протоиерей Димитрий Гарчук

ЩОДО ІСТОРІЇ СВЯТА СТРІТЕННЯ

Найдавніше історично достовірне свідоцтво про богослужбове чествування Стрітення Господнього на християнському Сході знаходимо у знаменитому
Itinerarium Aetheriae, або — «Паломництво до Святих місць» (Peregrinatio ad Loca Sancta); цей найцінніший памʼятник датується кінцем IV ст. і належить перу любознательної західної паломниці Етерії (в старій літературі – Сильвія Аквітанка). Її Перегрінаціо, один з перших християнських памʼятників цього жанру, ще не дає Стрітенню самостійного літургічного заголовку та іменує його просто «сороковим днем від Епіфанії (Богоявлення)», — натомість коротко описує саме торжество, що звершується цього дня в Єрусалимі: «Сороковий день від Епіфанії (quadragesimae de epiphania) святкується тут з великою честю. В цей день буває процесія в Анастасіс, і всі шествують, і все звершується по порядку з найвеличнішим торжеством, як в Пасху. Проповідують усі пресвітери, і потім єпископ, тлумачить завжди про те місце Євангелія, де в сороковий день Іосиф і Марія принесли Господа в Храм, і узоіли Його Симеон і Анна пророчиця, дочка Фануїла, і про слова їх, які вони сказали, побачивши Господа, і про приношення, котре принесли батьки. И після цього, відправивши все по звичайному порядку, звершують Літургію, і потім буває відпуст»(Itinerarium Aetheriae, 26).

Джерела свідчать, що свято Стрітення виникло і в IV-V століттях існувало в богослужбовому календарі Єрусалимської Церкви в якості торжества, яка завершує сорокаденний цикл Богоявлення (грец. Епіфанія, чи Теофанія), присвяченого спомину цілого ряду євангельських подій. Цим пояснюється початкова відсутність у нього власного літургічного заголовка і іменування його, за формальним хронологічним принципом, — «Сороковим днем від Епіфанії».

Після завершення вирішальної стадії христологічних суперечок (на Халкідонському Соборі 451 р., що затвердив догмат рівночесного єднання людської природи Логоса Втіленного с Його Іпостасним єством) ніщо не стояло на заваді богослужебовому прославленню знаменних подій в земному житті Іісуса Христа. До цього часу і відноситься поява Стрітення в якості самостійного владичнього (господського) свята річного циклу в календарях столичних Церков: Риму (кінець V ст.) і Константинополя (1-ша половина VI ст.).

www.group-telegram.com/ms/dimitriygarchuck.com/3699

1.9K viewsDG, edited  Feb 14 at 11:22

ЩОДО ІСТОРІЇ СВЯТА СТРІТЕННЯ

Найдавніше історично достовірне свідоцтво про богослужбове чествування Стрітення Господнього на християнському Сході знаходимо у знаменитому
Itinerarium Aetheriae, або — «Паломництво до Святих місць» (Peregrinatio ad Loca Sancta); цей найцінніший памʼятник датується кінцем IV ст. і належить перу любознательної західної паломниці Етерії (в старій літературі – Сильвія Аквітанка). Її Перегрінаціо, один з перших християнських памʼятників цього жанру, ще не дає Стрітенню самостійного літургічного заголовку та іменує його просто «сороковим днем від Епіфанії (Богоявлення)», — натомість коротко описує саме торжество, що звершується цього дня в Єрусалимі: «Сороковий день від Епіфанії (quadragesimae de epiphania) святкується тут з великою честю. В цей день буває процесія в Анастасіс, і всі шествують, і все звершується по порядку з найвеличнішим торжеством, як в Пасху. Проповідують усі пресвітери, і потім єпископ, тлумачить завжди про те місце Євангелія, де в сороковий день Іосиф і Марія принесли Господа в Храм, і узоіли Його Симеон і Анна пророчиця, дочка Фануїла, і про слова їх, які вони сказали, побачивши Господа, і про приношення, котре принесли батьки. И після цього, відправивши все по звичайному порядку, звершують Літургію, і потім буває відпуст»(Itinerarium Aetheriae, 26).

Джерела свідчать, що свято Стрітення виникло і в IV-V століттях існувало в богослужбовому календарі Єрусалимської Церкви в якості торжества, яка завершує сорокаденний цикл Богоявлення (грец. Епіфанія, чи Теофанія), присвяченого спомину цілого ряду євангельських подій. Цим пояснюється початкова відсутність у нього власного літургічного заголовка і іменування його, за формальним хронологічним принципом, — «Сороковим днем від Епіфанії».

Після завершення вирішальної стадії христологічних суперечок (на Халкідонському Соборі 451 р., що затвердив догмат рівночесного єднання людської природи Логоса Втіленного с Його Іпостасним єством) ніщо не стояло на заваді богослужебовому прославленню знаменних подій в земному житті Іісуса Христа. До цього часу і відноситься поява Стрітення в якості самостійного владичнього (господського) свята річного циклу в календарях столичних Церков: Риму (кінець V ст.) і Константинополя (1-ша половина VI ст.).

BY протоиерей Димитрий Гарчук