Доїхала свіжа новинка від видавництва Vovkulaka — «КОБЗАР. БУРЯ»
Новий мальопис авторства Іллі Бакути, продовжує історію пригод сліпого музики містечками та селами України кінця 17-го сторіччя. Традиційно "Буря" окрема історія і з попередніми частинами "Кобзаря" її поєднує власне лише головний герой-кобзар.
Видавець обіцяє, що цього разу історія більш казкова та містична, а головний герой протистоятиме не людській жадобі та жорстокості, а старій-добрій нечисті.
Мальопис виглядає чудово, збільшений формат ("Орда", "Вдовичка") шикарно віддрукований, контрастний, насичений колір від колориста Ігора Жеведя, тож сьогодні ж і візьмуся за нього.
Новий мальопис авторства Іллі Бакути, продовжує історію пригод сліпого музики містечками та селами України кінця 17-го сторіччя. Традиційно "Буря" окрема історія і з попередніми частинами "Кобзаря" її поєднує власне лише головний герой-кобзар.
Видавець обіцяє, що цього разу історія більш казкова та містична, а головний герой протистоятиме не людській жадобі та жорстокості, а старій-добрій нечисті.
Мальопис виглядає чудово, збільшений формат ("Орда", "Вдовичка") шикарно віддрукований, контрастний, насичений колір від колориста Ігора Жеведя, тож сьогодні ж і візьмуся за нього.
Telegram
image gallery
Доки хворів, подивився і додивився купу всілякої годноти. Сьогодні кілька слів про серіал, який, на мою думку, є найочевиднішим претендентом на найкращий серіал 2024 року. Тож сьогодні вихвалятиму та поливатиму варенням проєкт «Пінгвін» / The Penguin (2024) від HBO.
Одразу ж зазначу, хоча Пінгвін і є спінофом супергеройського блокбастера «Бетмен» (2022) з Робертом Паттінсоном, нічого супергеройського, окрім власних назв та топонімів ви тут не побачите. Тож хто цурається супергеройського контенту, не сціть, тут немає нічого, що покоробить вашу, безперечно витончену, кінематографічну пиху.
Якщо все ж таки намагатися визначити жанр Пінгвіна, я б сказав, що це складна комбінація, де превалює гангстерська драма та психологічний триллер. Тож, якщо під час перегляду, вам привидяться флешбеки з Клану Сопрано чи з легендарного гангстерського епіка від Френсіса Форда Копполи, то вам не привиділося.
Серіал неочікувано досить динамічний. Вже зі старту глядача занурюють у злочинний світ Ґотема, насичений мафіозними розбірками, інтригами та збіса яскравими персонажами. Водночас Ґотем відчувається повноцінним учасником подій: місто завжди, наче дихає в кадрі, живе своїм власним життям. Заразом воно вражає неонуарною естетикою, суцільною безвихіддю ледь не для всіх, кому не пощастило тут жити.
Вишенькою на багатошаровому торті з висококласного сценарію та режисури став Коллін Фаррелл. Фаррел не дарма кожного знімального дня терпів майже чотиригодинну процедуру гримування, адже в підсумку перед глядачами постав фактурний виродок з Едіповим комплексом. Ірландець, загримований від п’ят і до кінчиків волосся, по суті граючи лише очима, видає шикарнючий образ хитрої, надзвичайно живучої, моральної потвори, котра керується виключно власними інтересами та глибокими психологічними комплексами.
За такого розкладу важко уявити персожа, який би міг успішно протистояти Фаррелівському Пінгвіну на екрані, та творцям серіялу вдалося і це. Крістін Міліоті не просто дивовижно відіграла Софію Фальконе, їй вдалося створити надскладний жіночий образ. У якому вживаються сильна, розумна жінка та жорстока психопатка з ексцентричними нападами гарліквіннівського божевілля.
У нас був по істину геніяльний перший «Джокер» від Тодда Філліпса, був обнадійливий «Бетмен» від Метта Рівза й ось тепер є «Пінгвін» Лорен ЛеФранк за активної участі Метта Рівза. Усе це змушує з надією дивитися в майбутнє альтернативного всесвіту DC.
