Forwarded from Зам по ніхуям 🇺🇦
Спойлер: ні.
Часто в жарт чи ні, мені висловлюють тезу, що от, ти любиш оці всі костюми, макіяжі, якби така красотка приїхала читати такмед, в нас би всі прийшли слухати.
Давайте про це поговорим. І почнемо з тези, що інструктор — це професіонал. (Ну по крайній мірі має бути) І його одяг має відповідати умовам та обставинам, він має відрізнятися від одягу курсантів, щоб вони завжди могли його виділити в натовпі, якщо потрібно задати питання, але не має відволікати від основної мети навчання. Ну і має бути зручним для демонстрації всіх практичних навичок. Знаєте навіть мені було б складно концентруватися на техніці виконання, заглядаючи в декольте/ розглядаючи голий торс/ спостерігаючи красивий костюм/грим/тд. Я вже мовчу про людей, які тижнями/місяцями/роками бачать одні і ті ж обличчя в одному і тому ж камуфлі.
Косплей образ і яскравий макіяж будуть цілком доречні наприклад на майстер-класі по створенню образу, але не на полігоні.
Другий мій тейк: інструктор — не аніматор на дитячому святі. Це стосується і інших способів «розважити» курсантів. Влаштувати веселі старти з піротехнікою і вправами, видозмінити навчальний матеріал на стендап і це от все.
Жарти, вони ж айсбрейкери самі по собі непоганий інструмент, але в обмеженій кількості і не в шкоду матеріалу/часу відпрацювань. «Веселі старти» можуть бути доцільними, коли курсанти ідеально засвоїли базу, накладають турнікети, проводять огляд пораненого, не пройобують вести карту пораненого на симуляціях і тд. Тоді можна додавати стресовий фактор, для того щоб оцінити як будуть діяти курсанти на адреналіні, чи дійсно вони можуть зорієнтуватися і зробити все що потрібно, коли все навколо мішає. Але не раніше, ніж вони знатимуть рекомендації так само добре, як пінкод до своєї карти.
Третій мій тейк: повага. Кожного разу знайомлячись з новою групою, інструктор мусить вибудувати взаємодію, яка базується на взаємній повазі і рівності. І вибачте, пробачте, але дуже складно поважати людину, яка виглядає максимально недоречно в заданих обставинах. Яким би ахуєнним спеціалістом ти не був, якщо твій вигляд говорить що ти мила онеметян, або імперський штурмовик, про повагу можна забути.
Я читала курс зупинки кровотеч на фестивалі настільних ігор Дайскон. Там я була з ельфійськими вухами і гримом. Але це все. Решта мого одягу, це була футболка від Січ і штани від м-так. Бо навіть на цьому фестивалі я була в першу чергу інструктором, і тоді вже рольовиком.
Ну і останнє. Якщо інструктор не може зацікавити і утримати увагу курсантів у безформнній флісці і запраних каргоштанах, то йому потрібно працювати над тим як він читає матеріал, як він поводиться і взагалі задуматися чи його це взагалі.
А косплеї залиште в спокої.
Амінь.
Часто в жарт чи ні, мені висловлюють тезу, що от, ти любиш оці всі костюми, макіяжі, якби така красотка приїхала читати такмед, в нас би всі прийшли слухати.
Давайте про це поговорим. І почнемо з тези, що інструктор — це професіонал. (Ну по крайній мірі має бути) І його одяг має відповідати умовам та обставинам, він має відрізнятися від одягу курсантів, щоб вони завжди могли його виділити в натовпі, якщо потрібно задати питання, але не має відволікати від основної мети навчання. Ну і має бути зручним для демонстрації всіх практичних навичок. Знаєте навіть мені було б складно концентруватися на техніці виконання, заглядаючи в декольте/ розглядаючи голий торс/ спостерігаючи красивий костюм/грим/тд. Я вже мовчу про людей, які тижнями/місяцями/роками бачать одні і ті ж обличчя в одному і тому ж камуфлі.
Косплей образ і яскравий макіяж будуть цілком доречні наприклад на майстер-класі по створенню образу, але не на полігоні.
Другий мій тейк: інструктор — не аніматор на дитячому святі. Це стосується і інших способів «розважити» курсантів. Влаштувати веселі старти з піротехнікою і вправами, видозмінити навчальний матеріал на стендап і це от все.
Жарти, вони ж айсбрейкери самі по собі непоганий інструмент, але в обмеженій кількості і не в шкоду матеріалу/часу відпрацювань. «Веселі старти» можуть бути доцільними, коли курсанти ідеально засвоїли базу, накладають турнікети, проводять огляд пораненого, не пройобують вести карту пораненого на симуляціях і тд. Тоді можна додавати стресовий фактор, для того щоб оцінити як будуть діяти курсанти на адреналіні, чи дійсно вони можуть зорієнтуватися і зробити все що потрібно, коли все навколо мішає. Але не раніше, ніж вони знатимуть рекомендації так само добре, як пінкод до своєї карти.
