«Я надзвичайно ледачий. Більшу частину часу працюю в саду і граю на піаніно. А потім, можливо, сяду за стіл на годинку. Може й напишу десь речення три на день, які зрештою переростуть у книгу. Проте я не намагаюся писати, ні. Це думки до мене приходять».

Читайте інтерв'ю сучасного німецько-корейського філософа Бен-Чхоль Хана, взяте Хосебою Елолою для журналу «EL Pais». У перекладі Таїсії Шевчук філософ розмірковує над кризою нарації, рухом #MeToo і тим, яке вино найкраще вживати на ніч.

https://kontur.media/byung-chul-han/

«Стрічки Лава Діаса асонують із стрічками Антоніоні і Тарковського, підтверджуючи те, що, взаємодіючи із суспільством, суб’єкт не проходить майже ніяких трансформацій. Змінюють до невпізнанності локуси, що стають актантами в історії, яка продовжує пореповідати себе знову і знову».

Читайте текст Христини Дрогомирецької, де заналізовані психоаналітичні аспекти чотирьох фільмів філіппінського режисера Лава Діаса: «Норте, кінець історії», «Жінка, яка пішла», «Час диявола» і «Зупинка».

https://kontur.media/lav_diaz/

Читайте есей Джонатана Доллімора, в якому літературознавець та філософ розмірковує про символічне значення феномена смерті у західній культурі. У тексті розглядається домодерне уявлення про смерть як про «звичну складову природного ладу», де панувало ставлення, «проміжне між пасивною смиренністю та містичною вірою»; модерний поворот до «заперечення смерті», запропонований Фройдом; і нові її осмислення, зокрема ідею Жана Бодріяра про те, що «це заперечення... є всепроникною формою ідеологічного контролю».

Доллімор не надає переваги жодному із цих уявлень, зрештою стверджуючи, що «зі смертельною втратою неможливо примиритися. Є лише адаптація, яка завжди має свою ціну: ми залишаємося зраненими».

За переклад дякуємо Марії Копаньовій.

https://kontur.media/dollimore/

Незабаром український книжковий світ побачить антологія «Філософині», видана «Печерою Платона». У ній зібрані філософські тексти авторок XVII–XIX століть. Упорядкували та переклали тексти антології Микола Бакаєв і Вероніка Пугач, а випусковою редакторкою є Стефанія Сідорова.

З цієї нагоди «Контур» поспілкувався з частиною команди! Читайте про те, чому філософські тексти жінок є такими захопливими, які перекладацькі виклики виникали під час роботи, та хто з українських авторок міг би потенційно долучитися до рядів філософинь.

https://kontur.media/philosophyni_interview/

У міжнародний День філософії хочемо поділитися новиною: встановлюємо назавжди особливі ціни для студенток та студентів усіх філософських факультетів України!

Коли ми, команда видавництва, були студентами, то дістати книги з філософії було складно: вони були рідкісними і дорогими. Однак тепер, коли ми виросли, то вирішили докластися до змін!

Через переклад і видавництво книг ми робимо їх помітними для ширшої аудиторії. А через особливі ціни для студентів – тих, хто потребує книг найбільше – ми хочемо зробити їх доступними й фінансово.

Для замовлення по особливій ціні від 20% і більше достатньо написати нам на пошту і прикріпити до листа чітке фото студентського, а також додати перелік необхідних книг нашого видавництва.

Зверніть увагу, можна придбати лише один примірник кожної книжки.

«Я не стверджую, приміром, що, захопившись голлівудським фільмом, я ніколи не маю ставити під сумнів або критикувати власну реакцію, а натомість просто її як таку удтвердити. Проте варто запитати, чому, наприклад, певний тип голлівудських фільмів зачіпає так багато людей. Якщо він використовує певні естетичні техніки, що захоплюють або заворожують глядачів та глядачок, можливо, це говорить нам щось цікаве про психологію та інтереси людей».

Читайте інтерв'ю з англійською літературознавицею Рітою Фельскі: про те, чим проблематичний критичний підхід до художніх творів; як повернути тексту статус естетичного об'єкта і до чого тут акторно-мережева теорія Бруно Латура.

За переклад дякуємо Наталії Криницькій.

https://kontur.media/rita_felski/

«… досвід прекрасного сьогодні є фундаментально нарцисичним. У ньому домінує не побічність, а нарцисична центральність. Цей досвід стає споживацьким. Положення, яке займають щодо об'єкта споживання — це центральне положення. Таке споживацьке ставлення знищує іншість Іншого, на користь якого можна було би відступити вбік або якому можна було би чимось поступитися. Воно руйнує іншість Іншого, руйнує Інакшість».

