серця, по-друге, після цього йде дуже драматична сцена фіналу, а зляканий глядач вмикає сміх, як захистну реакцію.
Висновок: 4,5 години пролетіли як дві, рекомендую до перегляду, але є нюанси)
BY Чорний лотос
Share with your friend now:
group-telegram.com/chorniylotus/7281