Telegram Group & Telegram Channel
Цю книгу зараз можна придбати хіба в букіністів або з рук, написана і видана майже десять років тому, тираж її давно закінчився і додруку не буде. Але в якомусь із літературних подкастів Ростислав Семків назвав її вартою уваги – and here we are.

При бажанні, роман із романом "Помирана" Тараса Антиповича можна розпочати вже з назви. Смерть тут вчувається і не такою, що вже сталася, і не такою, що прийде в майбутньому, вона просто є – тут, зараз, повсякчас. Відтак і персонажі "Помирани" – ні живі, ні мертві, щось середнє між мертвими шматками іржавого металу, зрощеного із начебто живими тілами з м'яса та крові. Начебто живими, бо, здається, найяскравішою ознакою і єдиним справжнім свідком життя цих істот стає їхня смерть.

На перший погляд може здатися, що розповідь про поєднання живих тіл зі знайденим на сміттєвому звалищі металоломом химерним генієм божевільного лікаря – якийсь з різновидів кіберпанку. Але що таке кіберпанк? За Вікіпедією: "поєднання високих комп'ютерних технологій з низьким рівнем життя людей." Низький рівень життя у "Помирані" точно є, бо куди далі падати спільноті (спільноті? групі індивідів!), яка живе на смітникові під назвою Корито, харчується птахами, кажанами та тисячу разів перебраними відходами. Тарас Антипович бачить куди, і ви побачите, якщо наважитеся. А от з технологій – хіба старі іржаві лопати та сумнівна спроба побудувати катапульту.

Коли книга вийшла у 2016 році, чимало читачів побачили в її сюжеті пародію на ОРДЛО і обурилися, але зараз, у 2024 році, коли між територією так званих лнр-днр і великою Україною простяглася широка смуга (і вона щодня ширшає) випаленої, сотні тисяч разів переораної снарядами, мінами, ракетами та дронами землі, смуга, яку на відміну від широко тиражованої легенди про Великий китайський мур – справді видно з космосу, дистопічнний, нехай і дуже перебільшений погляд на один із ймовірних варіантів життя людей на цих територіях у майбутньому не мав би викликати такого відторгнення...

Поряд з романами Сергія Оксеника "Самка богомола" та Андрія Цаплієнка "Стіна", які торкаються подібних тем, "Помирана" Тараса Антиповича виглядає доволі осібно та стильово. І не лише тому, що замість Стіни тут Колючка. Сама тканини історії прописана логічно і гарно, жах людського буття на задвірках цивілізації доведений до абсурду, якому легко знайти референси і в реальному світі – від цвинтарів танкерів десь у Бангладеш до африканських звалищ з технологічним сміттям.

Крім того, у "Помирані" принаймні є крокодили, чи то пак кротодили. Якщо у світі, вигаданому Антиповичем і не було Стіни, та принаймні міг бути рів з крокодилами.

Попри жахливий побут і відсутність перспектив, за Колючку ніхто з жителів Корита не хоче, адже там живе "переможений" ворог, а тут у них – непроста, але їхня "автономіка".

Якщо б я наважився помріяти про майбутню перемогу України у війні, то круто було б, щоби зрештою життя нашого ворога виглядало так, як живуть коритяни в "Помирані". Це справді жахливо, але після всього, що вони з нами зробили і продовжують чинити – це було б справедливо.



group-telegram.com/summereading/388
Create:
Last Update:

Цю книгу зараз можна придбати хіба в букіністів або з рук, написана і видана майже десять років тому, тираж її давно закінчився і додруку не буде. Але в якомусь із літературних подкастів Ростислав Семків назвав її вартою уваги – and here we are.

При бажанні, роман із романом "Помирана" Тараса Антиповича можна розпочати вже з назви. Смерть тут вчувається і не такою, що вже сталася, і не такою, що прийде в майбутньому, вона просто є – тут, зараз, повсякчас. Відтак і персонажі "Помирани" – ні живі, ні мертві, щось середнє між мертвими шматками іржавого металу, зрощеного із начебто живими тілами з м'яса та крові. Начебто живими, бо, здається, найяскравішою ознакою і єдиним справжнім свідком життя цих істот стає їхня смерть.

На перший погляд може здатися, що розповідь про поєднання живих тіл зі знайденим на сміттєвому звалищі металоломом химерним генієм божевільного лікаря – якийсь з різновидів кіберпанку. Але що таке кіберпанк? За Вікіпедією: "поєднання високих комп'ютерних технологій з низьким рівнем життя людей." Низький рівень життя у "Помирані" точно є, бо куди далі падати спільноті (спільноті? групі індивідів!), яка живе на смітникові під назвою Корито, харчується птахами, кажанами та тисячу разів перебраними відходами. Тарас Антипович бачить куди, і ви побачите, якщо наважитеся. А от з технологій – хіба старі іржаві лопати та сумнівна спроба побудувати катапульту.

Коли книга вийшла у 2016 році, чимало читачів побачили в її сюжеті пародію на ОРДЛО і обурилися, але зараз, у 2024 році, коли між територією так званих лнр-днр і великою Україною простяглася широка смуга (і вона щодня ширшає) випаленої, сотні тисяч разів переораної снарядами, мінами, ракетами та дронами землі, смуга, яку на відміну від широко тиражованої легенди про Великий китайський мур – справді видно з космосу, дистопічнний, нехай і дуже перебільшений погляд на один із ймовірних варіантів життя людей на цих територіях у майбутньому не мав би викликати такого відторгнення...

Поряд з романами Сергія Оксеника "Самка богомола" та Андрія Цаплієнка "Стіна", які торкаються подібних тем, "Помирана" Тараса Антиповича виглядає доволі осібно та стильово. І не лише тому, що замість Стіни тут Колючка. Сама тканини історії прописана логічно і гарно, жах людського буття на задвірках цивілізації доведений до абсурду, якому легко знайти референси і в реальному світі – від цвинтарів танкерів десь у Бангладеш до африканських звалищ з технологічним сміттям.

Крім того, у "Помирані" принаймні є крокодили, чи то пак кротодили. Якщо у світі, вигаданому Антиповичем і не було Стіни, та принаймні міг бути рів з крокодилами.

Попри жахливий побут і відсутність перспектив, за Колючку ніхто з жителів Корита не хоче, адже там живе "переможений" ворог, а тут у них – непроста, але їхня "автономіка".

Якщо б я наважився помріяти про майбутню перемогу України у війні, то круто було б, щоби зрештою життя нашого ворога виглядало так, як живуть коритяни в "Помирані". Це справді жахливо, але після всього, що вони з нами зробили і продовжують чинити – це було б справедливо.

BY Літо читає




Share with your friend now:
group-telegram.com/summereading/388

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

Although some channels have been removed, the curation process is considered opaque and insufficient by analysts. Meanwhile, a completely redesigned attachment menu appears when sending multiple photos or vides. Users can tap "X selected" (X being the number of items) at the top of the panel to preview how the album will look in the chat when it's sent, as well as rearrange or remove selected media. Sebi said data, emails and other documents are being retrieved from the seized devices and detailed investigation is in progress. The regulator said it had received information that messages containing stock tips and other investment advice with respect to selected listed companies are being widely circulated through websites and social media platforms such as Telegram, Facebook, WhatsApp and Instagram. DFR Lab sent the image through Microsoft Azure's Face Verification program and found that it was "highly unlikely" that the person in the second photo was the same as the first woman. The fact-checker Logically AI also found the claim to be false. The woman, Olena Kurilo, was also captured in a video after the airstrike and shown to have the injuries.
from kr


Telegram Літо читає
FROM American