Одразу ж зазначу, хоча Пінгвін і є спінофом супергеройського блокбастера «Бетмен» (2022) з Робертом Паттінсоном, нічого супергеройського, окрім власних назв та топонімів ви тут не побачите. Тож хто цурається супергеройського контенту, не сціть, тут немає нічого, що покоробить вашу, безперечно витончену, кінематографічну пиху.
Якщо все ж таки намагатися визначити жанр Пінгвіна, я б сказав, що це складна комбінація, де превалює гангстерська драма та психологічний триллер. Тож, якщо під час перегляду, вам привидяться флешбеки з Клану Сопрано чи з легендарного гангстерського епіка від Френсіса Форда Копполи, то вам не привиділося.
Серіал неочікувано досить динамічний. Вже зі старту глядача занурюють у злочинний світ Ґотема, насичений мафіозними розбірками, інтригами та збіса яскравими персонажами. Водночас Ґотем відчувається повноцінним учасником подій: місто завжди, наче дихає в кадрі, живе своїм власним життям. Заразом воно вражає неонуарною естетикою, суцільною безвихіддю ледь не для всіх, кому не пощастило тут жити.
Вишенькою на багатошаровому торті з висококласного сценарію та режисури став Коллін Фаррелл. Фаррел не дарма кожного знімального дня терпів майже чотиригодинну процедуру гримування, адже в підсумку перед глядачами постав фактурний виродок з Едіповим комплексом. Ірландець, загримований від п’ят і до кінчиків волосся, по суті граючи лише очима, видає шикарнючий образ хитрої, надзвичайно живучої, моральної потвори, котра керується виключно власними інтересами та глибокими психологічними комплексами.
За такого розкладу важко уявити персожа, який би міг успішно протистояти Фаррелівському Пінгвіну на екрані, та творцям серіялу вдалося і це. Крістін Міліоті не просто дивовижно відіграла Софію Фальконе, їй вдалося створити надскладний жіночий образ. У якому вживаються сильна, розумна жінка та жорстока психопатка з ексцентричними нападами гарліквіннівського божевілля.
У нас був по істину геніяльний перший «Джокер» від Тодда Філліпса, був обнадійливий «Бетмен» від Метта Рівза й ось тепер є «Пінгвін» Лорен ЛеФранк за активної участі Метта Рівза. Усе це змушує з надією дивитися в майбутнє альтернативного всесвіту DC.
Мабуть я вже всіх задрав цими серіалами, але обіцяю на днях буде трішки мальописів. Та сьогодні нічого не можу з собою зробити, щоб не прокричати про серіял «День Шакала» / The Day Of The Jackal (2024). Колись підлітком я прочитав однойменну книгу Фредеріка Форсайта і був від неї в повному захваті (у батька вона й досі одна з улюблених) тож з задоволенням подивився екранізацію, хоча з книгою в них не так і багато спільного.
Проект розповідає про елітного найманця-кілера з позивним Шакал, якого зіграв Едді Редмейн, і просто розвалив мені баняка своїм перевтіленням. Адже його я пам'ятаю виключно за роллю добряка-дивака Ньюта Скамандера з "Фантастичні звірі і де їх шукати" (на свій сором й досі не бачив The Theory of Everything за який він отримав Оскара). А в Шакалі він надзвичайно крутий та ерудований висококласний професіонал і в той же час просто людина.
Десь тут хотілося б провести паралелі «The Killer» (2023) Фінчера, де головний героя також не просто беземоційний термінатор-відьмак-убивець, а така ж людина з плоті й крові як всі ми. Герой Редмейна, так само як і персонаж Фасбендера робить помилки, мріє про сім'ю, інколи навіть плаче, а ще він затятий орнітолог та колекціонер рідкісних шахів.
Серіял надзвичайно динамічний та напружений, сценаристи постійно змушують глядача сумніватися в своїх симпатіях та уподобаннях. Головні герої, які здавалося б, досить однозначні в своїй чорно-білій палітрі, постійно провокують ставлячи під сумнів та балансуючи на межі моральних та суспільних рамок.
Якщо хочеться чогось гостросюжетного, цікавого і драматичного, а всі Повільні коні та Чорні голуби вже доїхали і долетіли, наполегливо раджу звернути увагу на серіал День Шакала від Sky Studios.
