Данило Гетманцев

Додатковий «тіньовий військовий бюджет» росії від початку повномасштабного вторгнення міг сягнути майже чверті трильйона доларів.
До такого висновку дійшов у ході дослідження колишній заступник голови ради директорів Bank of America Merrill Lynch Крейг Кеннеді.
За оцінкою Кеннеді, додатково до 22 трлн. рублів, які йдуть через федеральний бюджет у вигляді видатків на оборону, ще близько 25 трлн. рублів (249 млрд. дол.) на військові потреби пішло через російські банки, які активно кредитували підприємства ВПК, що переведені на роботу у три зміни.

Кеннеді звернув увагу на те, що з середини 2022 року обсяги корпоративного кредитування в росії зросли на 71%, або приблизно 450 млрд. дол., від 50% до 60% яких дісталося пов’язаним з обороною галузям. Отримувачами кредитів на пільгових умовах стали переважно збиткові підприємства ОПК.

За оцінками дослідника, розмір «таємного» військового бюджету через кредитування ОПК може становити в середньому близько 83 млрд. дол. на рік (приблизно 228 млн. дол. на день), а сумарно за три роки повномасштабної війни він практично зрівнявся з незамороженою частиною резервів центробанку росії, і перевищує річний ВВП, приміром, Греції, Катару чи Угорщини.
Кеннеді відзначив, що аналогічна схема пільгового кредитування працювала і у минулому десятилітті: 20 трлн. рублів пішло на підтримку виробництва «сучасних зразків озброєння та військової техніки», частка яких мала збільшитись у російській армії до 70%. На практиці багато «розробок» лишились на папері або існували у вигляді одиничних демонстраційних зразків, а уряду довелося списувати кредити оборонним заводам на сотні мільярдів.

На думку Кеннеді, зараз ситуація може повторитися, але у ще більшому масштабі, і це може серйозно ускладнити ситуацію у банківській системі росії.
Проте, з останнім висновком дозволю собі не погодитись.
Якби подібна практика кредитування сумнівних чи ризикових проектів відбувалась у нормальній ринковій країні, то її учасники точно би не оминули серйозних наслідків. Приклад – другий за розміром банківський конгломерат Швейцарії Credit Suisse, який на кінець 2020 року управляв активами у розмірі майже 1,6 трлн. доларів, а вже у березні 2023 року закінчив свою 167-річну історію, опинившись у критичному стані та не маючи жодних інших варіантів, ніж піти на поглинання банком UBS.

Але у росії працюють не економічні закони, а правила абсурду та парадоксу.
Там банки можуть роками фінансувати сумнівні, але підтримувані на найвищому політичному рівні проекти та  ініціативи, переважна більшість яких розрахована на проїдання / розкрадання коштів практично без шансів продемонструвати бодай мінімальну окупність чи комерційний успіх.
Згадаймо, скільки було вкладено у «Сколково» (яке мало стати світовим лідером у сфері нано-технологій та заткнути за пояс усю Кремнієву долину), космодром «Восточный», «національні проекти» путіна-медведева, проведену у тропіках Зимову олімпіаду 2014 року в Сочі (яка коштувала значно дорожче, ніж декілька наступних Літніх олімпіад разом узятих), Чемпіонат світу з футболу 2018 року. На всі ці проекти пішли просто шалені кошти, у тому числі по рознарядці виділені банками.
Початкові бюджети кожної зі згаданих та інших ініціатив зростали у рази, нерідко – на порядок, значна частина фінансування йшла взагалі невідомо куди – але спонсори та кредитори й досі відчувають себе впевнено і спокійно.
Тож не бачу зараз підстав, чому б цього разу щось пішло інакше…

www.group-telegram.com/kr/getmantsevdanil.com/8696

4.6K viewsJan 29 at 10:36

Додатковий «тіньовий військовий бюджет» росії від початку повномасштабного вторгнення міг сягнути майже чверті трильйона доларів.
До такого висновку дійшов у ході дослідження колишній заступник голови ради директорів Bank of America Merrill Lynch Крейг Кеннеді.
За оцінкою Кеннеді, додатково до 22 трлн. рублів, які йдуть через федеральний бюджет у вигляді видатків на оборону, ще близько 25 трлн. рублів (249 млрд. дол.) на військові потреби пішло через російські банки, які активно кредитували підприємства ВПК, що переведені на роботу у три зміни.

Кеннеді звернув увагу на те, що з середини 2022 року обсяги корпоративного кредитування в росії зросли на 71%, або приблизно 450 млрд. дол., від 50% до 60% яких дісталося пов’язаним з обороною галузям. Отримувачами кредитів на пільгових умовах стали переважно збиткові підприємства ОПК.

За оцінками дослідника, розмір «таємного» військового бюджету через кредитування ОПК може становити в середньому близько 83 млрд. дол. на рік (приблизно 228 млн. дол. на день), а сумарно за три роки повномасштабної війни він практично зрівнявся з незамороженою частиною резервів центробанку росії, і перевищує річний ВВП, приміром, Греції, Катару чи Угорщини.
Кеннеді відзначив, що аналогічна схема пільгового кредитування працювала і у минулому десятилітті: 20 трлн. рублів пішло на підтримку виробництва «сучасних зразків озброєння та військової техніки», частка яких мала збільшитись у російській армії до 70%. На практиці багато «розробок» лишились на папері або існували у вигляді одиничних демонстраційних зразків, а уряду довелося списувати кредити оборонним заводам на сотні мільярдів.

На думку Кеннеді, зараз ситуація може повторитися, але у ще більшому масштабі, і це може серйозно ускладнити ситуацію у банківській системі росії.
Проте, з останнім висновком дозволю собі не погодитись.
Якби подібна практика кредитування сумнівних чи ризикових проектів відбувалась у нормальній ринковій країні, то її учасники точно би не оминули серйозних наслідків. Приклад – другий за розміром банківський конгломерат Швейцарії Credit Suisse, який на кінець 2020 року управляв активами у розмірі майже 1,6 трлн. доларів, а вже у березні 2023 року закінчив свою 167-річну історію, опинившись у критичному стані та не маючи жодних інших варіантів, ніж піти на поглинання банком UBS.

Але у росії працюють не економічні закони, а правила абсурду та парадоксу.
Там банки можуть роками фінансувати сумнівні, але підтримувані на найвищому політичному рівні проекти та  ініціативи, переважна більшість яких розрахована на проїдання / розкрадання коштів практично без шансів продемонструвати бодай мінімальну окупність чи комерційний успіх.
Згадаймо, скільки було вкладено у «Сколково» (яке мало стати світовим лідером у сфері нано-технологій та заткнути за пояс усю Кремнієву долину), космодром «Восточный», «національні проекти» путіна-медведева, проведену у тропіках Зимову олімпіаду 2014 року в Сочі (яка коштувала значно дорожче, ніж декілька наступних Літніх олімпіад разом узятих), Чемпіонат світу з футболу 2018 року. На всі ці проекти пішли просто шалені кошти, у тому числі по рознарядці виділені банками.
Початкові бюджети кожної зі згаданих та інших ініціатив зростали у рази, нерідко – на порядок, значна частина фінансування йшла взагалі невідомо куди – але спонсори та кредитори й досі відчувають себе впевнено і спокійно.
Тож не бачу зараз підстав, чому б цього разу щось пішло інакше…

BY Данило Гетманцев