Telegram Group Search
Ахметов. Шале. Внебрачные дети. Куршевель.

Грантоедское «Слідство.Інфо» внезапно раскопало про Ахметова то, что обычно знает только нотариус, любовница и французский реестр недвижимости.

Они называют это расследованием. Но давайте честно: чтобы откопать такое — нужна не лопата, а доступ к закрытым базам, офшорам и копиям паспортов. Обычно этим занимаются спецслужбы. Или спецслужбы по чьей-то заявке.

Полгода назад все бы дружно посмотрели в сторону американского посольства. Но после зачистки USAID грантоеды расползлись кто куда: Бигус лезет во все конфликты и пытается снимать деньги со всех сторон, Милованов милуется с российским «Космолотом», а у кого взяло деньги «Слідство.Інфо» — неизвестно. Может, на Банковой. Может, у конкурентов Ахметова. А может, и у какого-нибудь жителя подмосковных болот.

Так что главный вопрос — не «с кем у Ахметова дети», а кто включил свет в его спальне и почему именно сейчас.
Виталий Шабунин, которого судят за фиктивную мобилизацию — с помощью которой он попытался избежать уголовного преследования по делу о драке, — теперь возмущается тем, что подозреваемым в коррупции хотят официально разрешить делать то же самое.

Получается, проблема не в схеме, а в том, что теперь она может быть доступна не только «антикоррупционерам», но и «коррупционерам».

Юридическая логика грантоедов такова: Шабунин — это реформа, Насиров — это схема.
Бывший военнослужащий ВСУ, а теперь снова журналист Владимир Бойко поднимает важный вопрос — об аудите всех получателей иностранных грантов.

Это не просто вопрос справедливости. Это — вопрос национальной безопасности.

Мы тоже не раз обращали внимание: практически все «грантовые» организации, получающие финансирование от западных фондов, системно скрывают свою финансовую отчётность. Хотя по закону обязаны её публиковать. Но никто не подаёт жалобы — ни в НАЗК, ни в Минюст, ни в налоговую, ни исков в суды.

Прямо сейчас, в связи с ликвидацией USAID и общей паникой в среде глобалистов, — идеальное окно возможностей для того, чтобы устранить грантоедов как паразитический класс украинского общества. Это поняли и в других странах - например, сейчас сафари на грантоедов устроили в Индии и Казахстане.

Почему этого не делают в Украине? Потому что каждый думает, что он лично отпетляет. Что его это не коснётся. Что он успеет попользоваться системой — хотя бы ради борьбы с конкурентами — и вовремя соскочить.

Но опыт последних десяти лет показывает обратное: не отпетляет никто.

А завтра наши чиновники, судьи, депутаты и бизнесмены, которые сегодня бездействуют, проснутся — и снова увидят знакомую картину: «общественные активисты» уже с другими спонсорами за спиной лезут им в окна и под кровати, пишут доносы, а потом устраивают показательные казни под лозунгами «борьбы с коррупцией».

После чего начнется привычное нытьё про заграничное вмешательство и несправедливость жизни.

В одной мудрой книге было сказано: спасение утопающих — дело рук самих утопающих. Думайте!
«Украинская правда» выпустила расследование по Кучме. Спасибо, очень вовремя. Всего-то прошло треть века. Но главное — не торопиться. Вдруг он ещё что-то учудит.

Инсайдеры сообщают, что на следующей неделе УП готовит сенсационное расследование: вода мокрая.
Стефанишина и клуб бывших мужей при делах

Вот уж не думали, что бывшие мужья могут быть настолько предприимчивыми. Пока одни после развода делят кота и шторы, другие — выигрывают конкурсы на управление арестованным имуществом. Не в ЗАГС — в АРМА!

Компания, связанная с экс-мужем вице-премьера и министра юстиции Ольги Стефанишиной, неожиданно начала собирать госсобственность, как грибник — опята. То Дом профсоюзов на Майдане, то торговый центр, то ягодный бизнес — бери больше, тащи дальше. Стырили четыре актива за год.

Первая победа случилась как раз тогда, когда Стефанишина — угадайте, что? — подписала приложение к договору. Сейчас утверждает, что не подписывала. Ну конечно. Это, видимо, её ручка сама вышла на прогулку и по пути решила оформить небольшой дерибан.