Третій мій тейк: повага. Кожного разу знайомлячись з новою групою, інструктор мусить вибудувати взаємодію, яка базується на взаємній повазі і рівності. І вибачте, пробачте, але дуже складно поважати людину, яка виглядає максимально недоречно в заданих обставинах. Яким би ахуєнним спеціалістом ти не був, якщо твій вигляд говорить що ти мила онеметян, або імперський штурмовик, про повагу можна забути.
Я читала курс зупинки кровотеч на фестивалі настільних ігор Дайскон. Там я була з ельфійськими вухами і гримом. Але це все. Решта мого одягу, це була футболка від Січ і штани від м-так. Бо навіть на цьому фестивалі я була в першу чергу інструктором, і тоді вже рольовиком.
Ну і останнє. Якщо інструктор не може зацікавити і утримати увагу курсантів у безформнній флісці і запраних каргоштанах, то йому потрібно працювати над тим як він читає матеріал, як він поводиться і взагалі задуматися чи його це взагалі.
А косплеї залиште в спокої.
Амінь.
Forwarded from Perfect Sedation
ЗИМА ТА КОНВЕРСІЇ СУМНІВНИХ ТУРНІКЕТІВ
Поки Армія Inform ригає таке на своєму сайті з рекомендаціями для новомобілізованих.
Ми починаємо все більше стикатися з підступним ворогом цієї пори року: обмороження кінцівок з турнікетом.
І найбільша проблема лежить там, де немає чіткого алгоритму дій, бо навіть клінічні рекомендації TCCC не можуть нам допомогти у вирішенні ситуацій, коли наш поранений отримує пару отворів, які вимагали турнікету, накладає його максимально високо, а потім немає змоги провести адекватну конверсію, що виливається в так звані "послаблення" і затягування у випадку повторного відкриття кровотечі.
І тепер питання: від чого відштовхуватись?
Від слів пораненого чи побратимів про час роботи турнікету від моменту першого накладання? Чи починати відлік від останнього ефективного накладання?
І тепер найважливіше питання: як оцінити життєздатність кінцівки на рівні CASEVAC/MEDEVAC, коли є фактичне обмороження кінцівок?
Почнемо з першого питання:
-Коли час евакуації вже давно перевалив за 5-6 годин в зимовий період і на еваці Ви бачите на кінцівці турнікет, а кінцівка, як лід, 100 разів подумайте перш ніж взагалі його чіпати.
Тому, що маємо для Вас цікавий випадок.
FPV, Множинне осколкове поранення нижніх кінцівок, ділянки тазу та попереку.
Час 22:10
Два турнікети CAT на обидві нижні кінцівки, відтяжка, переоцінка і з правої ноги успішна конверсія на чисто бандаж Oleas, ліва ж отримує меньшу увагу до заміни на інші засоби контролю кровотечі і дрібні отвори слабо бинтують, а в скорому часі турнікет не знімають, а послабляють.
Що робить його по ідеї неефективним, як турнікет, але ефективним, як венозний джгут, звідси усі витікающі в умовний компартмент синдром.
При погрузці на евак знову відкривається кровотеча, турнікет затягують на повні 2 з половиною оберти.
Час вивозу: 03:50 ранку, на медевак потрапляє в 04:40.
AVPU - A, Тиск 140/100, PS - 90, SpO²- 96%.
В сумі загальне переохолодження і обмороження кінцівок 2 ст.
Як оцінити скільки часу пробув турнікет, як ефективний? Коли в -16 вночі за 1 годину діючий турнікет дає ідентичне обмороження, втрату чутливості і зміну кольору. Тут нас рятує виключно чітка інформація про час накладання.
Але не в цій ситуації.
Ось ми і зіштовхуємось з випадком, коли єдиний спосіб оцінити життєздатність кінцівки може фасціотомія, після повноцінного відігрівання тіла.
Будь-яка спроба конверсії при контролі кровотечі загрожує гострим пошкодженням нирок і поліорганними ускладненнями.
Результат:
Наш поранений при повному огляді на стабі, повільно зігрітий, при порівнянні кінцівок, має контрактуру стопи та дрібні трупні плями на гомілковостопному суглобі спереду.
На ПХГ:
Ампутація до рівня коліна.
Висновок:
Сьогодні ми стикаємось з величезною кількістю ознак холодової травми, з пошкодженнями та без.
