Твоя.

тільки моя.

***

Крило супокою
настільки вирване з контексту
під час переливань
і шукань сенсусу.

Відірвані крила підбитого птаха,
шукання щасть в безщасті.
Вдушений птах
— так давиться кров'ю
— так мило задихається
     летів за любов'ю.

Люцифер — безкрилий бог
настільки нещасть і епох
сам "бог" скинув з чертог.

Крилата безкрилість —
не здатність сягнутись
до щасть не в уяві  —
             сягнуть на яву.

Мило давиться кров'ю
підбитий пострілом птах.
Він біг люципером за любов'ю
у щасті не шукав нещасть.
02/01/25
#вірш

оце перший віршик у році

зморений, ще 3 місяці

Кохаю !!

а я тебе.

Пишуть зморені руки на поталу вітрам
Зламані вітражі, занедбаний храм.
Покояться душі під шаром покори
Тут не я, і не ти, тільки шрам від утоми.

Ці лінії без чітких країв — зазубрені
Ці дні, без чітких меж — загублені.
Кликати когось, дарма
У серці, схопленому, тебе катма.

Ти цілуєш запалення болю губами
Ти лікуєш забуті рани.
Вигинами тіла лоскочеш
Ляжеш спати — у сні забуркочеш.

Захочеш знайти — загубиш
Знайдеш — щось утратиш
У вічних пошуках себе
Насправді ти себе й збавляєш.

20.01.25

Яременко Вероніка

#вірші

Весна

Постали хорі душі.
Бенкет пора справлять,
депресії і згубші
у голові не мерехтять.

Одна діжонна оповідка,
гірка на те й гірчинка,
ховає ілюзорні родзинки,
сплітає одиничні вчинки:

у каруселі тих самих сюжетів,
не відшуканств душевних маячинь
і все ж повтори ніби чиясь тінь
у Рубіконі знов усіх циклонів.

Це кріплення за потепління діб.
Розчеплення у відчаї новім.
Розподіл всіх емоцій в дріб.
Надія на такий дурний  німб.

Утеча від розв'язки мертвих душ.
Розкол на друзки в дурості облуд.
Це оніміння дум
такий кумедний муд.
21/12/24
#вірш

такий незвичний прикольчик

Реакції!!