Читайте есей Бьончхоль Хана «Політика прекрасного» у перекладі Діани Мельник:

https://kontur.media/han_thepolitics_of_beauty/

«Не всі з нас можуть хоч трохи впевнено сказати, що ми завжди були людьми чи що ми є тільки ними. Не всі з нас вповні вважаються людьми навіть нині, надто ж на попередніх етапах західної соціальної, політичної та наукової історії, якщо вважати "людиною" істоту, знайому нам з часів Просвітництва та його спадщини. ... А втім, це загальноприйнятий, впізнаваний термін, який ми вважаємо зрозумілим на рівні здорового глузду. Ми утверджуємо нашу належність до виду як факт, даність — аж настільки, що конструюємо фундаментальну ідею Прав навколо Людини. Але чи справді це так?»

Про науковий поступ, те, якою може бути людина (?) майбутнього, про кризу гуманітаристики та кризу людського загалом — читайте у передмові до книжки «Постлюдське» філософині Розі Брайдотті.

За переклад дякуємо Кірі Леоновій та Олександрі Канцер:

https://kontur.media/rosi_braidotti/

«Кандинський писав 1912 року: “Митець гадає, що він, після того як ‘нарешті знайшов свою форму’, може тепер спокійно творити далі. На жаль, зазвичай він сам не завважує, як від цього (‘спокійного’) моменту починає дуже швидко втрачати цю нарешті знайдену форму”. Так само і з пізнанням. Воно не живиться жодними запасами. Кожна думка — це силове поле, і як від істинності вироку неможливо відділити його виконання, так само істинні лише ті думки, що виходять за межі власної тези».

Читайте фрагменти, котрі Теодор Адорно вилучив із своєї збірки «Minima Moralia», що писалася до п'ятдесятиріччя його друга і колеги Макса Горкгаймера. Відбраковані фрагменти — з яких причин Адорно їх вилучав можемо поміркувати разом — являють собою роздуми на теми солідарності, мистецтва, геноцидів, критичної теорії та романтичних стосунків.

За переклад дякуємо Роману Черевку.

https://kontur.media/adorno_extras/

Вітаємо, дорогі читачі й читачки! Ми всі потроху занурюємося у новий рік, з яким приходять і нові ідеї. Тож саме час втілити принаймні одну ідею в життя й оголосити ефектний опен-кол!

Запрошуємо вас надсилати нам свої тексти для публікації на kontur.media: повноцінні й неповноцінні статті; розлогі й короткі есеї; роздуми; нариси про популярну культуру в стилі Жижека; короткі записи, що їх хочеться комусь показати; блоги; притчі; діалоги імені вас; трактати й афоризми, і навіть жанрові експерименти!

Головний критерій: дотичність до філософії, теорії мистецтва/теорії літератури. На жаль, строго художню літературу ми не розглядатимемо.

Для тих, хто лише починає писати, і для впевнених користувачів слова. Для тих, хто прагне поділитися чимось із однодумцями й для тих, хто хоче залишити свою працю на розгляд зацікавленої аудиторії.

За текст передбачається гонорар.

Пошта: [email protected]
Тг: @kontur_space

«“Прийнявши мескалін, я почав постійно бачити навколо себе крабів”, — згадував Сартр у 1971 році. — “Вони переслідували мене на вулицях, в університетських аудиторіях”».

«Заплющуючи очі, Беньямін бачив не кольорові зображення, а орнаментальні фігури, схожі на ті, що їх різьбили на полінезійських веслах. Він спостеріг, що орнаментальна тенденція також стосувалася слів, і у декоративних формах записав декілька фраз, що повторювалися».

Про експерименти знаних філософів з різноманітними речовинами і те, що із цього вийшло, читайте у тексті Майка Джея за покликанням:

https://kontur.media/philotrips/

За переклад дякуємо Варварі Борисенко.

«Ніхто не осмислював “смерть Бога”, тобто кінець самоочевидності релігії та релігійної самоочевидності, так радикально, як Ніцше. [...] Його критика культури допомагає нам зрозуміти, що відбувається навколо нас, його критика християнства пропонує жорстке випробування совісті, а його критика пізнання “деконструює”, як, мабуть, сказали б сьогодні, наївність неосвіченого щодо себе модерну, і вчить сприймати свободу та плинність як форму існування й мислення».

Читайте роздуми Райнера Бухера про те, чому теологам обов'язково варто читати Ніцше:

https://kontur.media/rainer_bucher/

За переклад дякуємо Віталію Мудракову.

«Музеї виставляють напоказ твори мистецтва у такий спосіб, що ніхто, навіть номінальний власник чи дарувальник, не мають змоги проникнути в зону [експозиційного] освітлення і заволодіти дивовижним предметом. Отже, сучасний музей парадоксально посилює як доступність, так і відчуження».

Читайте програмний текст літературознавця Стівена Ґрінблатта, в якому він розмірковує про різницю поміж резонансом і подивом; про те, що дарують і що віднімають у нас музеї, і загалом — про поетику та політику репрезентації.

