group-telegram.com/engineer_ab3army/32
Last Update:
АНАЛІЗ МІНУВАННЯ ПЕРЕДОВИХ ПОЗИЦІЙ, 2025 р.
Навколо кожної позиції (окопу на відділення або спостережного пункту) повинно бути встановлено 250–300 мін. Поки на цьому ОВ або СП розпочнуться бої, є близько двох місяців для його облаштування. ОВ або СП, а також окопи поруч мають бути повністю заміновані. Це технологія, що використовувалася ще в 1943 році. На таких замінованих позиціях стабільно буде знищуватися 2–3 відділення російської піхоти. Проте цього не відбувається через брак мін та фахівців. Це необхідно масштабувати.
Усі зосередилися на FPV-дронах — це справді важливо, але не можна ігнорувати мінування лінії бойового зіткнення та автоматичне встановлення мінних полів за допомогою мінних загороджувачів.
У 1990-х роках Україна створила власний проєкт, який, на жаль, так і не був профінансований та не запущений у серійне виробництво: І-52 (мінний загороджувач) на базі МТ-ЛБу. Водночас наші партнери з Польщі, Німеччини та США виготовляють мінні загороджувачі, але кількість переданої інженерної техніки недостатня для покриття всіх потреб фронту.
Масштабна підготовка операторів дронів — це чудово, але необхідно так само масштабувати підготовку саперів для інженерних військ.
Російську піхоту неможливо зупинити лише дронами — це надто складно. У країні агресора проживає 140 мільйонів населення, і кожного місяця вони відправляють на війну приблизно 50 000 “добровольців-самогубців”. Їх можна знищувати, але вони все одно поступово займають певні ділянки на карті.
Наразі для протипіхотного мінування часто використовують СВП (саморобні вибухові пристрої) або ПМД-6 (протипіхотну дерев’яну міну). Це 200 г тротилу, детонатор і дерев’яна коробка. Деякі сапери навчилися модернізувати ці міни підручними засобами.
Однак для стримування противника по всій лінії фронту потрібні масові й прості рішення комплексного характеру.
#мінування #ПМД6
Інженер /// Штурмова
