Джиган приехал на свадьбу дочери главного раввина России и сына главного раввина Одессы, передает корреспондент РИА Новости.

На торжество были приглашены порядка 200 человек, среди которых видные представители и лидеры еврейских общин России и Украины, а также публичные персоны.

Бля ну:)

Зараз в одному чаті зайшла мова про те, що студенти істфаку – найкращі солдати. Чому? Бо вони не просто знають історію воєн, а й розуміють її суть, закономірності та стратегію. Звісно, не без похибки, але тим не менш.

Тактичне мислення – вони вивчають великі битви, аналізують помилки та перемоги полководців, що формує стратегічний склад розуму. Вони розуміють, що йти в дрочільню погана ідея, а це багато про що каже.

Моральний дух – знайомі з історією минулого героїзму та націоналізму/патріотизму, вони мають глибше розуміння значення боротьби за свої цінності в контексті російсько-української війни. На одинадцятому році війни воювати залишається хіба що на характері та на честь полеглих братів. Ну і шоб зп трохи платили, хоча б без зрізань через брак бюджету.

Адаптивність – історики звикли працювати з величезним потоком інформації, критично мислити та швидко приймати рішення. Треба копати? Копаєм. Треба штурмануть посадку? Ладно. Облаштувати ПУ та налагодити його роботу? Нєхуй пєть.

Витривалість – якщо студент міг вистояти 4-годинну пару з історії Стародавнього Риму, розбиратися в толпі Ґенріхів і десятку уній з приєднанням хуйні до сильнішої хуйні, то він витримає будь-які труднощі, я вас запевняю.

Вивчати минуле – значить бути готовим до майбутнього. Тому історики – це не лише хранителі знань, а й потенційні захисники своєї країни. Пост носить скоріш жартівливий характер, але в кожному жарті є тільки доля жарту.

Якщо ми не в НАТО, то нам потрібна армія в півтора мільйона людей, — Зеленський


Дівчата, повна натальна мобілізація!
(Я ухилянтка)

Коли ти поруч, я почуваюся як на Донбасі – вдома і в безпеці 💞

…хотіла б написати я, але зазвичай на Донбасі мене намагалися вбити.

Кстати, россияне, которые на меня подписаны, очень советую вам самый романтичный семейный фильм на сегодняшний вечер – Груз 200. 💞

Блін, згадалося, як ми з рдкшниками ганяли по Донбасу під добірку саундтреків з Груза 200. Оце врємєна були)

Ще був момєнт в 2022, коли з тіпами одними їздили мінятися тілами і їхали на це дійство під «в краю магнолій плєщєт морє», приїхали на місце, кажем «женіх приієхал», а вони кажуть «ваш тоже».

Моральні рамки тоді підмило добряче :)

Я ніколи не була прям жоским моралістом, але інколи мені здається, що з часом я стаю ще більш ублюдком, аніж могла б бути без цього всього 💅🏻🗿

Ну або блін розриває кєнта твого на шмаття, залишаються тільки ноги і магазини. І потім всі тиждень ходять плачуть і сумно жартують про те, що «залишилися від N тільки рожкИ да ножки».

Перечитала, що я тут понаписувала і вже бачу, як якщо не застрелюся, через 50 років мазатиму стіни вдшкою чи гівном і кричатиму онукам треки норд дівіжн в прокуреному бушлаті прапорщика.

А вони такі «блін блять, бабка знову йобу дала»

Ладно, окрім жартів, я хочу через інтернет обійняти всіх, у кого ця війна забрала любов. Жінок і дівчат, які поховали любов всього свого життя. Тих, у кого кохані зникли безвісті. Тих, хто досі чекає свого коханого з полону.

Можливо, ви не були першим коханням, але стали останнім навіки. Мені невимовно шкода, що ця клята війна забрала їх у вас, але я вірю, що смерть – це не кінець для справжнього кохання і колись ви будете разом. Живіть і будьте їхнім продовженням на цьому світі, щоб було про що розповісти на тому. ❤️🫂

Важко добирати слів, коли я пишу щось таке і прошу пробачити мені, якщо щось із написаного було зайвим.