За переклад дякуємо Марії Копаньовій.

https://kontur.media/greenblatt/

«Я щиро переконаний, що філософія медитації може бути середовищем для нових епістемологій, інтелектуальних проектів із залученням людей із різних галузей та сфер. Наразі найважливішим для мене потенціалом цієї молодої дисципліни є її здатність до міждисциплінарного експерименту, де наше людське багатоголосся (чи багатоокість) отримає можливість для резонансу».

Про теорію, практику й підводні каміння філософії медитації читайте в есеї дослідника Ігоря Колесника за покликанням:

https://kontur.media/philosophy_meditation/

«У XX столітті стало складніше писати простішою мовою, але Расселу це вдавалося. Через це його читали не лише зацікавлені у філософії, а й шукачі щастя. Або ж ті, хто читав модне. Мода на Рассела доходить аж до Польської Республіки — у книжці Вітольда Ґомбровича “Фердидурке” 1938 року представниця сучасного покоління читає якраз Рассела».

Читайте есей-спогад Андрія Резніченка про Бертрана Рассела, Генічеськ та особливості «позитивного мислення» — за покликанням:

https://kontur.media/henichesk_russell/

Автор книги «Плероматика, або транс Ельсінора» розмірковує про науку, філософію, спекулятивний реалізм, німецький ідеалізм, християнство та вкрай особисті джерела цієї новаторської праці у сфері трансцендентальної філософії.

Текст Ґабріеля Катрена читайте у перекладі Богдана Передрія за покликанням:

https://kontur.media/pleromatica/

«Кілька місяців поспіль фотографую пусті пляшки з-під алкоголю, покинуті на вулицях столиці. До цього мене спонукає не лише власний алкоголізм, а й специфічна чарівність цих поодиноких скляних предметів, їх здатність привертати увагу. Мене також захопило те, наскільки часто вони зустрічаються у Києві. Наразі я зробив біля сотні фотографій пляшок, переважно невеликого об’єму, що дозволяє побачити у цьому прозаїчному об’єкті не сміття, а слід тих практик, які він приховує, та того, що може розповісти про місто у війні».

Читайте есей дослідника Дмитра Зайця про прикордонні простори, самітність і географію пустої пляшки.

https://kontur.media/kyivisanalcoholic/

Цей есей уміщений у «Подорожник», збірку, створену у межах програми «розсіяне засіяне» що реалізується Асортиментною кімнатою та Іншою Освітою.

«Цікаво, що про гру як можливий вихід із катастрофи почали міркувати в горнилі самої катастрофи — двох світових війн у ХХ столітті. … Можливо, це потреба в просторі гри — відстороненому, безпечному спогляданні й осмисленні того, що в реальному житті нас би знищило. Разом із цим, упродовж останніх років (2022–2024) тема гри свідомо чи несвідомо неодноразово ставала ключовою для виставкових проєктів в Україні».

Читайте есей Іллі Левченка & Дарії Демченко про місце «гри» у надзвичайних умовах і мистецькі практики, що його оприявнюють.

https://kontur.media/gamesintimesofdisaster/

«Крокові нотатки» входять до збірки «Über Haschisch», уперше опублікованої понад 30 років після смерті Беньяміна, у 1972 році. Книга містить численні протоколи та звіти про експерименти з різними наркотичними речовинами, які той проводив із друзями у період з 1927 по 1934 рік. Протоколи мали послужити матеріалом для задумуваної Беньяміном великої праці про гашиш, яку йому так і не судилося написати.

«Ранковий сон після куріння. Це, як я тоді сказав, наче життя замкнули, немов консерви в банці. Сон же — це рідина, в якій воно [життя] перебувало, і яку тепер, насичену всіма ароматами, виливають».

Читайте імпресію Беньяміна про експерименти, сни й орнаменти:

https://kontur.media/benjamin_crock/

За переклад дякуємо Ірині Шавлак.

«“Диско Елізіум”— це рольова гра про детектива Гаррі Дюбуа, який прокинувся після чергового запою. Але цього разу він напився так сильно, що не пам’ятає ні того, ким був, ні навіть історичних подій чи засадничих властивостей усесвіту, в якому відбуваються події. Тож гравець, з’ясовуючи, навіщо члени профспілки повісили чоловіка на задньому дворі місцевого кафе, разом з головним героєм також пізнає його минуле та світ гри — Елізіум. Допомагають у цьому голоси в голові Гаррі, кожен з яких відповідає за якийсь аспект його характеру чи навичок. До прикладу, Енциклопедія — один з таких голосів — розповідає різні факти про світ гри, пов’язані вони зі справою, чи ні.

Гадаю, у вас вже виникло запитання: а як поліцейський детектив про офіцера-п’яницю пов’язаний з надзвичайно складною Геґелевою філософією?»

Дізнатися про те, як же ж ці дві речі пов’язані, можна з тексту Віталія Залозецького ось тут:

https://kontur.media/discoelysium/