Проект розповідає про елітного найманця-кілера з позивним Шакал, якого зіграв Едді Редмейн, і просто розвалив мені баняка своїм перевтіленням. Адже його я пам'ятаю виключно за роллю добряка-дивака Ньюта Скамандера з "Фантастичні звірі і де їх шукати" (на свій сором й досі не бачив The Theory of Everything за який він отримав Оскара). А в Шакалі він надзвичайно крутий та ерудований висококласний професіонал і в той же час просто людина.
Десь тут хотілося б провести паралелі «The Killer» (2023) Фінчера, де головний героя також не просто беземоційний термінатор-відьмак-убивець, а така ж людина з плоті й крові як всі ми. Герой Редмейна, так само як і персонаж Фасбендера робить помилки, мріє про сім'ю, інколи навіть плаче, а ще він затятий орнітолог та колекціонер рідкісних шахів.
Серіял надзвичайно динамічний та напружений, сценаристи постійно змушують глядача сумніватися в своїх симпатіях та уподобаннях. Головні герої, які здавалося б, досить однозначні в своїй чорно-білій палітрі, постійно провокують ставлячи під сумнів та балансуючи на межі моральних та суспільних рамок.
Якщо хочеться чогось гостросюжетного, цікавого і драматичного, а всі Повільні коні та Чорні голуби вже доїхали і долетіли, наполегливо раджу звернути увагу на серіал День Шакала від Sky Studios.
Український народна творчість дуже плідна на історії з різною нечистою силою, але абсолютним фаворитом з усього пантеону нечисті безперечно є чорт. Се хитре створіння має в українській мові завидний список синонімів: біс, дідько, гаспид, диявол, лихий, антипко тощо. Воно й не дивно, бо треба ж богобоязного вірянина чимось лякати й у разі чого спихнути всі невдачі та лиха.
От і в черговому випуску Кобзаря з інтригуючим підзаголовком Буря автор знайомить нас з 100 % чортякою, до нечистих лап, якого, потрапила знесилена та зневірена душа, за долю якої і побореться мандрівний кобзар.
Історія в «Кобзар. Буря» олдскульна класика, яку ви, ймовірніше в тій чи іншій подобі чули, читали або навіть бачили, мене наприклад переслідували флешбеки з мультфільму «Як козаки на весіллі гуляли». Сюжет мальопису, у цьому випадку, лише задає напрямок, а от візуальна частина і є те, заради чого варто мати це видання.
Рисунок Іллі Бакути надзвичайно виразний та емоційний. Панелі рясніють деталями, що наповнюють наратив характерними сенсами й роблять персонажів мальопису ближчими та реальнішими. Лише побіжний погляд на палітурку і вже розумієш, що на тебе очікує щось містичне та надприроднє. Сторінки мальованої історії насичені важкими образами, які нависають над читачем драматичним масивом. Збільшений формат альбому дав художнику необхідний простір і можливість дихати на повні груди. І цей простір та свобода помітні у всьому, у польоті птаха, у масштабах бурі й навіть безкрайому розпачі втомленої душі.
Колір від Ігора Жеведя додає глибини таїнам та дивовижам, які створив Бакута. Як істинний правитель царства тіней та кольорів Жеведь має абсолютну владу над сприйняттям читача. Колорист у силах занурити вашу сраку в чорну, як ніч, смертельну бурю, так і з легкістю врятувати, телепортуючи злякану підсвідомість у світ розпашілих пастельним золотом пшеничних полів.
«Кобзар. Буря» — це чудова мальописна пригода, насичена духом українського фольклору і пропущена через призму авторського бачення. Ще одна історія про сліпого музику, що проведе вас за руку через Руїну, епоху сповнену горя і смертей, тіней та страхів.
От і в черговому випуску Кобзаря з інтригуючим підзаголовком Буря автор знайомить нас з 100 % чортякою, до нечистих лап, якого, потрапила знесилена та зневірена душа, за долю якої і побореться мандрівний кобзар.
Історія в «Кобзар. Буря» олдскульна класика, яку ви, ймовірніше в тій чи іншій подобі чули, читали або навіть бачили, мене наприклад переслідували флешбеки з мультфільму «Як козаки на весіллі гуляли». Сюжет мальопису, у цьому випадку, лише задає напрямок, а от візуальна частина і є те, заради чого варто мати це видання.
