Приблизно в цей час 3 роки тому я, котрий ще не лягав спати, почав бачити в різних пабліках тривожні повідомлення про початок чогось страшного. За ними слідували вже вибухи та стрілянина які підтверджували правдивість цих поганих новин. Більшість попрокидались від тривог і з жахом так само почали моніторити новини в каналах. Перші дні, перші тижні жили в повному хаосі, страху в перемішку з адреналіном. Ніхто не міг нормально спати. Виходячи в магазин, не думав що я так радітиму тому простому факту, коли зміг купити свіжого теплого хлібу. Коли бачив напівпусті полиці супермаркетів то думав, що життя буде ось таким постійно і далі ставатиме лише гірше. І це все розуміючи, що мені ще надзвичайно сильно пощастило. Страшно і важко думати, що пережили багато інший людей та їх сім'ї. Страшно було бачити ті всі новини про звірства росії. Страшно було кожну хвилину, бо ти не знаєш чи буде вона останньою.
Попри все ми все ще сміємось. Попри все це ми досі радіємо моментам в житті. Попри всі ці 3 довгих, болючих роки, ми з вами все ще живі й здорові. Чесно кажучи я не знаю навіщо я пишу цей текст, бо і так без мене це все знаєте. Напевно я просто хочу нагадати передусім самому собі і можливо комусь з вас, що варто не забувати продовжувати жити. Смійтесь, радійте, творіть, любіть. Всупереч всьому що було - ЖИВІТЬ. Бо попри все ви досі живі. Пам'ятаємо всіх і дякуємо всім хто віддав своє життя, заради нас.🕯Живіть заради себе. Живіть заради них.