Ālea iacta est. Я достатньо сентиментальна людина, в якійсь мірі емпатична. Розуміючи, що в Україні йде війна, маючи відповідальність перед країною, суспільством, побратимами, я намагаюсь вирішувати ті чи інші проблеми так, щоб це не нашкодило комусь. І, як я вже казав, я дійсно вірю в свідому форму дипломатії, коли ти можеш аргументовано пояснити тим чи іншим людям в чому вони не праві та до чого це може призвести. Натомість, ці люди можуть тобі дати відповіді. Навіть, якщо вони роблять ці речі свідомо та являються поганцями, дипломатія може вирішити проблему "меншим злом", бартером, домовленістю - в цьому і є суть дипломатії, на мою думку. Тому кожну вагому проблему, яка іноді недоцільна аби розповсюджувати її публічно, я завжди намагаюсь доносити до людей, які можуть на неї вплинути.
Але буває і таке, що більшості насрати. Як, наприклад, насрати на провалену внутрішню комунікацію. Іноді здається, що за спілкуванням з американцями та іншими західними партнерами дехто зовсім забуває про власний народ та війська. Цю форму комунікації я називаю "мороз". І мабуть, якби мене цікавило особисте благо, я б мовчав, бо прямо на мене це на даний момент майже не впливає. Але це впливає на перемогу України у війні (а точніше на ЇЇ віддалення). Тому відверто заявляю - я старався (не тільки я, це факт, але кажу за себе), казав в кабінетах, передавав інформацію всім, кому була змога. Більш того, даючи свідчення, по тим справам, по яким я не можу казати, я прямо заявляв про, на мою думку, «військові злочини». Але, мабуть, більшості похер.
Я це все до чого - написав листа в ДБР з закликом про відкриття розслідування на одного військового генерала, який ,на моє переконання, вбив більше українських військових, ніж будь-який російський генерал. Мені похрін чи почнуть розслідування проти мене і мені похер чи посадять мене в тюрму. Мені не похер, що судять комбатів та комбрігів за втрату спостережного посту, але не судять генерала за втрату областей та десятків міст та втрату тисяч солдат. Ті умови, при яких зараз воюють бригади, я скажу так - це нереальний героїзм, в першу чергу солдат, командирів взводів, рот, батальйонів та бригад. І героїзм їх покладається в тому, що вони стримують ворога не завдяки, а всупереч.
Іноді мені здається, що світ посилає нам покидьків, щоб нас згуртувати. І всі військові зараз розуміють, про яку людину я кажу, бо 99 відсотків військових його ненавидять за те, що він робить. Ця людина починає розслідування проти командирів, які наступають і не втрачають позиції, проте проти себе він службові розслідування не ініціює.
Мене це дістало, Рубікон перейдений. Вам треба розуміти, що військові часто вдаються до медійної огласки напрямків не від кращого життя. В нас форма правління, нажаль, така. На даний момент це, бляха, єдина можливість змінити ситуацію. Це факт. На себе мені трохи похрін. І єдине ,за що мені буде завжди соромно - це за те, що я не зробив це раніше. Доля допомагає сміливим, а деяким істотам допомагає те, що більшість мовчать через розуміння наслідків «особистої вендети» проти них самих та їх підрозділів. Тому відмічу, що це моє особисте рішення і наслідки я повністю приймаю на себе.
Ālea iacta est. Я достатньо сентиментальна людина, в якійсь мірі емпатична. Розуміючи, що в Україні йде війна, маючи відповідальність перед країною, суспільством, побратимами, я намагаюсь вирішувати ті чи інші проблеми так, щоб це не нашкодило комусь. І, як я вже казав, я дійсно вірю в свідому форму дипломатії, коли ти можеш аргументовано пояснити тим чи іншим людям в чому вони не праві та до чого це може призвести. Натомість, ці люди можуть тобі дати відповіді. Навіть, якщо вони роблять ці речі свідомо та являються поганцями, дипломатія може вирішити проблему "меншим злом", бартером, домовленістю - в цьому і є суть дипломатії, на мою думку. Тому кожну вагому проблему, яка іноді недоцільна аби розповсюджувати її публічно, я завжди намагаюсь доносити до людей, які можуть на неї вплинути.