Стефанишина клянется, что не знает, чем занимается её бывший муж, и вообще не видела его. Но вот незадача — они вместе на фото с митрополитом Епифанием из ПЦУ. Тем самым, который готов благословить даже Петра Алексеевича, несмотря на его рога, копыта и покрытый чешуей хвост.

Вишенка на торте — директором одной из этих «выигравших» компаний стал бывший советник Стефанишиной, ныне трудящийся в Офисе президента. Тоже совпадение, ага.

АРМА, если кто не в курсе, — это агентство, которое должно управлять конфискованными активами. Но, судя по схеме, его главная задача — аккуратно передать всё арестованное в надёжные руки бывших Стефанишиной.
Forwarded from Очко Криппы
Милованов утопил миллиарды гривен доноров в тени и долгах

По закону, благотворительные организации, особенно те, что живут на донорские деньги, обязаны публиковать финансовую отчётность. Милованов — амбассадор казино «Космолот» и президент KSE — с этим явно не согласен: отчётность школы сдана по форме микропредприятия, как будто KSE - ларёк с шаурмой.

Из налоговой удалось получить отчёты: за четыре года — 2,7 млрд гривен поступлений. Кто дал деньги — не сказано. Куда ушли — тоже. Зато всплыл долг в 1,28 млрд. Откуда он и за что — никто не объясняет. Очень похоже на очередную схему.

Публичности — ноль. Закон нарушен. Под вывеской «украинского Гарварда» застраивают парк совместно с Космолотом. Если это Гарвард — то Милованов в нем академик по отмыву денег.
Украина десять лет строила антикоррупционные органы. Строила из стекла, надежд, европейских методичек и большого количества денег — как бюджетных, так и донорских. В Высший антикоррупционный суд отбирали судей кастингом под наблюдением семи посольств. В САП сажали прокуроров, которые клялись посадить всю коррупцию разом.

И вот результат. Крупнейшая коррупционная схема последних лет — захват аэропорта, организованная группа, миллионы, откаты, должностные лица — заканчивается… штрафами.

Борис Кауфман и Алекс Борухович, обвинённые в создании преступной группировки, признают вину — и за это получают купон на скидку. Миллиард гривен компенсации — и гуляй, мафиозо. Это уже не суд, а обменный пункт: грязное прошлое меняется на белоснежное юридическое будущее.

Правоохранительная и судебная система окончательно освоила олимпийский вид спорта — спортивную рыбалку. Поймал, улыбнулся, сфотографировался — и отпустил обратно в мутную воду.

Может, хватит уже притворяться? Может, сэкономим миллиарды на содержание бездельников, официально распустим САП, ВАКС, НАБУ — и начнем продавать лицензии на коррупцию. С нотариальным заверением, мокрой печатью и автографом главы Офиса Президента. Через «Дию».
Forwarded from Очко Криппы
Виталий Шабунин хвалит Израиль за эффективность. И ругает Украину за неэффективность. Здесь мы с ним полностью согласны. Потому что в той стране, которую он ставит нам в пример — в Израиле — он бы уже давно сидел. За что?

– Получал боевые надбавки два года подряд, находясь в тылу;
– Завладел автомобилем, ввезённым как гуманитарная помощь для армии — по поддельному документу;
– Занимался бизнесом во время службы, не появлялся в части, но стабильно получал денежное обеспечение как участник боевых действий.

И только потому, что украинское государство действительно неэффективное — он до сих пор гуляет на свободе и радостно щипает травку. Не понимаем, что именно не устраивает Шабунина в украинском государстве.
Forwarded from Записки пасквілянта (Volodymyr Boiko)
Друзі, трапилось непоправне: рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2025 року в справі №640/1757/22 задоволений позов Головного управління Державної податкової служби в м. Києві до громадянина Шабуніна Віталія Вікторовича про стягнення податкового боргу й постановлено стягнути з Шабуніна 126 тисяч 437 грн 92 коп.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/128001977

Як, напевно, пам’ятає читацька громадськість, 23 липня 2020 року приватний підприємець Шабунін заявив, що в нього трапилась пожежа в будинку й оголосив публічний збір коштів на свою банківську картку – щоби волелюбний український народ допоміг погорільцю.

