group-telegram.com/vallholl/16042
Last Update:
Створення БКО розпочалося після відповідної згоди Курта фон Готберга — головного фюрера СС Генеральної округи «Білорутенія» від 23 лютого 1944 року. Командувачем армії був призначений офіцер з багаторічним військовим досвідом Франц Кушаль. Головним завданням БКО була боротьба проти радянських партизанів, яка здійснювалася в співпраці з поліційною владою на місцях.
Багато зі створених батальйонів використовувалися для охорони складів, інших господарських цілей. Серед операцій, в яких брали участь частини БКО спільно з СС, варто відзначити операцію «Frühlingsfest», «Весняне свято», проведену в районі між Полоцьком і Лепелем, в результаті якої радянські партизани Полоцько-Лепельської партизанської зони втратили понад вісімдесят відсотків свого особового складу.
У середині червня 1944 року в Мінську була відкрита кадетська школа БКО під керівництвом СС, проте вона не проіснувала довго, тому що 23 червня радянські війська почали великомасштабну операцію «Багратіон», 27 червня 1944 року німецький персонал, відповідальний за зв'язок при БКО, залишив Мінськ, і рішення про долю окремих загонів БКО покладалося на командирів цих загонів.
Командири поставили бійців БКО перед вибором: відступити разом з німцями або залишитися вдома. Наприклад, лише 20 з 700 солдат Барановицького загону БКО вирішили йти з німцями на захід. Білоруська Центральна Рада, при якій було створено БКО, була евакуйована до Кенігсберга, а звідти в листопаді 1944 року до Берліна, де з уцілілих солдатів БКО був утворений 1-й батальйон Білоруської визвольної армії.
Частина інших батальйонів БКО вступили в бій проти передових частин радянських військ, проте були розбиті. Багато цих частин БКО в хаосі відступу втратили зв'язок з головним управлінням. Частина з них евакуювалася на Захід, де влилася до складу 30-ї гренадерської дивізії військ СС. Інші приєдналися до Білоруської визвольної армії. Треті ж повернулися до своїх білоруських сіл.
Після завершення Другої світової війни, переважна більшість бійців БКО були передані радянській владі, де і були страчені або заслані до Сибіру. Решта отримали політичний притулок у США та Канаді. Сама Білоруська Центральна Рада після 1948 року розгорнула діяльність у США та Великій Британії. Діяльність БЦР остаточно припинилася у квітні 1995 року у зв'язку зі смертю останніх її активних членів.