Тампонуємо крижані отвори з бурульками крові, зрізаємо стоячий одяг, що можна зламати і дуже сильно нехтуємо теплом та сухістю своїх ніг, знаючи одну перевірену істину, змерз в стопи — замерзаєш усім тілом.
Бережіть тепло і робіть конверсії лише при виключенні усіх протипоказів. Тому, як мертва частина кінцівки на дотик, така ж холодна, як і при обмороженні.
Поки Армія Inform ригає таке на своєму сайті з рекомендаціями для новомобілізованих.
Ми починаємо все більше стикатися з підступним ворогом цієї пори року: обмороження кінцівок з турнікетом.
І найбільша проблема лежить там, де немає чіткого алгоритму дій, бо навіть клінічні рекомендації TCCC не можуть нам допомогти у вирішенні ситуацій, коли наш поранений отримує пару отворів, які вимагали турнікету, накладає його максимально високо, а потім немає змоги провести адекватну конверсію, що виливається в так звані "послаблення" і затягування у випадку повторного відкриття кровотечі.
І тепер питання: від чого відштовхуватись?
Від слів пораненого чи побратимів про час роботи турнікету від моменту першого накладання? Чи починати відлік від останнього ефективного накладання?
І тепер найважливіше питання: як оцінити життєздатність кінцівки на рівні CASEVAC/MEDEVAC, коли є фактичне обмороження кінцівок?
Почнемо з першого питання:
-Коли час евакуації вже давно перевалив за 5-6 годин в зимовий період і на еваці Ви бачите на кінцівці турнікет, а кінцівка, як лід, 100 разів подумайте перш ніж взагалі його чіпати.
Тому, що маємо для Вас цікавий випадок.
FPV, Множинне осколкове поранення нижніх кінцівок, ділянки тазу та попереку.
Час 22:10
Два турнікети CAT на обидві нижні кінцівки, відтяжка, переоцінка і з правої ноги успішна конверсія на чисто бандаж Oleas, ліва ж отримує меньшу увагу до заміни на інші засоби контролю кровотечі і дрібні отвори слабо бинтують, а в скорому часі турнікет не знімають, а послабляють.
Що робить його по ідеї неефективним, як турнікет, але ефективним, як венозний джгут, звідси усі витікающі в умовний компартмент синдром.
При погрузці на евак знову відкривається кровотеча, турнікет затягують на повні 2 з половиною оберти.
Час вивозу: 03:50 ранку, на медевак потрапляє в 04:40.
AVPU - A, Тиск 140/100, PS - 90, SpO²- 96%.
В сумі загальне переохолодження і обмороження кінцівок 2 ст.
Як оцінити скільки часу пробув турнікет, як ефективний? Коли в -16 вночі за 1 годину діючий турнікет дає ідентичне обмороження, втрату чутливості і зміну кольору. Тут нас рятує виключно чітка інформація про час накладання.
Але не в цій ситуації.
Ось ми і зіштовхуємось з випадком, коли єдиний спосіб оцінити життєздатність кінцівки може фасціотомія, після повноцінного відігрівання тіла.
Будь-яка спроба конверсії при контролі кровотечі загрожує гострим пошкодженням нирок і поліорганними ускладненнями.
Результат:
Наш поранений при повному огляді на стабі, повільно зігрітий, при порівнянні кінцівок, має контрактуру стопи та дрібні трупні плями на гомілковостопному суглобі спереду.
На ПХГ:
Ампутація до рівня коліна.
Висновок:
Сьогодні ми стикаємось з величезною кількістю ознак холодової травми, з пошкодженнями та без.
Тампонуємо крижані отвори з бурульками крові, зрізаємо стоячий одяг, що можна зламати і дуже сильно нехтуємо теплом та сухістю своїх ніг, знаючи одну перевірену істину, змерз в стопи — замерзаєш усім тілом.
Бережіть тепло і робіть конверсії лише при виключенні усіх протипоказів. Тому, як мертва частина кінцівки на дотик, така ж холодна, як і при обмороженні.
Rota Fortunae
#інструкторське Ваші ставки: що сталось? Обсяг наданої допомоги? Яка реабілітація? Завтра розпишу кейс повністю.
Я трошку проспала, але приготувала вам дуже-дуже-дуже скучний кейс 😉
#військове
І так, про кейс.
Насправді не можу сказати про цей кейс дуже багато, оскільки наданої допомоги там було мало.
В цій ситуації ми прийняли рішення не відтерміновувати евак своїми діями.
Але, він цікавий з точки зору масованої кровотечі і характеру поранення.
Дано: розрив міномета, в наслідок не справності снарядів.
