▫️Зазначте Ваше імʼя та прізвище та (або) творчий псевдонім.
Фанні Лешевальє
▫️З часом деякі речі тривають або повторюються: як довго Ваша творчість існує і які ключові моменти становлення Вас, як митця?
Я навчалася мистецтву.
Викладала історію мистецтв та образотворче мистецтво протягом кількох років у Франції та Сполучених Штатах.
У 2022 році я не мала наміру зажити слави художниці.
Я просто хотіла продемонструвати свою підтримку Україні на початку російського вторгнення в Україну.
Соціальні мережі зробили решту, і з того часу я отримала пропозиції для виставок.
▫️Ваші роботи — це погляд на жертв і героїв цієї війни і Ви робите це з якомога більшою повагою, проте чи є місце для творчості у війні?
Справа в тому, що креативність існує всюди, незалежно від епохи та контексту. Це специфіка людства, яка виходить за межі нашого повсякденного життя та кордонів.
Тому так, може бути креативність під час війни.
Я вважаю, що це навіть спосіб протистояти жорстокості повсякдення для тих, хто живе, і віддушина для тих, хто є свідком.
Це також спосіб засуджувати, свідчити...
▫️Чи плануєте Ви відвідати Україну і чи є подальший розвиток у Вашої творчості?
Перший фотоколаж був зі сходів у метро Києва, які змішуються зі сходами на пагорбі Монмартр у Парижі. Виявилося, що ці дві фотографії йшли одна за одною в моїй стрічці новин. Мене вразило, що молоді люди в один і той же момент переживають абсолютно різні речі, перебуваючи приблизно в одній і тій же ситуації та маючи приблизно ті ж самі прагнення. Я вважаю це жахливим.
Особливо мені подобається мій фотоколаж з Байденом, який молиться на американському цвинтарі, змішаний з фотографією цього чоловіка, який копає могилу, зробленою Д.Гуттенфельдером.
Свідчення та памʼять змішуються на фоні смерті за батьківщину. Захід, здається, не перебуває в теперішньому часі, а зосереджений на своєму минулому, тоді як Україна підтримує своє сьогодення; подібно до того, що ми пережили під час Другої світової війни. Розʼєднання має не лише просторовий вимір, але й часовий, незважаючи на спільну дату.
Фанні Лешевальє
▫️З часом деякі речі тривають або повторюються: як довго Ваша творчість існує і які ключові моменти становлення Вас, як митця?
Я навчалася мистецтву.
Викладала історію мистецтв та образотворче мистецтво протягом кількох років у Франції та Сполучених Штатах.
У 2022 році я не мала наміру зажити слави художниці.
Я просто хотіла продемонструвати свою підтримку Україні на початку російського вторгнення в Україну.
Соціальні мережі зробили решту, і з того часу я отримала пропозиції для виставок.
▫️Ваші роботи — це погляд на жертв і героїв цієї війни і Ви робите це з якомога більшою повагою, проте чи є місце для творчості у війні?
Справа в тому, що креативність існує всюди, незалежно від епохи та контексту. Це специфіка людства, яка виходить за межі нашого повсякденного життя та кордонів.
Тому так, може бути креативність під час війни.
Я вважаю, що це навіть спосіб протистояти жорстокості повсякдення для тих, хто живе, і віддушина для тих, хто є свідком.
Це також спосіб засуджувати, свідчити...
▫️Чи плануєте Ви відвідати Україну і чи є подальший розвиток у Вашої творчості?
Перший фотоколаж був зі сходів у метро Києва, які змішуються зі сходами на пагорбі Монмартр у Парижі. Виявилося, що ці дві фотографії йшли одна за одною в моїй стрічці новин. Мене вразило, що молоді люди в один і той же момент переживають абсолютно різні речі, перебуваючи приблизно в одній і тій же ситуації та маючи приблизно ті ж самі прагнення. Я вважаю це жахливим.
Особливо мені подобається мій фотоколаж з Байденом, який молиться на американському цвинтарі, змішаний з фотографією цього чоловіка, який копає могилу, зробленою Д.Гуттенфельдером.
Свідчення та памʼять змішуються на фоні смерті за батьківщину. Захід, здається, не перебуває в теперішньому часі, а зосереджений на своєму минулому, тоді як Україна підтримує своє сьогодення; подібно до того, що ми пережили під час Другої світової війни. Розʼєднання має не лише просторовий вимір, але й часовий, незважаючи на спільну дату.