Рисунок Іллі Бакути надзвичайно виразний та емоційний. Панелі рясніють деталями, що наповнюють наратив характерними сенсами й роблять персонажів мальопису ближчими та реальнішими. Лише побіжний погляд на палітурку і вже розумієш, що на тебе очікує щось містичне та надприроднє. Сторінки мальованої історії насичені важкими образами, які нависають над читачем драматичним масивом. Збільшений формат альбому дав художнику необхідний простір і можливість дихати на повні груди. І цей простір та свобода помітні у всьому, у польоті птаха, у масштабах бурі й навіть безкрайому розпачі втомленої душі.
Колір від Ігора Жеведя додає глибини таїнам та дивовижам, які створив Бакута. Як істинний правитель царства тіней та кольорів Жеведь має абсолютну владу над сприйняттям читача. Колорист у силах занурити вашу сраку в чорну, як ніч, смертельну бурю, так і з легкістю врятувати, телепортуючи злякану підсвідомість у світ розпашілих пастельним золотом пшеничних полів.
«Кобзар. Буря» — це чудова мальописна пригода, насичена духом українського фольклору і пропущена через призму авторського бачення. Ще одна історія про сліпого музику, що проведе вас за руку через Руїну, епоху сповнену горя і смертей, тіней та страхів.
Telegram
image gallery
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Я і моя кукуха на свята
🎸«Королі жаских земель» Ніколаса Імса видані "Небом" насправді гарне фентезі, маємо чудове українське видання з повноформатною мапою і до біса стильними ілюстраціями від Марії Різак. Та щиро зізнаюся, пригоди "Саги" виявилися для мене занадто солодкими та позитивними.
Головні персонажі хоч і виписані щиро та з любов'ю, але занадто казуальні, а ще до непристойності мерісьюшні.
Та автор добряче постарався, написано дійсно добре, читати цікаво, купа пригод, прикольний, оригінальний світ з бандами-зірками, багацько доречного гумору та іронічних дотепів.
Якщо хочеться легкого, пригодницького фентезі з кумедними персонажами то «Королі жаских земель» чудовий варіант зануритися в світ дружби, відваги та надії.
Головні персонажі хоч і виписані щиро та з любов'ю, але занадто казуальні, а ще до непристойності мерісьюшні.
Та автор добряче постарався, написано дійсно добре, читати цікаво, купа пригод, прикольний, оригінальний світ з бандами-зірками, багацько доречного гумору та іронічних дотепів.
Якщо хочеться легкого, пригодницького фентезі з кумедними персонажами то «Королі жаских земель» чудовий варіант зануритися в світ дружби, відваги та надії.
🏓 «Кіндерланд» від німецького автора Мавіла це часовий тунель в дитинство для всіх хто народився на перетині епох.
Щемка та кумедна історія про підлітків з усіма їхніми прекрасними вадами та достоїнствами. Яку, перекладачка Олександра Григоренко, тепло і з любов'ю донесла до українського читача.
Мавіл не лише влучно передав характери персонажів, а й зумів поєднати минули і майбутнє, ідеально передавши атмосферу тривоги та невизначеності в період падіння Берлінського муру.
Стилістика рисунку та фокус на подіях через призму дитячого бачення і сприйняття, робить історію протистояння малого Мірко та бунтара Торстена з шкільними тітухананами епохальною битвою Добра та Зла проти засад соціалізму та червоної зарази.
Видавництво
Щемка та кумедна історія про підлітків з усіма їхніми прекрасними вадами та достоїнствами. Яку, перекладачка Олександра Григоренко, тепло і з любов'ю донесла до українського читача.
Мавіл не лише влучно передав характери персонажів, а й зумів поєднати минули і майбутнє, ідеально передавши атмосферу тривоги та невизначеності в період падіння Берлінського муру.
Стилістика рисунку та фокус на подіях через призму дитячого бачення і сприйняття, робить історію протистояння малого Мірко та бунтара Торстена з шкільними тітухананами епохальною битвою Добра та Зла проти засад соціалізму та червоної зарази.
Видавництво
Канал хоч і існує виключно як стіна для моїх думок, та все ж дуже приємно коли ви реагуєте та ділитеся моєю писаниною. Це тішить моє самолюбство та мотивує на боротьбу з прокрастинацією
#telemetrio2024
#telemetrio2024
В мальописі досить лаконічно і з фактажем описується життя та діяльність Бандери в еміграції.