Боєць який отримав найбільші травми (1) - множинний ВОСП обох нижніх кінцівок, перелами обох нижніх кінцівок, множинний ВОСП правої руки, травматична, часткова ампутація правої кисті, абдомінальні ушкодження, травма тазу, розриви підпахвинної ділянки (мк), розрив перетинок (?), гемопневмоторакс, геморагічний шок ІІ ст., ВОСП обличчя.
Боєць який отримав менш критичні травми (2) - множинний ВОСП нижніх кінцівок, геморагічний шок ІІ ст.
Так як медика поруч не було, бійцями було зроболено наступне: (1) наклав турнікети самостійно, максимально високо. Але до моменту накладання перебував в шоці, тож підтік достатньо солідно. Бійці поруч дотягнули турнікети помістили в машину.
(2) на праву руку максимально високо накладений турнікет, боєць був перенесений в течіка (не евак, просто течік), в спробі накласти турнікет на нижні кінцівки - не вистачило турнікета, через великий обсяг нижніх кінцівок. (Я сама ахуєла, праве слово).
А тепер, все як відбувалось, з моєї сторони.
В цей чудовий світлий день...
Мені повідомляє командир - маємо трьох 300, але скоріше за все це контузії, бо мали використовувати нові снаряди. Сказав що в нашу сторону виїхала машина з контуженими, і я почала готувати свою машину. Так як вони контужені, дуже ймовірне блювання, тож я застілила ноші і крісла ізофолією (багата жізнь она другая), наділа рукавички, підготувала шприці з ліками.
І якимсь святим чином - почала перескладати такмед в органайзерах, бо був вільний час повний очікування.
Коли до нас підʼїхав течік, перше що мене смутило - крики зсередини, друге - кров яка текла з під дверей. Коли відкрились двері, я побачила стан поранених, і не задумуючись, з турнікетом і бандажем в руках стрибнула до них, прокричавши поїхали. (2) нас не дуже турбує, він в турнікетах, в свідомості, відповідає на запитання, хоче спати.
Тому, я потягнулась одразу до того, що лежав на підлозі і стікав.Маю уточнити стосовно турнікета який не змогли затягнути - мій боєць, не дивлячись на те що не міг затягнути, вперся ногами в стінки, накинув турнікет і просто їхав тримаючи його затягнутим, за хвіст.
Поки одну кінцівку контролювали, я спитала де основні пошкодження щоб його не вертіти, отримавши інформацію, я полізла під другу ногу і відчула там огромне поранення, яке активно тікло і відчувалась пульсація.
Так як, наша задача перша - зупинити все що тече, я почала тампонувати раньовий канал який виявився дуже глибоким і дуже широким. Хоча і не здавався таким на перший погляд.
Так як, евакуація в данний момент була швидша, а стан пораненого критичний - рішення не зупинятись на перекладання з машини в машину врятувало життя пораненому.
Він підтікав з підпахвинної зони, але не критично. Тому я займалась ногами.
Всьо в крові, я в крові і ахує, поранений кричить. Я на стресі питаю: чого кричиш? Чую відповідь: бо можу. Кажу: то я теж можу? Він киває: ми починаємо вити разом, водій в ахує, поранений вперше посміхнувся.
В чому бонус?
-17 поворотів по місту до медичного пункту та медеваку.
-Він кричить, в свідомості, усвідомлює все що відбувається.
Чому не знеболили одразу?
Він стікає, яке знеболювати, наша задача закрити всі дірки з яких він тече.
Ми доїхали менше ніж за 15 хвилин, де поранений був перенесений до медеваку і поки медики підʼєднувались до вени, вистачило часу оглянути рани в чотири руки, перетампонувати поранення, зробити повний огляд.
Сумна частина цього кейсу:внаслідок важких уражень двох нижніх і однієї верхньої кінцівки, боєць втратив дві ноги і руку. Більше легкий поранений відбувся операціями і довгою реабілітацією.
І так, про кейс.
Насправді не можу сказати про цей кейс дуже багато, оскільки наданої допомоги там було мало.
В цій ситуації ми прийняли рішення не відтерміновувати евак своїми діями.
Але, він цікавий з точки зору масованої кровотечі і характеру поранення.
Дано: розрив міномета, в наслідок не справності снарядів.
Боєць який отримав найбільші травми (1) - множинний ВОСП обох нижніх кінцівок, перелами обох нижніх кінцівок, множинний ВОСП правої руки, травматична, часткова ампутація правої кисті, абдомінальні ушкодження, травма тазу, розриви підпахвинної ділянки (мк), розрив перетинок (?), гемопневмоторакс, геморагічний шок ІІ ст., ВОСП обличчя.
Боєць який отримав менш критичні травми (2) - множинний ВОСП нижніх кінцівок, геморагічний шок ІІ ст.