Про що ти мріяв привиде з окопів?
Сьогодні випʼємо разом.
Чи має сенс, хто перерізав стропи,
Й залишив хто нас за бортом?
Чи мріяв ти, як мріють люди,
Життя яких - безсмертна боротьба?
Не мріяв, жив. Як бились груди.
Одна душа. Господь один. Й війна.
— Олександр «Данте» Мєняйлов
Фото: Shadow Terikon Group
Сьогодні випʼємо разом.
Чи має сенс, хто перерізав стропи,
Й залишив хто нас за бортом?
Чи мріяв ти, як мріють люди,
Життя яких - безсмертна боротьба?
Не мріяв, жив. Як бились груди.
Одна душа. Господь один. Й війна.
— Олександр «Данте» Мєняйлов
Фото: Shadow Terikon Group
«Катарсис»
Подоба, спів лунає скрізь. Тюрма, Що сковує душі примару,
Й лиш спів до серця промовля,
Як тіло збидкається в мару.
Про осінь тиху, і широкий лан,
Вогняні танці на закаті мрій,
Слова до вуха припадають. Там,
Де осторонь стояв, в пітьмі подій.
Що тіні своїх зримих вад людських,
Ти світлом куль думки сліпі зганяв.
Зіниці танули, як віск плили чужі, І все життя глухих застерігав,
Готовність у воді вбачав, печать,
Зірки про тебе все розповідали:
Рознісши попіл від багать,
В серцях тебе мільярди прославляли!
— Олександр «Данте» Мєняйлов
Подоба, спів лунає скрізь. Тюрма, Що сковує душі примару,
Й лиш спів до серця промовля,
Як тіло збидкається в мару.
Про осінь тиху, і широкий лан,
Вогняні танці на закаті мрій,
Слова до вуха припадають. Там,
Де осторонь стояв, в пітьмі подій.
Що тіні своїх зримих вад людських,
Ти світлом куль думки сліпі зганяв.
Зіниці танули, як віск плили чужі, І все життя глухих застерігав,
Готовність у воді вбачав, печать,
Зірки про тебе все розповідали:
Рознісши попіл від багать,
В серцях тебе мільярди прославляли!
— Олександр «Данте» Мєняйлов
Сусіди
Трішки дратує, коли ми тягнемо,
В танку милиць, з собою
До мирних, комфортних досягнень
Поскрижанілі уламки бою.
Коли мінус місце паркування
Плюсує вірогідність прильоту,
А також мобілізації того останнього
Соцмережевого патріота.
Коли впевнено, через контузії,
Можна чекати конфлікт:
За бажання випити з друзями
Під російський трендовий кліп.
Коли повертаємось звідти,
Куди нас не посилали.
Бʼємо милицями і протезами ритми,
Повторюючи надалі:
Навіть коли підкоряться землі
І зупиняться наші серця, -
Ми повернемось з пекельної темряви
На сусідні з вами місця.
- Родіон Гена
Трішки дратує, коли ми тягнемо,
В танку милиць, з собою
До мирних, комфортних досягнень
Поскрижанілі уламки бою.
Коли мінус місце паркування
Плюсує вірогідність прильоту,
А також мобілізації того останнього
Соцмережевого патріота.
Коли впевнено, через контузії,
Можна чекати конфлікт:
За бажання випити з друзями
Під російський трендовий кліп.
Коли повертаємось звідти,
Куди нас не посилали.
Бʼємо милицями і протезами ритми,
Повторюючи надалі:
Навіть коли підкоряться землі
І зупиняться наші серця, -
Ми повернемось з пекельної темряви
На сусідні з вами місця.
- Родіон Гена
Твої рідні та ніжні огненні обійми
Через сотні кілометрів гріють мене.
Тут, на фронті, серед вибухів у диму стіні,
Ти – мій спокій у буремному дні.
Можна написати тисячі слів про кохання,
Чи проспівати сотні куплетів попсових пісень.
Але думка про одне як частина мантри –
Спостерігати на стіні тіні від лампи,
Де в обіймах обʼєднані наші силуети,
Де час завмирає і байдуже на різні прикмети
Там лиш ми, гріє тебе моя гаряча кров
Може це зветься щира і чиста любов ?
