Я нещодавно бачив в метро (саме у цьому "посадковому коридорі/залі" idk) покинуту пляшку. Здалека я не впізнав її, але як підійшов (та моя совість змусила мене підібрати її) - впізнав пляшечку з Еко Буфету. Це було на Нивках, здається. Я навіть здивувався, адже по-перше - вперше бачу прям там сміття, а ще більш дивним було те, що це саме Еко Буфет (errrmmmm мій улюблений заклад🎀🎀).
А потім я побачив, що до цієї пляшечки прикріплений листочок чи щось таке - там було щось схоже на запрошення у ресторан та тільки тоді до мене доперло, що це типу реклама. Я поклав її на місце й з щасливою думкою про те, що Еко Буфет рекламується - пішов далі.

Мене здивував та усміхнув цей спосіб привернення уваги, адже він на мене спрацював.
Можливо, схожим способом можна поширювати свої ідеї?

Такої ліво-емоційно-істерично-політичної мобілізації невдоволення вільнодумців, не споглядалось навіть коли Назарію Костишину закидали місце проживання яйцями, в такому динамічному русі можна наявно споглядати тих, хто вже втомився від довгого періоду таскання ярма повійного способу життя, притому навіть не так важливо, чи дійсно за собою подібні дії носять характер чогось незаконного, подібне кипіння - відображає протиріччя нині існуючого суспільного ладу. Дивіться, аби вам ноги не вкоротили, якщо репресивний апарат перейде в стадію шизофренії. Можливо це і на користь, і з параноїдно-пасивним суспільством прийшов час закінчувати.

Вітаю, шизофренічні соціальні процеси!

Невротичний організм можна надзвичайно вдало порівняти з надутим, але по колу закутим у панцир міхуром. Дивна аналогія між фізичною і настільки добре знайомою характерологічною ситуацією відповідала клінічним вимогам. Душевнохворий став «жорстким» на периферії ядра і зберіг жвавість у центрі. Йому «не по собі у своїй шкірі», він «обмежений», «не може реалізуватися», він «без контакту» і «напружений так, що ось-ось розірветься». Він всіма засобами прагне «до світу», але почувається «зв'язаним». Ба більше, прагнення увійти в контакт із життям часто таке болісне, він настільки мало здатен виносити труднощі й розчарування, що йому краще «сховатися в себе». Біологічній спрямованості функції «до світу», «із себе» протидіє інша - «геть від світу», «назад у себе».

В Ужгороді підліток жорстоко побив свою ровесницю.

Деструктивна деспотичність - це характерна риса капіталізму, суспільно-економічного устрою позбавленого принципів соціальної відповідальності. В сьогоденні, коли індивід зростає, як споглядач за суспільним процесом, а не прямим учасником, роль спостерігача, як раз і виражає деспотію.

Індивід, що не залучений до прямої участі самостійно вирішувати долю суспільства, як його активного учасника, апріорно позбавлений соціальної відповідальності, такий індивід представляє собою деструктивну деспотичність.

Тільки доцільне виховання шляхом залученості молоді та дорослих до участі в соціальних процесах - позбавить суспільство проявів деспотизму.

Буржуазна влада та суспільство - не зацікавлені вирішувати проблеми сьогодення, все на що спроможні люди - це лише цькувати нападника та жаліти потерпілого; подібний підхід не тільки не вирішує соціальну проблему, але й навпаки породжує її в ще більшому обсязі.

Статевий акт відбувається не для того, «щоб виробляти дітей», а тому, що переповнення рідиною викликає біоелектричний заряд статевих органів і вимагає розрядки. У момент розрядки викидаються сексуальні речовини. Отже, сексуальність не «служить продовженню роду», але продовження роду є майже випадковим результатом процесу напруження і заряду в ділянці геніталій. Така констатація справляє гнітючий вплив на прихильників моральної філософії, але це правда.

Шановні друзі. Пропонуємо вашій увазі матеріал нашого товариша Алекса про сучасну гіг-економіку та про ті системні труднощі, з якими зустрічаються сучасні прекарізовані робітники. https://telegra.ph/G%D1%96g-ekonom%D1%96ka---real%D1%96i-prac%D1%96-21-stol%D1%96ttya-01-31

Рідко можна зустріти пацієнта, для якого не було б характерним дитяче фантазування на тему своєї геніальності. Такі фантазії зазвичай виникали як форма захисту від страхів, які здебільшого породжувалися мастурбацією, при цьому з положення голови, викликаного переляком, виникала «поза мислителя».

Мазохізм став центральною проблемою масової психології, і осмислення явища мазохізму набуло найважливішого практичного значення. Мільйони трудящих відчувають важку скруту. Небагато володарів панують над ними й експлуатують їх. У формі різних патріархальних релігій мазохізм як ідеологія і спосіб дії процвітає подібно до бур'яну і душить будь-які природні домагання до життя. Він тримає людей у стані глибокого смиренного терпіння. Він прирікає на невдачу їхні спроби раціональних спільних дій і наповнює їх страхом перед відповідальністю за власне буття. Через це зазнали невдачі найкращі прагнення до демократизації суспільства.

Фройд пояснював хаотичний і катастрофічний стан суспільних відносин потягом до смерті, який нібито лютував у суспільстві. Психоаналітики стверджували, що маси мазохістичні через їхню біологічну природу. Дехто говорив, що поліція, яка карає, була природним вираженням біологічного масового мазохізму. І справді, люди підкоряються авторитарній владі так само, як індивід - могутньому батькові. Але оскільки бунт проти диктаторського авторитету батька вважали невротичною поведінкою, а пристосування до створеної ним системи та вимог - нормальним, то проти цих поглядів були потрібні два докази...

Перше полягало в тому, що біологічного мазохізму ж не існує. Відповідно до другого пристосування до сьогоднішньої реальності, наприклад у формі ірраціонального виховання чи ірраціональної політики, саме є невротичним.

Тут необхідно враховувати значення ідеї кастрації як покарання за сексуальне задоволення. Крім того, необхідно також враховувати сексуально-психологічне тло маячних ідей ритуального вбивства і тло антисемітизму як такого. І, нарешті, необхідно дати правильну оцінку почуттям сексуальної провини і тривоги реакціонера з урахуванням ударного впливу таких несвідомо складених формулювань на несвідому емоційність звичайного читача. У таких висловлюваннях і їхньому несвідомо-емоційному впливі ми знаходимо коріння націонал-соціалістичного антисемітизму.

Анархісти (синдикалісти) прагнули встановити громадське самоврядування, відмовляючись визнати значення нездатності особистості до свободи і відкидаючи будь-яку форму управління розвитком суспільства. Вони були утопістами і тому зазнали невдачі в Іспанії. Вони бачили лише пристрасне прагнення до свободи, але плутали його з реальною здатністю бути вільним і здатністю жити та працювати без авторитарного правління.

Анархісти відкидали партійну систему, але не мали змоги відповісти на питання, як народним масам навчитися самим керувати своїм життям. Небагато чого можна досягти однією ненавистю до держави.

https://www.group-telegram.com/ukrsocLeague/255?comment=17007

А.Даллес колишній Директор ЦРУ:

«І лише деякі, далеко не всі, здогадуватимуться або навіть розумітимуть, що відбувається.
Але таких людей ми поставимо в безпорадне становище, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб оббрехати, оголосити покидьками суспільства...»

Так воно і відбувається.

«Якщо я люблю іншу людину, я відчуваю єдність із нею, але з такою, якою вона є, а не з такою, як мені хотілося б».