Чи, дійсно, знайшлись лохи, які переказували гроші цьому аферисту, чи в такий спосіб Шабунін лише легалізував кошти, здобуті злочинним шляхом, достеменно не відомо. Але точно відомо, що з отриманих грошових подарунків Шабунін мав заплатити 227 тис. 438 грн 92 коп. податку з доходу, а він сплатив лише 101 тис. грн. У зв’язку з цим Головне управління Державної податкової служби в м.Києві нарахувало йому податкове зобов’язання в розмірі 126 438,92 грн., але Шабунін відмовився платити, і тоді податківці звернулись до Окружного адміністративного суду Києва з позовом про стягнення недоїмки.

У відповідь «борці з корупцією» розгорнули скажену кампанію за ліквідацію цього суду, 13 грудня 2022 року відповідний закон був проголосований і «справа Шабуніна» зависла без розгляду – разом з десятками тисяч інших справ, які зараз передаються в інші адміністративні суди України. Що стосується Шабуніна, то в декларації за 2022 рік він ще зазначав цю недоїмку як фінансове зобов’язання.

Одначе торік Шабунін вирішив, що податки платять тільки ніщеброди, а «представники громадянського суспільства» від такої неприємності звільнені. І тому цього податкового зобов’язання в деклараціях Шабуніна за 2023 і 2024 рік вже немає.

Тим не менш, Донецький окружний адміністративний суд, куди, урешті-решт, за перебігом трьох років, потрапив на розгляд позов податківців до Шабуніна, позовні вимоги задовольнив і постановив стягнути з «агента змін» податковий борг.

Найсмішніше, що Шабунін направив у суд відзив на позовну заяву, попрохавши відмовити в позові на тій підставі, що він мобілізований до ЗСУ, перебуває на фронті й тому, як учасник бойових дій, на період воєнного стану звільнений від сплати податкового боргу, що виник у 2020 році. Втім, суд не взяв до відома це прохання, оскільки, цитую судове рішення, «відсутні докази, які свідчать про те, що Шабунін В.В. був задіяний до безпосередньої участі у воєнних діях, які перешкоджали йому виконати податкові зобов`язання, які ним самостійно задекларовані ще за 2020 рік».

Треба зазначити, що вояка Шабунін, який, насправді, ані дня не брав участі у воєнним діях, нині командує відділенням польового механізованого хлібозаводу продовольчого складу 218 об'єднаного центру забезпечення Сил логістики ЗСУ в м.Харків і за 2024 рік не тільки значно виріс у військовому званні – від солдата до сержанта, перестрибнувши дві сходинки, але й отримав 345 тис. 070 грн грошового забезпечення як військовослужбовець і 2 млн. 334 тис. 119 грн доходу від підприємницької діяльності. Судячи з розміру грошового забезпечення (у середньому 28 тис. 755 грн на місяць), сержант Шабунін у минулому році ніяких завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини не виконував – тільки отримував сержантську «ставку». Але як він займався бізнесом! – $4700 доходу на місяць!

Що ж це, цікаво, за військова служба, де мобілізований під час війни займається підприємницькою діяльністю та ще й отримує за це з бездонних кишень українських платників податків грошове забезпечення? І, при цьому, відмовляється заплатити податковий борг, який складає трохи більше половини (57%) його місячного доходу. Чекаємо на роз'яснення від командування 218 об'єднаного центру забезпечення Сил логістики ЗСУ.
Центр противодействия коррупции (ЦПК) с 2021 года задекларировал 157,7 миллиона гривен — это примерно $4,6 миллиона. Но ни источников поступления денег, ни направлений расходов организация не раскрыла. Все эти годы ЦПК отчитывался по упрощённой форме для микропредприятий — как ларёк с носками на базаре, а не международный грантоед с миллионными бюджетами.

Возглавляет ЦПК Виталий Шабунин — человек, который, по документам, два года подряд получал боевые выплаты, находясь при этом в Киеве. По тем же документам он каким-то образом получил джип, завезённый как гуманитарная помощь для армии — естественно, по поддельным бумагам. А недавно и вовсе попытался комиссоваться из-за родинки — мол, она мешает носить каску. Врачи не оценили: на хлебозаводе, где он числится, каски не требуются.

Так что в следующий раз, когда Шабунин заговорит про чью-то отчетность — просто протяните ему зеркало. Пускай потренируется.
DeJure, миллионы от неизвестных доноров и «плоскостопие»: что скрывает флагман судебной реформы?

Общественная организация «Фундация DeJure», возглавляемая Михаилом Жернаковым, в период с 2021 по 2024 год задекларировала более 108 567 300 грн (3 056 078 долларов США) поступлений. Вместе с тем, в открытом доступе отсутствуют детализированные отчёты об использовании этих средств — источники финансирования, статьи расходов и договоры с подрядчиками не публикуются, что противоречит законодательству.