Багато інформації про КДБ та підготовку до ліквідації Степана Андрійовича. Сценарій непоганий і я навіть не встиг знудитися.
А от до візуальної частини є кілька зауважень. Художниця (Лада Касьяненко) або не до кінця розуміє, як працює мальопис, або ж їй було некоректно поставлене ТЗ, бо це швидше ілюстрована оповідь, а ніж повноцінна мальсторія.
З іншого боку хочеться похвалити за стилізацію рисунку та верстку, нагадує старі газети або архівні документи. Це спрацювало і при читанні додає історії атмосферності і пояснює уривчастий сценарій. Відчуття, що дійсно читаєш старі газетні вирізки або архівні документи.
Багато інформації про КДБ та підготовку до ліквідації Степана Андрійовича. Сценарій непоганий і я навіть не встиг знудитися.
А от до візуальної частини є кілька зауважень. Художниця (Лада Касьяненко) або не до кінця розуміє, як працює мальопис, або ж їй було некоректно поставлене ТЗ, бо це швидше ілюстрована оповідь, а ніж повноцінна мальсторія.
З іншого боку хочеться похвалити за стилізацію рисунку та верстку, нагадує старі газети або архівні документи. Це спрацювало і при читанні додає історії атмосферності і пояснює уривчастий сценарій. Відчуття, що дійсно читаєш старі газетні вирізки або архівні документи.
Отримав шикарнєйше видання «Роман про Трістана та Ізольду» від "Стилет і стилос". Видавець пропонує поновлене чи то пак відтворене французьким вченим Жозефом Бедьє видання. Сей добрий чоловік зібрав до купи легенди та перекази, звів то все до купи, створивши єдину композицію.
Видання від "Стилет і стилос" зовсім невеличке (аналогічне розміру їхнього ж Марко Проклятий) але надзвичайно гарне та доладне. Починаючи від неймовірно крутої верстки і дизайну палітурки (Тетяна Панова та Ігор Дунець) і закінчуючи неймовірної краси та стилю ілюстраціями від Олександри Нечипоренко. До того ж це ще й олдскульний переказ Максима Рильського.
Книгу просто не хочеться випускати з рук, а також всім показувати і хвалитися, дякую "Стилет і стилос" та всій команді за такі втіху.
Стилет і стилос
Видання від "Стилет і стилос" зовсім невеличке (аналогічне розміру їхнього ж Марко Проклятий) але надзвичайно гарне та доладне. Починаючи від неймовірно крутої верстки і дизайну палітурки (Тетяна Панова та Ігор Дунець) і закінчуючи неймовірної краси та стилю ілюстраціями від Олександри Нечипоренко. До того ж це ще й олдскульний переказ Максима Рильського.
Книгу просто не хочеться випускати з рук, а також всім показувати і хвалитися, дякую "Стилет і стилос" та всій команді за такі втіху.
Стилет і стилос
Ну все батько в хаті. Перший цьогорічний Відьмак прибув. Я вже навіть встиг погортати.
«Відьмак: Лемент відьми» — виглядає все дуже моцно і від нього аж пашить відьмацьким вайбом, вже кортить сісти за читогледіння.
Альтернативна обкладинка від Стефана Койдла вживу ще ліпша, рисунок від Ванеси Р. Дель Рей виглядає дуже стильно. Художниця досить впевнено почувається і використовує кожен міліметр вільного простору.
За сценарій відповідає Бартош Штибор, хлоп нам вже знайомий і в представлення не потребує. Штибор безсумнівно один з найталоновитіших сценаристів CDPR.
«Відьмак: Лемент відьми» — виглядає все дуже моцно і від нього аж пашить відьмацьким вайбом, вже кортить сісти за читогледіння.
Альтернативна обкладинка від Стефана Койдла вживу ще ліпша, рисунок від Ванеси Р. Дель Рей виглядає дуже стильно. Художниця досить впевнено почувається і використовує кожен міліметр вільного простору.
За сценарій відповідає Бартош Штибор, хлоп нам вже знайомий і в представлення не потребує. Штибор безсумнівно один з найталоновитіших сценаристів CDPR.