Бро поступово переходить на чай. До того він був залежним від свинячого пойла. Здається в гоїв воно називається кавою

ще б від будильника відмовитись, але при наявності графіку роботи, організм просто відмовляється засинати вчасно, занадто багато думок в голові, які опрацювати і закріпити під час роботи неможливо. думки ці геть не на користь мого поточного вибору - працювати. але таке, на даний момент, виживання в капіталістичному світі. походи в ліс повинні були б бути мені замість роботи, а стають відпочинком на вихідних, коли голову належно відключити, щоб наповнитися голодом до роботи, так?

катастрофічне виверження у квітні 1815 року й нині діючого вулкану Тамбора припало на час тимчасової окупації Нідерландської Ост-Індії — нинішньої Індонезії — Великою Британією: британці зайняли цю місцевість 1811 року, прагнучи запобігти її захопленню наполеонівською Францією, що підкорила тоді Нідерланди. у зв'язку з цим найважливішими джерелами відомостей про виверження та його наслідки є доповіді і спогади співробітників британської колоніальної адміністрації та, насамперед, її керівника Томаса Стемфорда Рафлза

до 1815 року Тамбора кілька століть перебував у недіючому стані, внаслідок поступового остигання гідратної магми в закупореній магматичній коморі. на глибинах від 1,5–4,5 км відбувалася кристалізація магми, через що надлишковий тиск усередині комори зростав, сягаючи 4–5 кбар, температура коливалася від 700 до 850 °C

1812 року земля в районі вулкана почала видавати гомін, а над ним самим з'явилася темна хмара

5 квітня 1815 року після сильного вибуху, громовий звук якого було чутно навіть на Молуккських островах, за 1400 км від вулкана, почалося виверження Тамбори. вранці 6 квітня вулканічний попіл почав випадати у східній частині острова Ява. 10 квітня звуки вибухів усередині вулкана посилилися — їх приймали за гарматні постріли навіть на острові Суматра [на відстані 2600 км від Тамбори]

приблизно о 19 годині 10 квітня виверження посилилося. три стовпи полум'я, що піднімалися над вулканом, об'єдналися. весь вулкан перетворився на текучі маси «рідкого вогню». приблизно о 20 годині почалося випадання пемзи діаметром до 20 см

у наступні дві години посилилося випадання попелу. гарячі пірокластичні потоки каскадно спускалися з гори до моря з усіх боків півострова, де знаходиться вулкан, знищуючи села Сумбави. гучні вибухи вулкана було чутно до вечора 11 квітня. попелова завіса поширилася до Західної Яви і Південного Сулавесі. дощі, змішані з вулканічним попелом, тривали до 17 квітня

усю рослинність на острові Сумбава було знищено. зметені у воду дерева змішувалися з пемзою і попелом, утворюючи при цьому свого роду плоти, до 5 кілометрів у ширину

майже вся поверхня острова Сумбава стала непридатною для життя. усі три місцеві державні утворення — князівства Пекат, Санґар і Тамбора — припинили існування. приблизно 10 000 людей загинули від прямого впливу вулкану. окрім цього, приблизно 38 000 людей померло від голоду і хвороб на Сумбаві, і ще 10 000 людей померло на острові Ломбок. внаслідок виверження була знищена культура жителів острова Сумбава та вимерла тамборська мова — можливо, найзахідніша з відомих папуаських мов

виверження породило глобальні кліматичні відхилення, включаючи таке явище, як «вулканічна зима»: 1816 став відомим як «Рік без літа» через небувало низькі температури, які встановилися в Європі та Північній Америці. надзвичайний холод призвів до катастрофічного неврожаю. весною 1817 року ціни на зерно зросли вдесятеро, а серед населення вибухнув голод. десятки тисяч європейців, котрі до того ж досі страждали від руйнувань Наполеонівських воєн, емігрували до Америк

оцінюючи обсяг викинутого матеріалу у 150–180 км³, виверження Тамбори 1815 року стало найбільшим вулканічним виверженням в історії людства

у серпні 2011 року рівень загрози вулкана підвищили з І рівня [нормальний рівень небезпеки] до ІІ [підвищений] унаслідок посилення вулканічної діяльності. у вересні 2011 року рівень загрози знову було піднято, чим досягнув III рівня [існує ймовірність виверження]

я і хто?