Так як медика поруч не було, бійцями було зроболено наступне: (1) наклав турнікети самостійно, максимально високо. Але до моменту накладання перебував в шоці, тож підтік достатньо солідно. Бійці поруч дотягнули турнікети помістили в машину.
(2) на праву руку максимально високо накладений турнікет, боєць був перенесений в течіка (не евак, просто течік), в спробі накласти турнікет на нижні кінцівки - не вистачило турнікета, через великий обсяг нижніх кінцівок. (Я сама ахуєла, праве слово).
А тепер, все як відбувалось, з моєї сторони.
Мені повідомляє командир - маємо трьох 300, але скоріше за все це контузії, бо мали використовувати нові снаряди. Сказав що в нашу сторону виїхала машина з контуженими, і я почала готувати свою машину. Так як вони контужені, дуже ймовірне блювання, тож я застілила ноші і крісла ізофолією (багата жізнь она другая), наділа рукавички, підготувала шприці з ліками.
І якимсь святим чином - почала перескладати такмед в органайзерах, бо був вільний час повний очікування.
Коли до нас підʼїхав течік, перше що мене смутило - крики зсередини, друге - кров яка текла з під дверей. Коли відкрились двері, я побачила стан поранених, і не задумуючись, з турнікетом і бандажем в руках стрибнула до них, прокричавши поїхали. (2) нас не дуже турбує, він в турнікетах, в свідомості, відповідає на запитання, хоче спати.
Тому, я потягнулась одразу до того, що лежав на підлозі і стікав.
Поки одну кінцівку контролювали, я спитала де основні пошкодження щоб його не вертіти, отримавши інформацію, я полізла під другу ногу і відчула там огромне поранення, яке активно тікло і відчувалась пульсація.
Так як, наша задача перша - зупинити все що тече, я почала тампонувати раньовий канал який виявився дуже глибоким і дуже широким. Хоча і не здавався таким на перший погляд.
Так як, евакуація в данний момент була швидша, а стан пораненого критичний - рішення не зупинятись на перекладання з машини в машину врятувало життя пораненому.
Він підтікав з підпахвинної зони, але не критично. Тому я займалась ногами.
В чому бонус?
-17 поворотів по місту до медичного пункту та медеваку.
-Він кричить, в свідомості, усвідомлює все що відбувається.
Чому не знеболили одразу?
Він стікає, яке знеболювати, наша задача закрити всі дірки з яких він тече.
Ми доїхали менше ніж за 15 хвилин, де поранений був перенесений до медеваку і поки медики підʼєднувались до вени, вистачило часу оглянути рани в чотири руки, перетампонувати поранення, зробити повний огляд.
Сумна частина цього кейсу:
#військове
Чи всі поранені мають стікати кровʼюі помирати у вас на руках?
В будь-якому викладанні ми завжди навчаємо ознакам масованої кровотечі, ознакам пневмоторакса і гіпотермії. І це чудово, але іноді пораненого може вбивати маленький уламок який був не помічений через відсутність "ред флегів" в пораненому.
В один з моментів на позиціях, в мене був поранений з невеличким пораненням в області поясниці, йому дуже боліло, але ознак великих проблем не було. Йому боліло, із-за дуже довгої евакуації я просто підколювала його знеболюючим, бо ковтати він не міг. Але за деякий час в мене зʼявилась підозра - щось не так з ним. Щось мені дуже сильно муляло. Я оглянула його ще раз, повністю, обробила поранення антибактеральною маззю (це вже була десь четверта година як він був у нас, евак планувався не раніше 25+ годин), заклеїла. І вирішила перевірити живіт. При стартовому огляді - цих ознак не було. Живіт був твердий, з буграми всередині, з болісною реакцією на мої рухи. Так, звичайно це можуть бути ознаки будь-чого, але тут в мене було питання - наскільки глибоко увійшов уламок і якого горя він наробив?
Ми влаштували цілу епопею щоб його евакуювати, зовсім трошки я давала йому води, в ньому був вже транексам і мелоксикам. Я вписала в картку пораненого - ймовірно внутрішня кровотеча (?).
Його змогли евакуювати за 12 годин, і на щастя все було вчасно для тих умов. Уламок прошив кішкивник і печінку. Звичайно в бліндажі таким пораненим мало що можна зробити.
Але це може нам підсказати - оглядати всіх поранених, навіть тих в кого є незначні ВОСПИ і царапини.
Я не знала що в мене уламок, не відчувала як він увійшов і не було жодних ознак. Тільки рентген тазу (болів суглоб, ніяких ознак проникаючого) показав - я маю невеличкого друга в стегні.