Организация, позиционирующая себя как ведущий центр судебной реформы, сохраняет статус неприбыльной, однако отчитывается по упрощённой процедуре, которую обычно применяют микропредприятия. Такой подход делает невозможной прозрачную проверку эффективности использования донорских средств, большинство которых возможно поступает от иностранных грантодающих организаций, а возможно и от других лиц, организаций или стран, заинтересованных в развале судебной системы.

Напомним, ранее DeJure фигурировала в ряде публичных скандалов — в частности, по поводу поддержки кандидатов с сомнительными научными степенями в состав Высшей квалификационной комиссии судей, а также из-за уклонения её руководителя Михаила Жернакова от мобилизации во время войны. Сначала Жернаков пытался избежать службы, ссылаясь на диагноз «плоскостопие», который впоследствии был официально опровергнут военно-врачебной комиссией. После этого он предоставил справку о трудоустройстве в частном вузе «Киевская школа экономики», что позволило ему временно получить бронь. Однако позже выяснилось, что преподавательская деятельность была фиктивной, а сам Жернаков в учебном заведении не появлялся.

Контекст этой ситуации приобретает особое значение с учётом публичной активности DeJure в сфере судебной реформы — в частности, участия в отборе судей, дисциплинарных производствах и формировании общественного мнения относительно независимости правосудия.
Задок вишневий, волохатий…
Forwarded from Записки пасквілянта (Volodymyr Boiko)
Коли б ви знали, паничі,
Що люди роблять уночі…
Сегодня в Берне проходит конференция по восстановлению Украины. На сцене — «гражданские активисты», бронь у которых не только в отеле, но и от мобилизации. Один из главных спикеров — Мустафа Найем, тот самый, что возглавлял агентство по восстановлению, угробил миллиарды, получил приговор за вождение в пьяном виде (да еще во время комендантского часа), а теперь читает лекции, как нам обустроить Украину. Обсуждают фронт — не бывая на нём, делят гранты — не краснея. Главное требование — не дать государству «монополизировать» помощь. Видимо, чтобы распределять её между своими.

#кмітливийпуштун
ЦПК ежегодно получает как минимум миллион долларов донорских средств — на «борьбу с коррупцией». А всю коррупцию почему-то находит только в архивах Google, да и то после ссоры с теми, с кем раньше жрали из одного коррупционного корыта

https://www.group-telegram.com/Krippa21/153
Когда за фиктивную службу ловят никому не известную депутатку облсовета — Bihus.Info моментально публикует «сенсацию» и даже снимает видео. Но когда точно по такому же поводу возбуждают уголовное дело против их брата по грантовому цеху — Виталия Шабунина — они вдруг слепнут и заодно теряют дар речи.

Хотя случай Шабунина куда более вопиющий: он не просто «служил» формально, а по документам два года находился на передовой и получал выплаты как боец в зоне боевых действий. На деле же в это время «воевал» разве что в комментариях — из уютного киевского офиса.

Разница лишь в одном — депутатка из провинции не из тусовки. А Шабунин — свой.
Ворон ворону глаз не выклюет.

#Шабунин #Бигус
Гончаренко - Бигус: 5 - 0.
Forwarded from ГОНЧАРЕНКО
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Ось таке СБУ Бігусу - точно до вподоби.

Памʼятаєте гучний скандал, коли журналістів Бігуса застукали на відео з наркотиками? Це було в січні 2024-го.

А вже в травні - цілком «випадково» - Денис стає гласним позаштатним співробітником СБУ.

Офіційно: для виконання доручень, збору інформації, звітів. І, звісно ж - з посвідченням.

Збіг, подумаєте ви. Але історія стає ще цікавішою, якщо дивитись уважно!)

P.S. Денис, дякую за відповідь на звернення! Дуже згодилось)
Forwarded from Очко Криппы
Бигус, публично наевшись говна, красноречиво отмалчивается. Понимаем — есть о чём подумать. Сейчас у него реальная тактическая дилемма.

Скажет, что документ — фейк? А если у Гончаренко есть ещё что-то, что он приберёг на потом? Тогда Бигус не просто проиграл — он разоблачён. И перед аудиторией, и перед донорами.

