Це потроху перетворюється на християнський блог

Пане архістратиг Михаїл, зробіть собі відмітку, будь ласка

Якщо ви до сир пір вважаєте, що влада і гроші корелюють з інтелектом, ці два хлопці переконають вас в зворотному

третій рік педагогічного досвіду зустрічає вигоранням. не впадаю у відчай, сподіваюсь, що буде зігрівати мене взимку. мріяти лібертарною педагогікою в умовах державної школи виявилося завданням з трьома зірочками, які завжди були мені не під силу. мотивація, з якою прийшов працювати до школи, здається, вичерпалася настільки, що залишається тільки ложкою черпати дно. змінювати незмінне - сізіф пишається мною. робота в школі нагадує ту саму крейду і дошку, на якій писати не можна, бо залишаться подряпини.

державна школа - це втомлені, подавлені та позбавлені поваги вчителя, яким доручають викладати уроки щастя. черговий під’йоб від усміхнених піджаків з міністерських кабінетів. треба визнати, що школі, насправді, не потрібні вчителя. школі потрібні діловоди, бухгалтера, менеджери, копірайтери, але не вчителя. вчасно здати марний звіт важливіше, ніж провести цікавий урок. бюрократія жадібно вичавлює життєві ресурси, залишаючи після себе відчуття особистого знецінення. умови нерівності створюють рівність між учителями та учнями — вони рівно один одного зневажають. достатньо єдиного учня на весь клас, без базових навичок поваги, щоб почати сумніватися в собі. в батьках сумніватися не доводиться — розчарований з першого дня. професія педагога так низько впала, що, здається, треба радіти справжньому низовому активізму! раніше це здавалось мені важливим, зараз перетворюється на рутину. звичайна робота заради зарплати - порадила мені директорка саме так ставитися до нашого ремесла. але ми знаємо, що робота робить нас нещасливими.

з днем вчителя.

soooooooqa

як буде працювати консенсус при анархії

they’re eating the dogs

immersive sim

поговорімо про квадроберів серйозно (новини рівня "регіоналіті" чіпати не будемо, це аберації). шо є ріл люди, якім прям не похуй? аж їсти не можете? тіпає може кого? я, якщо щиро, не розумію ні хейту, ні злої іронії. діти грають в активні ігри. на фоні ниття (виправданого) про всесвіт швидкого цифрового дофаміну, ми отримали тренд, де малим цікаво БІГАТИ. ну так, з ролплеєм, а ви шо, міленіали, хованки не застали? куклами чи солдатиками ніхто не грався? всесвіти свої не придумував?

змінилася генерація, а принцип бабусі біля під'їзду залишився святим

дуже нішовий мем, але повірте, це розйоб

Моя нова подруга (чи друг)

Друзі-київляшки, приходьте, попиздим

12.10. - День музики та вільдодумства - а отже вимагає Вільної думки та мелодій.

Запрошуємо на відкриту дискусію "Свобода слова та війна", що відбудеться в Пр0сторі по вул. Межигірська 34 під вайби розмаїтих музичних напрямків. Обговоримо громадянську відповідальність та права цивільних, цензуру і самоцензуру в країні, що воює.

Локація: Pr0stir, вул. Межигірська 34 (вхід зліва від арки).
Опен дорс/відчиняємо двері о 18.00.
Початок дискусії о 19.00
Орієнтовна тривалість: 2 години

Передбачені модерація та музичний супровід від київських діджеїв та артистів.

Дискусію модеруватиме Олександр Корвін, автор телеграм-каналу анархо-соліпсист