Коли ви закінчили з критичними пораненнями, огляньте бійця і зробіть переоцінку всіх наданих засобів.
Перевіряйте (якщо ви медик підрозділу) бійців після прильотів поруч, навчіть їх оглядати одне-одного за можливості.
Наголосіть на необхідності переоцінки - ми не маємо "золоту годину", поранені можуть знаходитись на позиціях багато днів-тижнів, вони мають вміти надавати не тілько критичну допомогу, але і уважно відноситись до себе і побратимів.
Прочитайте Prolonged (посилання є в постах вище), перевірте своє спорядження - дуже часто звичайний малий флакончик бетадіна і пару ватних дисків можуть вам допомогти з ранами, і не дати цим ушкодженням стати критичними.
Правильно і якісно надана допомога на етапі евекуації з позицій - полегшить подальше лікування бійця.
Іноді, "зайва" увага, може врятувати життя.
На фото:в бійців, під час заміни влетіло фпв. На первинному огляді - мінімальні ранки, порвані перетинки. За чотири дні спаде набряк - магнітом знайдуться нові уламки, які не виявили себе при пальпації.
Чи всі поранені мають стікати кровʼю
В будь-якому викладанні ми завжди навчаємо ознакам масованої кровотечі, ознакам пневмоторакса і гіпотермії. І це чудово, але іноді пораненого може вбивати маленький уламок який був не помічений через відсутність "ред флегів" в пораненому.
В один з моментів на позиціях, в мене був поранений з невеличким пораненням в області поясниці, йому дуже боліло, але ознак великих проблем не було. Йому боліло, із-за дуже довгої евакуації я просто підколювала його знеболюючим, бо ковтати він не міг. Але за деякий час в мене зʼявилась підозра - щось не так з ним. Щось мені дуже сильно муляло. Я оглянула його ще раз, повністю, обробила поранення антибактеральною маззю (це вже була десь четверта година як він був у нас, евак планувався не раніше 25+ годин), заклеїла. І вирішила перевірити живіт. При стартовому огляді - цих ознак не було. Живіт був твердий, з буграми всередині, з болісною реакцією на мої рухи. Так, звичайно це можуть бути ознаки будь-чого, але тут в мене було питання - наскільки глибоко увійшов уламок і якого горя він наробив?
Ми влаштували цілу епопею щоб його евакуювати, зовсім трошки я давала йому води, в ньому був вже транексам і мелоксикам. Я вписала в картку пораненого - ймовірно внутрішня кровотеча (?).
Його змогли евакуювати за 12 годин, і на щастя все було вчасно для тих умов. Уламок прошив кішкивник і печінку. Звичайно в бліндажі таким пораненим мало що можна зробити.
Але це може нам підсказати - оглядати всіх поранених, навіть тих в кого є незначні ВОСПИ і царапини.
Коли ви закінчили з критичними пораненнями, огляньте бійця і зробіть переоцінку всіх наданих засобів.
Перевіряйте (якщо ви медик підрозділу) бійців після прильотів поруч, навчіть їх оглядати одне-одного за можливості.
Наголосіть на необхідності переоцінки - ми не маємо "золоту годину", поранені можуть знаходитись на позиціях багато днів-тижнів, вони мають вміти надавати не тілько критичну допомогу, але і уважно відноситись до себе і побратимів.
Прочитайте Prolonged (посилання є в постах вище), перевірте своє спорядження - дуже часто звичайний малий флакончик бетадіна і пару ватних дисків можуть вам допомогти з ранами, і не дати цим ушкодженням стати критичними.
Правильно і якісно надана допомога на етапі евекуації з позицій - полегшить подальше лікування бійця.
Іноді, "зайва" увага, може врятувати життя.
На фото:
#військове
Минулий день всіх закоханих з 6 ранку ми проводили в процесі еваку і доставки на медпункт нашого пораненого бійця.
Саме смішне в історії: за день до цього боєць обіцяв пасії романтичний вечір в цей день. Потім стояв, страждав, курив і казав по телефону що реально не повезло...)
Зроблено: турнікет максимально високо + гемостатик + бандаж на позиціях, знятий за 1 год 39 хв, ушивання вени, тиснуча повʼязка.
Рука на місці, боєць розстроєний найобнутим романтичним вечором)
Минулий день всіх закоханих з 6 ранку ми проводили в процесі еваку і доставки на медпункт нашого пораненого бійця.
Саме смішне в історії: за день до цього боєць обіцяв пасії романтичний вечір в цей день. Потім стояв, страждав, курив і казав по телефону що реально не повезло...)
Зроблено: турнікет максимально високо + гемостатик + бандаж на позиціях, знятий за 1 год 39 хв, ушивання вени, тиснуча повʼязка.