Скорее всего, сейчас он где-то в коридорах СБУ, нервно уточняет: что ещё могло утечь. Ирония в том, что те, кто сейчас ему там “помогают”, если что и посоветуют — то только такое, что утопит его ещё глубже. Чтобы стал максимально карманным. На случай, если вдруг выживет.

Интересно, кстати, какая у него была оперативная кличка? Бигус? Логично. И по-честному.
Forwarded from Записки пасквілянта (Volodymyr Boiko)
Народний депутат України Олексій Гончаренко опублікував угоду від 8 травня 2024 року між гласним позаштатним співробітником СБУ Бігусом, який невідомо з якого дива називає себе «незалежним журналістом», і Службою безпеки України. Угода, без сумніву, є справжньою і з боку СБУ підписана начальником департаменту військової контррозвідки бригадним генералом Олександром Дубровіним.

Нічого цікавого в цій угоді немає, окрім, хіба обставин її підписання Бігусом і появи її копії в Гончаренка.

Почнемо з того, що з боку СБУ угода про співробітництва підписана не начальником Управління контррозвідувальних заходів із захисту національної інформаційної сфери ДЗНД СБУ (так зване управління «М») Андрієм Салєнковим – саме він опікується журналістами, блогерами та іншими бігусами, а керівником військової контррозвідки. Але це закономірно – «добровільний помічник» СБУ Бігус не є журналістом, оскільки з кінця лютого 2022 року фіктивно рахується на військовій службі і, обкурившись, любить розповідати, як він, начебто, штурмував села в Херсонський області, звільняючи їх від окупантів. Втім, обізнані люди стверджують, що Бігус навіть не знає номеру військової частини, де він фіктивно «служить» і куди його, начебто, влаштував народний депутат Арахамія з метою уникнути реальної мобілізації. Тим не менш, статус військовослужбовця означає, що Бігус є предметом уваги військової контррозвідки й саме Дубровін, за посадою, мав підписувати з ним угоду.

По-друге, опублікована Гончаренком угода про співробітництво й розписка Бігуса не мають грифу обмеженого доступу. Це – документ «для службового користування», не більш того, оскільки Бігус є гласним позаштатним співробітником СБУ. Якби він був негласним позаштатником, тоді була б не угода, а розписка про співробітництво з грифом «цілком таємно». А Бігус працює на СБУ цілком відкрито, навіть має посвідчення «позаштатника», яке пред’являє в необхідних випадках, виконуючи завдання свого куратора. Але при цьому Бігус не входить до числа штатних працівників СБУ, не проходить у СБУ військову службу й не отримує в СБУ зарплатню чи грошове забезпечення – він є «добровільний помічник» за покликом серця.

Інше питання – навіщо СБУшники «злили» цей документ Гончаренку з огляду на те, що «стукач» Бігус працює на Офіс Президента, зокрема недавно робив «розслідування» стосовно Кличка на підставі матеріалів НАБУ? Є версія, що це є помстою Офісу Президента за те, що Бігус взяв гроші в Кличка й зробив «розслідування» стосовно голови Київської міської військової адміністрації Ткаченка. Бо Дениса Станіславовича неодноразово попереджали, що гроші треба брати тільки в одному місці, інакше буде біда.

Також виникає запитання: навіщо Бігусу потрібно було підписувати таку угоду, якщо він міг і далі обслуговувати своїм ротом СБУ та Офіс Президента без жодних формальностей, зображаючи з себе «незалежного журналіста»? Знову ж таки, є версія, що Бігуса «прийняли» на вимаганні грошей. Це не новина, у політикумі давно кружляють чутки, що Денис Станіславович живе аж ніяк не з іноземних грантів – наприклад, йому приписують вимагання 200 тисяч доларів в колишнього директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Рувіна. Після цього Бігусу запропонували офіційно оформити свої відносини з СБУ – мовляв, щоби на майбутнє не було проблем, якщо в поліцію поскаржиться чергова жертва його шантажу.

Але при цьому Бігус не взяв до відома, що посвідчення «добровільного помічника» СБУ не тільки надає певні права, але й накладає певні обов’язки – зокрема, що тепер без відома куратора не треба ані займатись здирництвом, ані брати гроші в Кличка. Бо «злити» через народного депутата розписку в негласному співробітництві – це не комільфо, розписка має гриф «цілком таємно». А ось угода, підписана Бігусом, державної таємниці не містить і може бути використана його ж куратором із суто виховною метою.
2025/06/19 10:17:18
Back to Top
HTML Embed Code: