📷Завітав до Національного Військово-історичного музею України. У них є невелика, але цікава колекція предметів, листівок, газетних вирізок, фото, журналів та мап, що висвітлюють події Корейської війни 1950-1953 рр. І зокрема – участі українців у цих подіях. Більшість цих речей передав музею Павло Лимаренко (1929-2015) – громадсько-політичний діяч, представник української діаспори та син полковника армії УНР Дмитра Лимаренка. У 1944 р. його родина потрапила у табір в Німеччині. По завершенні Другої світової була звільнена армією союзників. З 1950 р. П. Лимаренко з родиною переїхав до Філадельфії, де став одним з ініціаторів Товариства Нащадків Української Національної Революції. Був мобілізований до армії США та проходив службу під час війни в Кореї. У 1990-х роках передав частину своїх колекцій до кількох українських музеїв. Детальніше його біографія за посиланням у коментарях (на сайті Музею Гетьманства):
#Україна #Корея #музей #діаспора
#Україна #Корея #музей #діаспора
📚«Американська війна в Афганістані», від Картера Малкасяна, американського історика, аналітика й колишнього радника військового командувача США в Афганістані.
Загалом, враження від книги позитивні:
📌Картер Малкасян є одним з ключових "західних" дослідників Афганістану. У тексті відчувається глибоке розуміння культури, звичаїв, мотивації афганців, які постають не гомогенною абстрактною спільнотою, а пуштунами, таджиками, узбеками, хазарейцями та ін. етнічними групами й племенами. Аналізується також вплив географії, релігійних, суспільних\культурних особливостей на ідентичність цих спільнот. Хоча іноді автор і звертається до узагальнень (як же без цього), але принаймні немає дратуючих орієнтальних пасажів про «таємничих і гордих жителів пустелі, у яких на роду написано так чинити\жити\воювати…», тощо. Цим «грішать» більшість авторів та аналітиків на подібні теми. Але не він;
📌Картер Малкасян знає мову пушту. Окрім іншого - використовує "місцеві" джерела, інтерв’ю. Під час роботи радником він багато спілкувався з афганськими лідерами, командирами, посередниками, союзниками та противниками, був присутній на переговорах. Тому, це частково "польовий матеріал" та власний досвід, який дозволяє краще розуміти внутрішній контекст, структури, процеси. Багато біографічних деталей окремих діячів, що теж радує;
📌Автор описує й тверезо оцінює дипломатичні\військові успіхи та ключові прорахунки на різних етапах вторгнення. Тактичні та стратегічні;
📌Звертає увагу на важливу деталь - Афганська війна (2001-2020) стала можливо найдовшою війною для США, й водночас головним болем одразу 4-х президентів цієї країни (Буша, Обами, Трампа, Байдена). Але, в той же час ця війна довго залишалась малопомітною. Або принаймні не так виразно осмисленою в американському суспільстві, масовій культурі, історії, політиці - на відміну від всеосяжного досвіду Другої світової чи Громадянської війни, "національної травми" В’єтнаму чи "сорому" Іраку;
📌Мілітарний досвід Афганістану сильно змінив американську армію: її тактику, методи, технології й саму концепцію ведення війни, а також ставлення до місцевого населення. Вперше з часів Холодної війни настільки кардинально;
📌Значна увага у книзі приділена наслідкам війни для афганців. Для місцевого населення ці 19 років були лише найдовшою фазою 40-літньої війни, маятник якої коливався кілька разів від інтервенції великої держави (СРСР, а потім США) до внутрішньої війни. Це сильно змінило економіку, суспільне, релігійне життя та світогляд людей. І в кінці-кінців створило передумови для утвердження влади Талібану, соціальною базою якого стало великою мірою молодше покоління афганців, що виросли й здобули освіту переважно у пакистанських таборах для біженців. Останній фактор часто недооцінюють при аналізі цієї теми.
Добре, що книга вийшла українською. Раджу до прочитання.
#текст #чтиво #книга #Афганістан
Загалом, враження від книги позитивні:
📌Картер Малкасян є одним з ключових "західних" дослідників Афганістану. У тексті відчувається глибоке розуміння культури, звичаїв, мотивації афганців, які постають не гомогенною абстрактною спільнотою, а пуштунами, таджиками, узбеками, хазарейцями та ін. етнічними групами й племенами. Аналізується також вплив географії, релігійних, суспільних\культурних особливостей на ідентичність цих спільнот. Хоча іноді автор і звертається до узагальнень (як же без цього), але принаймні немає дратуючих орієнтальних пасажів про «таємничих і гордих жителів пустелі, у яких на роду написано так чинити\жити\воювати…», тощо. Цим «грішать» більшість авторів та аналітиків на подібні теми. Але не він;
📌Картер Малкасян знає мову пушту. Окрім іншого - використовує "місцеві" джерела, інтерв’ю. Під час роботи радником він багато спілкувався з афганськими лідерами, командирами, посередниками, союзниками та противниками, був присутній на переговорах. Тому, це частково "польовий матеріал" та власний досвід, який дозволяє краще розуміти внутрішній контекст, структури, процеси. Багато біографічних деталей окремих діячів, що теж радує;
📌Автор описує й тверезо оцінює дипломатичні\військові успіхи та ключові прорахунки на різних етапах вторгнення. Тактичні та стратегічні;
📌Звертає увагу на важливу деталь - Афганська війна (2001-2020) стала можливо найдовшою війною для США, й водночас головним болем одразу 4-х президентів цієї країни (Буша, Обами, Трампа, Байдена). Але, в той же час ця війна довго залишалась малопомітною. Або принаймні не так виразно осмисленою в американському суспільстві, масовій культурі, історії, політиці - на відміну від всеосяжного досвіду Другої світової чи Громадянської війни, "національної травми" В’єтнаму чи "сорому" Іраку;
📌Мілітарний досвід Афганістану сильно змінив американську армію: її тактику, методи, технології й саму концепцію ведення війни, а також ставлення до місцевого населення. Вперше з часів Холодної війни настільки кардинально;
📌Значна увага у книзі приділена наслідкам війни для афганців. Для місцевого населення ці 19 років були лише найдовшою фазою 40-літньої війни, маятник якої коливався кілька разів від інтервенції великої держави (СРСР, а потім США) до внутрішньої війни. Це сильно змінило економіку, суспільне, релігійне життя та світогляд людей. І в кінці-кінців створило передумови для утвердження влади Талібану, соціальною базою якого стало великою мірою молодше покоління афганців, що виросли й здобули освіту переважно у пакистанських таборах для біженців. Останній фактор часто недооцінюють при аналізі цієї теми.
Добре, що книга вийшла українською. Раджу до прочитання.
#текст #чтиво #книга #Афганістан
Осіннє🍁:
🖼️Яскраві барви імпресіонізму у поєднанні з традиційним китайським живописом, в творчості Ле Фо (1907-2001), в’єтнамсько-французького художника.
✍️Ле Фо народився у заможній в'єтнамській родині, яка мала тісні зв’язки з французькою владою Індокитаю. З дитинства він паралельно вивчав китайську літературу, пластику та живопис, разом з «європейськими» науками. Після Школи витончених мистецтв Ханою він переїхав у Париж, де вивчав досвід сучасних французьких художників. Його творчість багато в чому є поєднанням мистецької спадщини Східної Азії та Європи: картини виконані на китайському шовку, часто з використанням традиційних фарб; сюжети передають ностальгію за юністю і дитинством в Ханої; образи героїв картин також виражають досвід китайського (вужче – в’єтнамського) живопису. Але при цьому – автор «віддає данину» Гогену та Моне у багатьох деталях.
#мистецтво #Вєтнам
🖼️Яскраві барви імпресіонізму у поєднанні з традиційним китайським живописом, в творчості Ле Фо (1907-2001), в’єтнамсько-французького художника.
✍️Ле Фо народився у заможній в'єтнамській родині, яка мала тісні зв’язки з французькою владою Індокитаю. З дитинства він паралельно вивчав китайську літературу, пластику та живопис, разом з «європейськими» науками. Після Школи витончених мистецтв Ханою він переїхав у Париж, де вивчав досвід сучасних французьких художників. Його творчість багато в чому є поєднанням мистецької спадщини Східної Азії та Європи: картини виконані на китайському шовку, часто з використанням традиційних фарб; сюжети передають ностальгію за юністю і дитинством в Ханої; образи героїв картин також виражають досвід китайського (вужче – в’єтнамського) живопису. Але при цьому – автор «віддає данину» Гогену та Моне у багатьох деталях.
#мистецтво #Вєтнам
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
На правах реклами☺️
☕Отримав в подарунок дуже смачну каву від «25 Coffee Roasters». Чудова арабіка дрібного помолу, з присмаком грейпфруту, яблука і білого винограду. Загалом, люблю класичні смаки кави, але цей також сподобався, тож тепер усім раджу. Восени саме те, що треба.
📌Ознайомитись з асортиментом і замовити каву можна на сайті:
https://25coffeeroasters.ua/
✍Для нашого каналу є знижка у 20%, за промокодом: Нотатки
Бренд має сторінки й на інших платформах.
Instagram: @25coffeeroasters.ua
Telegram: https://www.group-telegram.com/+rCc9nf-5TWYxM2Qy
YouTube: https://www.youtube.com/@25_coffee_roasters
#кава #фото #реклама #текст
☕Отримав в подарунок дуже смачну каву від «25 Coffee Roasters». Чудова арабіка дрібного помолу, з присмаком грейпфруту, яблука і білого винограду. Загалом, люблю класичні смаки кави, але цей також сподобався, тож тепер усім раджу. Восени саме те, що треба.
📌Ознайомитись з асортиментом і замовити каву можна на сайті:
https://25coffeeroasters.ua/
✍Для нашого каналу є знижка у 20%, за промокодом: Нотатки
Бренд має сторінки й на інших платформах.
Instagram: @25coffeeroasters.ua
Telegram: https://www.group-telegram.com/+rCc9nf-5TWYxM2Qy
YouTube: https://www.youtube.com/@25_coffee_roasters
#кава #фото #реклама #текст
☕Знову поповнив власну колекцію «антикварних кавових девайсів». Цього разу Балкани: набір порцелянових кавових чашечок "фільджан", з мідними підстаканничками "зарф". Виробник «Jugokeramika». Югославія (Хорватія), 1970-80 рр. Все ж, скоро напишу окремий текст про кавову культуру на Балканах☺
✍«Jugokeramika» - дуже відома югославська фірма, заснована у 1953 р. Виробничі потужності розташовані у Хорватії, в м. Запрешич. Довгий час це підприємство забезпечувало доступним і якісним посудом чимало ресторанів, кав’ярень, готелів та закладів громадського харчування в Югославії. Поставляли продукцію також за кордон, в тому числі в СРСР (тут вважалась престижним дефіцитом). З 1991 р. завод був приватизований, змінив назву на «Inker» (пізніше Inkerpor), але продовжив працювати (частково в Іспанії та Хорватії). Останні 10 років бренд знову став дуже популярним через естетичний, але простий дизайн – м’які пастельні кольори без зайвих деталей додають посуду вінтажного вигляду. На «Югокераміка» працювало чимало дизайнерів-новаторів, які багато експериментували та вивчали модернізм, тож посуд естетичний. Зараз «Інкер» працює більше на цільовий сегмент. Для хорватських кав’ярень цей посуд став своєрідним туристичним брендом в стилі «ретро Балкани». Мій набір виготовляли під традиційну кавову культуру - заварювання в джезві.
#Балкани #кава #Хорватія #Запрешич
✍«Jugokeramika» - дуже відома югославська фірма, заснована у 1953 р. Виробничі потужності розташовані у Хорватії, в м. Запрешич. Довгий час це підприємство забезпечувало доступним і якісним посудом чимало ресторанів, кав’ярень, готелів та закладів громадського харчування в Югославії. Поставляли продукцію також за кордон, в тому числі в СРСР (тут вважалась престижним дефіцитом). З 1991 р. завод був приватизований, змінив назву на «Inker» (пізніше Inkerpor), але продовжив працювати (частково в Іспанії та Хорватії). Останні 10 років бренд знову став дуже популярним через естетичний, але простий дизайн – м’які пастельні кольори без зайвих деталей додають посуду вінтажного вигляду. На «Югокераміка» працювало чимало дизайнерів-новаторів, які багато експериментували та вивчали модернізм, тож посуд естетичний. Зараз «Інкер» працює більше на цільовий сегмент. Для хорватських кав’ярень цей посуд став своєрідним туристичним брендом в стилі «ретро Балкани». Мій набір виготовляли під традиційну кавову культуру - заварювання в джезві.
#Балкани #кава #Хорватія #Запрешич
Власне сам набір "Jugokeramika" для "традиційної кави по-Балканські"