Рука на місці, боєць розстроєний найобнутим романтичним вечором)
Сьогодні буде пост, з достатньо травматичним зображенням. Я вас дуже прошу, проігнорувати зображення якщо ви погано переносите вразливий контент.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
#військове
І так, що тут у нас? Правильно - кейс з смішною історією.
2023 рік, 31 грудня.
По домовленості з командиром, мене відпустили до брата в сусіднє село, з договорняком - тільки мені подзвонили на евак, я вилітаю і лечу ракетою.
На шляху до брата, я вирішила заїхати до побратимів з іншої роти, щоб їх привітати. Тільки мені дають в руки каву (маккохве), дзвонить командир:
-Там в нас 300 на позиції...
-Я щас виїжаю!
-Та я просто тобі кажу, нікуди не треба їхать, його зараз заберуть. Але зайди в зелений.
Сказано - зроблено. В зеленому в мене вже вісить повідомлення від КСП, та ми починаємо смішну гру: я пишу голосове ксп, ксп в рацію передають позиції з пораненим. І в зворотньому так само. Я навіть посміялась - наканєцта тєхнології, евак по месенджерах!!
Сиджу я значить на холодильнику (ну бо більше не було куди сісти), записую голосові, десь зампотліт цієї роти оре мені:
-В нас не прийнято сидіти на холодильнику!
Між голосовими кричу йому:
-А нас хуйово виховували!
Потім ми з ним не розмовляли з пару місяців.)
Хлопці на момент поранення одразу затягнули турнікет, дали пілпак і намагались на словах пояснити куди саме ж і як сталось. Чи було зрозуміло? Ні. Навіть моя хвора фантазія не могла намалювати по тим поясненням, але про всяк випадок нагадала що якщо зламано - треба шину.
Але, в цей чудовий, святковий день, плече еваку було дуже коротким, водії дуже швидко з позицій передали пораненого стабпункту, де зняли турнікет і після довгої реабілітації боєць користується рукою знову.
В чому плюси?
-Навчані бійці, багато практики з такмедом, вміють контролювати всі ці питання.
-Якісне наповнення аптечок. Якщо ви думаєте, що вони мають самі понімать - нє а. Цього не буде. Коли я прийшла в підрозділ аптечки були очко, не вистачало багато чого. Тож ми намагались максимально швидко поміняти аптечки, пояснити біцям що до чого, відпрацьовувати сценарії, і саме як на мене головне - казати якщо щось використали, або щось спортилось.
-Завдяки нашому командиру - якісне планування і завчасно продуманий евак. В нас завжди були чергові водії які знали маршрути, орієнтувались на місцевості, мали додаткові аптечки на броні та в машинах.
Але досі побаююсь горизонтальних холодильників, і намагаюсь не спиратись на них в будь-яких випадках.
Не так страшний каб, як злий замполіт без настрою.
Це чудовий і достатньо легкий кейс, де спрацювали і телемедицина, і планування, і навчаність.
І так, що тут у нас? Правильно - кейс з смішною історією.
2023 рік, 31 грудня.
По домовленості з командиром, мене відпустили до брата в сусіднє село, з договорняком - тільки мені подзвонили на евак, я вилітаю і лечу ракетою.
На шляху до брата, я вирішила заїхати до побратимів з іншої роти, щоб їх привітати. Тільки мені дають в руки каву (маккохве), дзвонить командир:
-Там в нас 300 на позиції...
-Я щас виїжаю!
-Та я просто тобі кажу, нікуди не треба їхать, його зараз заберуть. Але зайди в зелений.
Сказано - зроблено. В зеленому в мене вже вісить повідомлення від КСП, та ми починаємо смішну гру: я пишу голосове ксп, ксп в рацію передають позиції з пораненим. І в зворотньому так само. Я навіть посміялась - наканєцта тєхнології, евак по месенджерах!!
-В нас не прийнято сидіти на холодильнику!
Між голосовими кричу йому:
-А нас хуйово виховували!
Потім ми з ним не розмовляли з пару місяців.)
Хлопці на момент поранення одразу затягнули турнікет, дали пілпак і намагались на словах пояснити куди саме ж і як сталось. Чи було зрозуміло? Ні. Навіть моя хвора фантазія не могла намалювати по тим поясненням, але про всяк випадок нагадала що якщо зламано - треба шину.
Але, в цей чудовий, святковий день, плече еваку було дуже коротким, водії дуже швидко з позицій передали пораненого стабпункту, де зняли турнікет і після довгої реабілітації боєць користується рукою знову.
В чому плюси?
-Навчані бійці, багато практики з такмедом, вміють контролювати всі ці питання.
-Якісне наповнення аптечок. Якщо ви думаєте, що вони мають самі понімать - нє а. Цього не буде. Коли я прийшла в підрозділ аптечки були очко, не вистачало багато чого. Тож ми намагались максимально швидко поміняти аптечки, пояснити біцям що до чого, відпрацьовувати сценарії, і саме як на мене головне - казати якщо щось використали, або щось спортилось.
-Завдяки нашому командиру - якісне планування і завчасно продуманий евак. В нас завжди були чергові водії які знали маршрути, орієнтувались на місцевості, мали додаткові аптечки на броні та в машинах.
Не так страшний каб, як злий замполіт без настрою.
Це чудовий і достатньо легкий кейс, де спрацювали і телемедицина, і планування, і навчаність.
#балаканина
Бойовий досвід це як член - дуже радісно що він у вас є, але не треба будь-ласка тикати мені їм в обличчя.)
Навіженість довкола магічного терміну "бойовий досвід" мені дуже зрозуміла - люди наділені магічними здібностями, при отриманні цього досвіду різко стають різномастними фахівцями всіхтвоїх собачих справ.
Але, чи наскільки ми можемо все підписувати цим досвідом та вірити беззаперечно людям з ним?
Моя думка в цьому питанні - ні.
База, якій ми маємо всіх навчати чудово існує без бойового досвіду, на те вона і база.
Особливо в тактичній медицині - накладання турнікета від інструктора "бойового" і "звичайного" не має відрізнятись.
Тому що накладання турнікета не змінне за будь-яких умов.(не треба тут рвать з контексту, я саме про механіку накладання)
Але чомусь, більшість дає абсолютну індульгенцію формі - людина була на війні, людина знає як ту війну воювати.
Оукей, давайте прикинемо - досвід піхотінця та арти однаковий? Ні, їх важко порівняти. Але що той, що той - бойовий.
Так само порівняти медиків і саперів - абсолютно різні умови роботи, абсолютно різні ситуації.
Тож, цей "бойовий досвід" з нами в одній кімнаті? Десь є характеристики чи список, коли має присуждатись надбавка "бойового досвіду"?
По яким характеристикам ми обираємо так званих носіїв цього досвіду - вдягнута форма? Перебування в прифронті? Кількість фрагів?
База є у всьому, куди не глянь. Стрілецькі навички, медичні, саперські. У всього є абсолютно аргументовані і систематизовані навчання, які написані дуже часто кровʼю.
Бойовий досвід - дуже дякуємо що ви його маєте, але це не індульгенція. Тим більше, коли в нас йде стовідсоткова нестача інструкторів, гнати людей з гражданочки - хуйова затея.
Базі може навчити і людина без форми. Якщо буде діяти за конкретним алгоритмом.
Хватить вірити всім, хто вдягнув форму.
Форма не лікує єбанатів, і не робить з них професіоналів.
Навіженість довкола магічного терміну "бойовий досвід" мені дуже зрозуміла - люди наділені магічними здібностями, при отриманні цього досвіду різко стають різномастними фахівцями всіх
Але, чи наскільки ми можемо все підписувати цим досвідом та вірити беззаперечно людям з ним?
Моя думка в цьому питанні - ні.
База, якій ми маємо всіх навчати чудово існує без бойового досвіду, на те вона і база.
Особливо в тактичній медицині - накладання турнікета від інструктора "бойового" і "звичайного" не має відрізнятись.
Тому що накладання турнікета не змінне за будь-яких умов.
Але чомусь, більшість дає абсолютну індульгенцію формі - людина була на війні, людина знає як ту війну воювати.
Оукей, давайте прикинемо - досвід піхотінця та арти однаковий? Ні, їх важко порівняти. Але що той, що той - бойовий.
Так само порівняти медиків і саперів - абсолютно різні умови роботи, абсолютно різні ситуації.
Тож, цей "бойовий досвід" з нами в одній кімнаті? Десь є характеристики чи список, коли має присуждатись надбавка "бойового досвіду"?
По яким характеристикам ми обираємо так званих носіїв цього досвіду - вдягнута форма? Перебування в прифронті? Кількість фрагів?
База є у всьому, куди не глянь. Стрілецькі навички, медичні, саперські. У всього є абсолютно аргументовані і систематизовані навчання, які написані дуже часто кровʼю.
Бойовий досвід - дуже дякуємо що ви його маєте, але це не індульгенція. Тим більше, коли в нас йде стовідсоткова нестача інструкторів, гнати людей з гражданочки - хуйова затея.
Базі може навчити і людина без форми. Якщо буде діяти за конкретним алгоритмом.
Хватить вірити всім, хто вдягнув форму.
Форма не лікує єбанатів, і не робить з них професіоналів.