В середньовіччі у людей була зовсім інша хода. Зараз ми ступаємо з п'ятки на носок і зовсім не дивимося під ноги. Я, наприклад, взагалі ходжу як солдафон по плацу, що в мене на взутті всі п'ятки стерті. Все це стало можливим завдяки технічному прогресу, бо тепер можна робити товсті гумові підошви та рівні дороги. В середньовіччі рівних доріг не було, на них валялося гостре каміння чи сміття. Взуття було по суті шкіряними шкарпетками. Тому предки ходили плавно, ніжно та окуратно з носка на п'ятку, витягуючи ногу наче в балетному па. Корпус при цьому трохи завалювався вперед, що допомогало краще дивитися куди ступаєш. Так доречі ходили ще наші прадіди, які влітку у селах взагалі не носили взуття. І хто би міг подумати, така хода корисніша для людського організму ніж цивілізаційна. По-перше, вона зміцнюює м'язи ніг, а по-друге, тиск на суглоби менший. При постійних ударах на п'ятку при нашій ході суглоби в старості у всіх будуть роздовбані

#анархопримітивізм