Telegram Group Search
«Вогнем і мечем»
Генрик Сенкевич
Твої рідні та ніжні огненні обійми
Через сотні кілометрів гріють мене.
Тут, на фронті, серед вибухів у диму стіні,
Ти – мій спокій у буремному дні.
 
Можна написати тисячі слів про кохання,
Чи проспівати сотні куплетів попсових пісень.
Але думка  про одне як частина мантри –
Спостерігати на стіні тіні від лампи,
 
Де в обіймах обʼєднані наші силуети,
Де час завмирає і байдуже на різні прикмети
Там лиш ми, гріє тебе моя гаряча кров
Може це зветься щира і чиста любов ?

- Макс Єнот
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні особливий день.

День людини, яка обрала та виборола свою «особливість» – особистості, що стала такою. Українки, поетеси, воїна та командира – дівчини, яка, втім, незважаючи на все, вибрала свою судьбу.

Оксана Рубаняк. Пишаємося та любимо.

Віримо, що за тобою й такими, як ти, – майбутнє. І дякуємо, що ти з нами.

З твоїм днем!🫡
— Зазначте Ваше імʼя та прізвище та (або) творчий псевдонім

Мене звати Дмитро Яровий. Зазвичай підписуюсь як “Dimi Dimi”.

— Опишіть Ваш військовий досвід та ключові моменти Вашого бойового шляху

Я в ЗСУ з 22-го року. Закінчив військову кафедру. Зараз обіймаю тилову посаду. Знаходжуся на Сході.

— Чи є у Вас особливий підхід до фотографії на війні?

Скорше є особливості. Знімаю лише на телефон і, в основному, свій батальйон. Намагаюсь не афішувати, що фотографую, бо багато хто через це напрягається.

— Які історії розповідають Ваші роботи?

Це передусім історія мого батальйону, яку роблю для себе і для своїх дітей. Це історії дуже різних людей зібраних в одному місці. Для мене це репортаж про «своїх».

— Чи є війна джерелом збагачення творчості?

Коли ти в ресурсі, то однозначно! Це вихід за всі рамки в усіх сенсах. Відповідно з‘являється новий погляд на речі, ситуації і людей. Ти відкриваєш самого себе для себе.

— Як, на Ваш погляд, фото війни може змінювати суспільство?

Суспільство воно навряд чи змінить. Я б хотів, щоб воно зменшило прірву між військовими і суспільством, яке, на жаль, хоче відмежуватись. Це моя суб‘єктивна думка, хотів би помилятись, звичайно.
Міні-інтервʼю від DimiDimi 📸
Метаромантика скоро почне знімати фільми.

Але приємно бачити, що українська кіноіндустрія потрошки починає осягати, які перед нею стоять задачі, і якими методами потрібно ці задачі рішати.

Сподобався "Ми були рекрутами", а тепер виходить "Одного літа в Україні".

Всім раджу, і що дуже важливо - не сприймати цей фільм, як ми звикли сприймати українське кіно: "підтримаємо наших біднесеньких"

Ставтеся до цього як до серйозного та незалежного проекту, який в перспективі вартий стати експортним, як і досвід, який цей проект створив.

Ідіть і дивіться!
2025/02/04 15:00:09
Back to Top
HTML Embed Code: