А що взагалі можна сказати про ситуацію, яка склалася?
Три роки поспіль вимагати патріотизму та колективної відповідальності від людей, яких декілька десятиліть годували пропагандою егоїстичного життя заради отримання примітивних насолод звідусіль! Це взагалі диво, що вже й так велика кількість українців стала до зброї.
Все матеріальне – це відблиск ідей, тож і "звичайне", побутове життя людини базується навколо них. Якщо світогляд людини базується навколо здобуття особистої матеріальної вигоди, комфорту та насолоди – вона може бути принциповою в якихось проміжних питаннях, але кінцева її ціль буде в отриманні цих речей, у будь-яких масштабах: від пияцтва, до володіння мільйонними статками.
Справді любити ідеї – привілей окремих людей, але в більшій, чи меншій мірі, це стосується всіх: те, в що ти віриш, те, як ти вихований, і те, заради чого ти живеш повністю визначає твою поведінку, діяльність та долю взагалі.
Колективна відповідальність виховується дуже складним чином: треба будувати систему виховання людини навколо високих, світлих ідей, пояснювати людині складні концепції, взаємозв'язки, вчити її вкладати свої зусилля у певну справу, привчати не розчаровуватися, коли не має очевидного та простого результату, вчити долати труднощі у взаємодії, привчати до існування в спільноті, яка живе під сяйвом певних ідей.
Це прості тези, відомі всім.
Під впливом ідей будують країни, мережі однодумців, кооперативні підприємства і взагалі все на світі.
В чому ідея України? Яке її обгрунтування? Якісь благородні визначення цього стосуються лише невеликої частини людей, та й це не було колись здавна офіційно заявленою та усталеною позицією "у світі", так би мовити. Це не напрям, у якому всі впродовж десятиліть були скеровані в єдиному зусиллі. Благородні ідеї, взагалі-то, були багато років в маргінезі. Звідусіль лунало: якщо ти їх притримуєшся, якщо ти правий ідеаліст – ти сектант, дурень, носій небезпечної ментальної хвороби, парія. На тебе треба підозріло дивитись і в пристойне суспільне середовище не пропускати.
Навіть мотив виживання – що він собою уявляє, якщо немає колективної відповідальності, високих ідей та далеких цілей? Вижити на війні просто – їдеш з самого початку за кордон, наприклад, і там живеш.
Україна, за яку варто воювати та жити – права, націоналістична, традиціоналістична. Але це – мрія, а в реальності воює недобита пізнім капіталізмом проблемна периферійна держава східної Європи. І воює – свідомо, добровільно, на вістрі подій – насамперед та її частина, яка захоплена тою мрією.
У ОУН під боком була УРСР – це теж була Україна, там були спілки письменників-українців, український нарід, українська земля, українські колгоспи, українські корови в тих колгоспах. Чим вона їх не влаштовувала? А чому нас має влаштовувати Україна, яка сталася впродовж цих 35 років? Зараз нам це сильно дається взнаки, недарма історики в своїх інтерв'ю постійно згадують УНР – хоча якісь паралелі проводити то дурна справа, бо "архетипи" надто нависають та взагалі дуже небезпечні своєю тенденцію відтворюватись, коли їх згадують надто часто. Розбіжність мрій та реальності, виснажує та зневірює, єдиний світлий промінь – перебування серед однодумців, бо вони всі живуть надією щодо утвердження їх спільної ідеї.
Здебільшого, хто готовий воювати, знає що робить та, власне, воює – воюють саме за національну Україну, за праву ідею. Саме тому підрозділи, створені правими націоналістами, найбільш ефективні на війні: в них є ідея, далекосяжна мрія, і була встановлена ще до війни система виховання кадрів.
І от знов ми на перших абзацах: проблема в тому, що це зовсім недавно були неприйнятні, маргінальні явища. А суспільство виховується роками, а не хоба – і от створилася мобілізована нація під ключ. То й мобілізаційний резерв у нас відповідний.
А що взагалі можна сказати про ситуацію, яка склалася?
Три роки поспіль вимагати патріотизму та колективної відповідальності від людей, яких декілька десятиліть годували пропагандою егоїстичного життя заради отримання примітивних насолод звідусіль! Це взагалі диво, що вже й так велика кількість українців стала до зброї.
Все матеріальне – це відблиск ідей, тож і "звичайне", побутове життя людини базується навколо них. Якщо світогляд людини базується навколо здобуття особистої матеріальної вигоди, комфорту та насолоди – вона може бути принциповою в якихось проміжних питаннях, але кінцева її ціль буде в отриманні цих речей, у будь-яких масштабах: від пияцтва, до володіння мільйонними статками.
Справді любити ідеї – привілей окремих людей, але в більшій, чи меншій мірі, це стосується всіх: те, в що ти віриш, те, як ти вихований, і те, заради чого ти живеш повністю визначає твою поведінку, діяльність та долю взагалі.
Колективна відповідальність виховується дуже складним чином: треба будувати систему виховання людини навколо високих, світлих ідей, пояснювати людині складні концепції, взаємозв'язки, вчити її вкладати свої зусилля у певну справу, привчати не розчаровуватися, коли не має очевидного та простого результату, вчити долати труднощі у взаємодії, привчати до існування в спільноті, яка живе під сяйвом певних ідей.
Це прості тези, відомі всім.
Під впливом ідей будують країни, мережі однодумців, кооперативні підприємства і взагалі все на світі.
В чому ідея України? Яке її обгрунтування? Якісь благородні визначення цього стосуються лише невеликої частини людей, та й це не було колись здавна офіційно заявленою та усталеною позицією "у світі", так би мовити. Це не напрям, у якому всі впродовж десятиліть були скеровані в єдиному зусиллі. Благородні ідеї, взагалі-то, були багато років в маргінезі. Звідусіль лунало: якщо ти їх притримуєшся, якщо ти правий ідеаліст – ти сектант, дурень, носій небезпечної ментальної хвороби, парія. На тебе треба підозріло дивитись і в пристойне суспільне середовище не пропускати.
Навіть мотив виживання – що він собою уявляє, якщо немає колективної відповідальності, високих ідей та далеких цілей? Вижити на війні просто – їдеш з самого початку за кордон, наприклад, і там живеш.
Україна, за яку варто воювати та жити – права, націоналістична, традиціоналістична. Але це – мрія, а в реальності воює недобита пізнім капіталізмом проблемна периферійна держава східної Європи. І воює – свідомо, добровільно, на вістрі подій – насамперед та її частина, яка захоплена тою мрією.
У ОУН під боком була УРСР – це теж була Україна, там були спілки письменників-українців, український нарід, українська земля, українські колгоспи, українські корови в тих колгоспах. Чим вона їх не влаштовувала? А чому нас має влаштовувати Україна, яка сталася впродовж цих 35 років? Зараз нам це сильно дається взнаки, недарма історики в своїх інтерв'ю постійно згадують УНР – хоча якісь паралелі проводити то дурна справа, бо "архетипи" надто нависають та взагалі дуже небезпечні своєю тенденцію відтворюватись, коли їх згадують надто часто. Розбіжність мрій та реальності, виснажує та зневірює, єдиний світлий промінь – перебування серед однодумців, бо вони всі живуть надією щодо утвердження їх спільної ідеї.
Здебільшого, хто готовий воювати, знає що робить та, власне, воює – воюють саме за національну Україну, за праву ідею. Саме тому підрозділи, створені правими націоналістами, найбільш ефективні на війні: в них є ідея, далекосяжна мрія, і була встановлена ще до війни система виховання кадрів.
І от знов ми на перших абзацах: проблема в тому, що це зовсім недавно були неприйнятні, маргінальні явища. А суспільство виховується роками, а не хоба – і от створилася мобілізована нація під ключ. То й мобілізаційний резерв у нас відповідний.
BY р0снявий трансхохол
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Pavel Durov, Telegram's CEO, is known as "the Russian Mark Zuckerberg," for co-founding VKontakte, which is Russian for "in touch," a Facebook imitator that became the country's most popular social networking site. Apparently upbeat developments in Russia's discussions with Ukraine helped at least temporarily send investors back into risk assets. Russian President Vladimir Putin said during a meeting with his Belarusian counterpart Alexander Lukashenko that there were "certain positive developments" occurring in the talks with Ukraine, according to a transcript of their meeting. Putin added that discussions were happening "almost on a daily basis." Friday’s performance was part of a larger shift. For the week, the Dow, S&P 500 and Nasdaq fell 2%, 2.9%, and 3.5%, respectively. But the Ukraine Crisis Media Center's Tsekhanovska points out that communications are often down in zones most affected by the war, making this sort of cross-referencing a luxury many cannot afford. In a statement, the regulator said the search and seizure operation was carried out against seven individuals and one corporate entity at multiple locations in Ahmedabad and Bhavnagar in Gujarat, Neemuch in Madhya Pradesh, Delhi, and Mumbai.
from ms
