Концепція анархістської держави Драгоманова і її конституційний ідеал
Політичний Драгоманівський ідеал - се прудонівський анархізм, або по нашому безначальство, наконечна ціль якого: повна Воля особи. Нічого й казати, що тут воля зовсім не те що сваволя (остатного добра аж надто серед наших земляків, заражених від давної польської шляхти та російської бюрократії!) а те, що відносини між людьми мають опирати ся не на примусї, виконуванім начальством, але на заснованих на глубокім особистім переконаню добровільних умовах, які, розуміє ся треба сповнити найсовістніще.
Ролю певного примусу на особи грали би в безначальній громаді матеріяльні інтереси, як і тепер, та публична опінія, яка тоді стала би ще далеко більшою моральною силою, ніж тепер, хоть і тодї, розуміється, не обійдеться без оснівних, писаних законів, які однако мусіли би бути ухвалювані, контрольовані тай пильновані всіми горожанами держави, серед яких почуттє справедливої, загально-користної законности мусіло би бути вкорінене дуже широко й глибоко.
Таким чином анархізм, се зовсім не розбите людської суспільности на дрібні гуртки й атоми (як думає більшість), а навпаки, дуже тісне, хоть і лехко розривне, звязане людей у менчі й більші вільні спілки та спілки спілок, від місцевих аж до всесвітних. (Не треба й казати, що такий анархізм не має нічого спільного з т. зв. давніщими нігілістами та теперішними "анархістами", яких діяльність обмежує ся майже виключно простим убиванем та руйнованем усякої позитивної праці й організації; Драгоманів чув огиду до таких людей).
Анархізм нашого Драгоманова, се найвища ступінь не лише державности, а вседержавности, се б то всесьвітного державного ладу.
Оснівна соціялістична одиниця у Драгоманова. се вільна й гаразд упорядкована громада, але зовсім не окрема від инчих таких же громад, а навпаки, звязана з ними найтісніще в спілку вільних громад. Ось через що він назвав соціялізм громадівство, що значило: вільна й гаразд упорядкована суспільність.
Уже з сего виходить, що Драгоманівський анархізм не виключає більших політичних одиниць-держав (однонаціональних чи ріжнонаціональних). Навпаки: Драгоманів зазначує виразно, що бажав би перемінити теперішні невільні, централістичні держави, в яких живе наш нарід (Драгоманів був великий противник усякого централізму, в тім числі й соціяльно-демократичного!) на держави анархістичні, вільні, федеральні, які держали би ся лише доброю волею тай інтересами самих народів, а не примусом
Значить, оба сі напрями: державність і крайній Драгоманівський децентралізм-автономізм доповняють себе, а через те й повинні розвиватися від тепер рівночасно, аби нація наша не гибла далі, як гибла доси, під потрійним проклятем: хиткости своєї зверхної політичної поведінки, нерішучости в задержуваню загальної волї й рівности серед себе, та неспосібности до господарки, або, все одно: державности на ширшу скалю від громадської аж до всенаціональної, на всему просторі рідної України.
Розуміє ся, людність ніколи не досягне вповнї вільних, а значить і вповні щастєдійних порядків у своїм житю, так що громадсько-суспільно-державні змаганя, подібні Драгоманівським, будуть вічним ідеалом, який лише підбиватиме людність до вічного поступу в тім напрямі"
Концепція анархістської держави Драгоманова і її конституційний ідеал
Політичний Драгоманівський ідеал - се прудонівський анархізм, або по нашому безначальство, наконечна ціль якого: повна Воля особи. Нічого й казати, що тут воля зовсім не те що сваволя (остатного добра аж надто серед наших земляків, заражених від давної польської шляхти та російської бюрократії!) а те, що відносини між людьми мають опирати ся не на примусї, виконуванім начальством, але на заснованих на глубокім особистім переконаню добровільних умовах, які, розуміє ся треба сповнити найсовістніще.