Але буває і таке, що більшості насрати. Як, наприклад, насрати на провалену внутрішню комунікацію. Іноді здається, що за спілкуванням з американцями та іншими західними партнерами дехто зовсім забуває про власний народ та війська. Цю форму комунікації я називаю "мороз". І мабуть, якби мене цікавило особисте благо, я б мовчав, бо прямо на мене це на даний момент майже не впливає. Але це впливає на перемогу України у війні (а точніше на ЇЇ віддалення). Тому відверто заявляю - я старався (не тільки я, це факт, але кажу за себе), казав в кабінетах, передавав інформацію всім, кому була змога. Більш того, даючи свідчення, по тим справам, по яким я не можу казати, я прямо заявляв про, на мою думку, «військові злочини». Але, мабуть, більшості похер.
Я це все до чого - написав листа в ДБР з закликом про відкриття розслідування на одного військового генерала, який ,на моє переконання, вбив більше українських військових, ніж будь-який російський генерал. Мені похрін чи почнуть розслідування проти мене і мені похер чи посадять мене в тюрму. Мені не похер, що судять комбатів та комбрігів за втрату спостережного посту, але не судять генерала за втрату областей та десятків міст та втрату тисяч солдат. Ті умови, при яких зараз воюють бригади, я скажу так - це нереальний героїзм, в першу чергу солдат, командирів взводів, рот, батальйонів та бригад. І героїзм їх покладається в тому, що вони стримують ворога не завдяки, а всупереч.
Іноді мені здається, що світ посилає нам покидьків, щоб нас згуртувати. І всі військові зараз розуміють, про яку людину я кажу, бо 99 відсотків військових його ненавидять за те, що він робить. Ця людина починає розслідування проти командирів, які наступають і не втрачають позиції, проте проти себе він службові розслідування не ініціює.
Мене це дістало, Рубікон перейдений. Вам треба розуміти, що військові часто вдаються до медійної огласки напрямків не від кращого життя. В нас форма правління, нажаль, така. На даний момент це, бляха, єдина можливість змінити ситуацію. Це факт. На себе мені трохи похрін. І єдине ,за що мені буде завжди соромно - це за те, що я не зробив це раніше. Доля допомагає сміливим, а деяким істотам допомагає те, що більшість мовчать через розуміння наслідків «особистої вендети» проти них самих та їх підрозділів. Тому відмічу, що це моє особисте рішення і наслідки я повністю приймаю на себе.
Channels are not fully encrypted, end-to-end. All communications on a Telegram channel can be seen by anyone on the channel and are also visible to Telegram. Telegram may be asked by a government to hand over the communications from a channel. Telegram has a history of standing up to Russian government requests for data, but how comfortable you are relying on that history to predict future behavior is up to you. Because Telegram has this data, it may also be stolen by hackers or leaked by an internal employee. The Russian invasion of Ukraine has been a driving force in markets for the past few weeks. In addition, Telegram now supports the use of third-party streaming tools like OBS Studio and XSplit to broadcast live video, allowing users to add overlays and multi-screen layouts for a more professional look. In this regard, Sebi collaborated with the Telecom Regulatory Authority of India (TRAI) to reduce the vulnerability of the securities market to manipulation through misuse of mass communication medium like bulk SMS. On Telegram’s website, it says that Pavel Durov “supports Telegram financially and ideologically while Nikolai (Duvov)’s input is technological.” Currently, the Telegram team is based in Dubai, having moved around from Berlin, London and Singapore after departing Russia. Meanwhile, the company which owns Telegram is registered in the British Virgin Islands.
from kr