- Макс Єнот
Через сотні кілометрів гріють мене.
Тут, на фронті, серед вибухів у диму стіні,
Ти – мій спокій у буремному дні.
Можна написати тисячі слів про кохання,
Чи проспівати сотні куплетів попсових пісень.
Але думка про одне як частина мантри –
Спостерігати на стіні тіні від лампи,
Де в обіймах обʼєднані наші силуети,
Де час завмирає і байдуже на різні прикмети
Там лиш ми, гріє тебе моя гаряча кров
Може це зветься щира і чиста любов ?
- Макс Єнот
Сьогодні особливий день.
День людини, яка обрала та виборола свою «особливість» – особистості, що стала такою. Українки, поетеси, воїна та командира – дівчини, яка, втім, незважаючи на все, вибрала свою судьбу.
Оксана Рубаняк. Пишаємося та любимо.
Віримо, що за тобою й такими, як ти, – майбутнє. І дякуємо, що ти з нами.
З твоїм днем!🫡
День людини, яка обрала та виборола свою «особливість» – особистості, що стала такою. Українки, поетеси, воїна та командира – дівчини, яка, втім, незважаючи на все, вибрала свою судьбу.
Оксана Рубаняк. Пишаємося та любимо.
Віримо, що за тобою й такими, як ти, – майбутнє. І дякуємо, що ти з нами.
З твоїм днем!🫡
— Зазначте Ваше імʼя та прізвище та (або) творчий псевдонім
Мене звати Дмитро Яровий. Зазвичай підписуюсь як “Dimi Dimi”.
— Опишіть Ваш військовий досвід та ключові моменти Вашого бойового шляху
Я в ЗСУ з 22-го року. Закінчив військову кафедру. Зараз обіймаю тилову посаду. Знаходжуся на Сході.
— Чи є у Вас особливий підхід до фотографії на війні?
Скорше є особливості. Знімаю лише на телефон і, в основному, свій батальйон. Намагаюсь не афішувати, що фотографую, бо багато хто через це напрягається.
— Які історії розповідають Ваші роботи?
Це передусім історія мого батальйону, яку роблю для себе і для своїх дітей. Це історії дуже різних людей зібраних в одному місці. Для мене це репортаж про «своїх».
— Чи є війна джерелом збагачення творчості?
Коли ти в ресурсі, то однозначно! Це вихід за всі рамки в усіх сенсах. Відповідно з‘являється новий погляд на речі, ситуації і людей. Ти відкриваєш самого себе для себе.
— Як, на Ваш погляд, фото війни може змінювати суспільство?
Суспільство воно навряд чи змінить. Я б хотів, щоб воно зменшило прірву між військовими і суспільством, яке, на жаль, хоче відмежуватись. Це моя суб‘єктивна думка, хотів би помилятись, звичайно.
Міні-інтервʼю від DimiDimi 📸
Мене звати Дмитро Яровий. Зазвичай підписуюсь як “Dimi Dimi”.
— Опишіть Ваш військовий досвід та ключові моменти Вашого бойового шляху
Я в ЗСУ з 22-го року. Закінчив військову кафедру. Зараз обіймаю тилову посаду. Знаходжуся на Сході.
— Чи є у Вас особливий підхід до фотографії на війні?
Скорше є особливості. Знімаю лише на телефон і, в основному, свій батальйон. Намагаюсь не афішувати, що фотографую, бо багато хто через це напрягається.
— Які історії розповідають Ваші роботи?
Це передусім історія мого батальйону, яку роблю для себе і для своїх дітей. Це історії дуже різних людей зібраних в одному місці. Для мене це репортаж про «своїх».
— Чи є війна джерелом збагачення творчості?
Коли ти в ресурсі, то однозначно! Це вихід за всі рамки в усіх сенсах. Відповідно з‘являється новий погляд на речі, ситуації і людей. Ти відкриваєш самого себе для себе.
— Як, на Ваш погляд, фото війни може змінювати суспільство?
Суспільство воно навряд чи змінить. Я б хотів, щоб воно зменшило прірву між військовими і суспільством, яке, на жаль, хоче відмежуватись. Це моя суб‘єктивна думка, хотів би помилятись, звичайно.
Міні-інтервʼю від DimiDimi 📸