Warning: mkdir(): No space left on device in /var/www/group-telegram/post.php on line 37
Warning: file_put_contents(aCache/aDaily/post/berriesbooks/--): Failed to open stream: No such file or directory in /var/www/group-telegram/post.php on line 50 софійка читає | Telegram Webview: berriesbooks/306 -
Трохи вище ви можете знайти допис, де я ділилась, що розпочала її читати. І дочитала я її наступного дня. Перш за все, за цей спідран, треба віддати належне “Видавництву”, яке зробило нормальний розмір шрифту. Але й сам “Солітер” доволі затягнув, хоча й не був чимось новим і проривним у своєму жанрі.
Анотація звучить так:
Якщо вам цікаво, це не історія кохання. Мене звуть Вікторія Спрінґ. Я люблю спати і вести блоґ. Минулоріч — до всієї цієї історії з Чарлі, до того, як мені довелося зіткнутися з суворими реаліями іспитів рівня А та вступу до університету, а також з тим, що колись мені справді доведеться почати розмовляти з людьми, — у мене були друзі. Тоді все було зовсім інакше, але тепер все в минулому. Тепер є «Солітер». І Майкл Голден. Я не знаю, що намагаються зробити у «Солітері», і мені байдуже до Майкла Голдена. Справді не хвилює.
Не знаю наскільки типова, проте нормально написана підліткова книжка. Варто зазначити, що на початок книжки Осман додала застереження щодо наявності тригерів тут, тому перед придбанням пропоную вам все-таки звернути на них увагу, якщо їх маєте. Сама Вікторія як раз таки і підіймає у своїх думках тему самогубства, а також думає, й навіть робить спробу його вчинити. Певні моменти, які пов’язані більше з площиною, де події відбуваються, звісно, були не дуже реалістичними, але за замовчуванням я списувала це на різницю контекстів у яких ми зростали/-ємо.
Розв’язка з “Солітером” мене не вразила. Все доволі логічно й у моменті навіть банально стало на свої місця. Хоча я й не думаю, що пані Еліс мала на меті зробити з цього умовний детективний роман, ні. (і, до речі, саме це відрізнило для мене цю книжку від «Посібника» Джексон) Післясмаком “Солітера” або ж “на подумати” тут залишаються питання суспільства, зокрема сприйняття підлітка в ньому чи правило натовпа (читати як стада).
Трохи вище ви можете знайти допис, де я ділилась, що розпочала її читати. І дочитала я її наступного дня. Перш за все, за цей спідран, треба віддати належне “Видавництву”, яке зробило нормальний розмір шрифту. Але й сам “Солітер” доволі затягнув, хоча й не був чимось новим і проривним у своєму жанрі.
Анотація звучить так:
Якщо вам цікаво, це не історія кохання. Мене звуть Вікторія Спрінґ. Я люблю спати і вести блоґ. Минулоріч — до всієї цієї історії з Чарлі, до того, як мені довелося зіткнутися з суворими реаліями іспитів рівня А та вступу до університету, а також з тим, що колись мені справді доведеться почати розмовляти з людьми, — у мене були друзі. Тоді все було зовсім інакше, але тепер все в минулому. Тепер є «Солітер». І Майкл Голден. Я не знаю, що намагаються зробити у «Солітері», і мені байдуже до Майкла Голдена. Справді не хвилює.
Не знаю наскільки типова, проте нормально написана підліткова книжка. Варто зазначити, що на початок книжки Осман додала застереження щодо наявності тригерів тут, тому перед придбанням пропоную вам все-таки звернути на них увагу, якщо їх маєте. Сама Вікторія як раз таки і підіймає у своїх думках тему самогубства, а також думає, й навіть робить спробу його вчинити. Певні моменти, які пов’язані більше з площиною, де події відбуваються, звісно, були не дуже реалістичними, але за замовчуванням я списувала це на різницю контекстів у яких ми зростали/-ємо.
Розв’язка з “Солітером” мене не вразила. Все доволі логічно й у моменті навіть банально стало на свої місця. Хоча я й не думаю, що пані Еліс мала на меті зробити з цього умовний детективний роман, ні. (і, до речі, саме це відрізнило для мене цю книжку від «Посібника» Джексон) Післясмаком “Солітера” або ж “на подумати” тут залишаються питання суспільства, зокрема сприйняття підлітка в ньому чи правило натовпа (читати як стада).
Оцінка: 3,5/5
BY софійка читає
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Oh no. There’s a certain degree of myth-making around what exactly went on, so take everything that follows lightly. Telegram was originally launched as a side project by the Durov brothers, with Nikolai handling the coding and Pavel as CEO, while both were at VK. Since its launch in 2013, Telegram has grown from a simple messaging app to a broadcast network. Its user base isn’t as vast as WhatsApp’s, and its broadcast platform is a fraction the size of Twitter, but it’s nonetheless showing its use. While Telegram has been embroiled in controversy for much of its life, it has become a vital source of communication during the invasion of Ukraine. But, if all of this is new to you, let us explain, dear friends, what on Earth a Telegram is meant to be, and why you should, or should not, need to care. The company maintains that it cannot act against individual or group chats, which are “private amongst their participants,” but it will respond to requests in relation to sticker sets, channels and bots which are publicly available. During the invasion of Ukraine, Pavel Durov has wrestled with this issue a lot more prominently than he has before. Channels like Donbass Insider and Bellum Acta, as reported by Foreign Policy, started pumping out pro-Russian propaganda as the invasion began. So much so that the Ukrainian National Security and Defense Council issued a statement labeling which accounts are Russian-backed. Ukrainian officials, in potential violation of the Geneva Convention, have shared imagery of dead and captured Russian soldiers on the platform. Two days after Russia invaded Ukraine, an account on the Telegram messaging platform posing as President Volodymyr Zelenskiy urged his armed forces to surrender. What distinguishes the app from competitors is its use of what's known as channels: Public or private feeds of photos and videos that can be set up by one person or an organization. The channels have become popular with on-the-ground journalists, aid workers and Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy, who broadcasts on a Telegram channel. The channels can be followed by an unlimited number of people. Unlike Facebook, Twitter and other popular social networks, there is no advertising on Telegram and the flow of information is not driven by an algorithm.
from ms