Ролю певного примусу на особи грали би в безначальній громаді матеріяльні інтереси, як і тепер, та публична опінія, яка тоді стала би ще далеко більшою моральною силою, ніж тепер, хоть і тодї, розуміється, не обійдеться без оснівних, писаних законів, які однако мусіли би бути ухвалювані, контрольовані тай пильновані всіми горожанами держави, серед яких почуттє справедливої, загально-користної законности мусіло би бути вкорінене дуже широко й глибоко.
Таким чином анархізм, се зовсім не розбите людської суспільности на дрібні гуртки й атоми (як думає більшість), а навпаки, дуже тісне, хоть і лехко розривне, звязане людей у менчі й більші вільні спілки та спілки спілок, від місцевих аж до всесвітних. (Не треба й казати, що такий анархізм не має нічого спільного з т. зв. давніщими нігілістами та теперішними "анархістами", яких діяльність обмежує ся майже виключно простим убиванем та руйнованем усякої позитивної праці й організації; Драгоманів чув огиду до таких людей).
Анархізм нашого Драгоманова, се найвища ступінь не лише державности, а вседержавности, се б то всесьвітного державного ладу.
Оснівна соціялістична одиниця у Драгоманова. се вільна й гаразд упорядкована громада, але зовсім не окрема від инчих таких же громад, а навпаки, звязана з ними найтісніще в спілку вільних громад. Ось через що він назвав соціялізм громадівство, що значило: вільна й гаразд упорядкована суспільність.
Уже з сего виходить, що Драгоманівський анархізм не виключає більших політичних одиниць-держав (однонаціональних чи ріжнонаціональних). Навпаки: Драгоманів зазначує виразно, що бажав би перемінити теперішні невільні, централістичні держави, в яких живе наш нарід (Драгоманів був великий противник усякого централізму, в тім числі й соціяльно-демократичного!) на держави анархістичні, вільні, федеральні, які держали би ся лише доброю волею тай інтересами самих народів, а не примусом
Значить, оба сі напрями: державність і крайній Драгоманівський децентралізм-автономізм доповняють себе, а через те й повинні розвиватися від тепер рівночасно, аби нація наша не гибла далі, як гибла доси, під потрійним проклятем: хиткости своєї зверхної політичної поведінки, нерішучости в задержуваню загальної волї й рівности серед себе, та неспосібности до господарки, або, все одно: державности на ширшу скалю від громадської аж до всенаціональної, на всему просторі рідної України.
Розуміє ся, людність ніколи не досягне вповнї вільних, а значить і вповні щастєдійних порядків у своїм житю, так що громадсько-суспільно-державні змаганя, подібні Драгоманівським, будуть вічним ідеалом, який лише підбиватиме людність до вічного поступу в тім напрямі"
The account, "War on Fakes," was created on February 24, the same day Russian President Vladimir Putin announced a "special military operation" and troops began invading Ukraine. The page is rife with disinformation, according to The Atlantic Council's Digital Forensic Research Lab, which studies digital extremism and published a report examining the channel. In a statement, the regulator said the search and seizure operation was carried out against seven individuals and one corporate entity at multiple locations in Ahmedabad and Bhavnagar in Gujarat, Neemuch in Madhya Pradesh, Delhi, and Mumbai. In addition, Telegram's architecture limits the ability to slow the spread of false information: the lack of a central public feed, and the fact that comments are easily disabled in channels, reduce the space for public pushback. DFR Lab sent the image through Microsoft Azure's Face Verification program and found that it was "highly unlikely" that the person in the second photo was the same as the first woman. The fact-checker Logically AI also found the claim to be false. The woman, Olena Kurilo, was also captured in a video after the airstrike and shown to have the injuries. Since its launch in 2013, Telegram has grown from a simple messaging app to a broadcast network. Its user base isn’t as vast as WhatsApp’s, and its broadcast platform is a fraction the size of Twitter, but it’s nonetheless showing its use. While Telegram has been embroiled in controversy for much of its life, it has become a vital source of communication during the invasion of Ukraine. But, if all of this is new to you, let us explain, dear friends, what on Earth a Telegram is meant to be, and why you should, or should not, need to care.
from ms
