#НАрх_мистецтво

На противагу цьому - картина Івана Марчука "Тут затишно мені" (на жаль, фіцбух з'їв усю якість зображення). І дійсно, хіба що в такій глушині нині можна віднайти справжній затишок.

Чабани, вівчарі – це спільноти, де зберігалось багато архаїчних приколів.

Олександр Гаркавець замалював в урумів отакі мітки на овечих вухах. Вони мають паралелі в казахів – і за формою, і за назвами.

Приблизно з таких речей колись почалась писемність.

#НАрх_штудії
#радикальна_етнографія

Вчора невтомний дослідник племен Океанії, Амазонії та Херсонщини Микита Грицай випустив нове відео про народ аравете, засноване на працях відомого бразильського науковця Едуарду Вівейруша ді Кастру "Каннібальські метафізики" та "З точки зору ворога". У другому випуску подкасту Микита розповідає, як аравете облаштовує свої інтимні зв'язки, народжує та виховує дітей, як вони (не)приймають до своїх спільнот чужинців та ворогів.

00:00:44 - Чи існує ідея Центру у аравете?
00:08:24 - Сезонні зміни в суспільному устрої аравете
00:12:33 - Система шлюбів
00:20:37 - Інститут apїhi: вільний секс або щира дружба?
00:36:43 - Народження дитини в нетрях Амазонії
00:53:33 - Як дорослішають "дикуни"
01:11:13 - Як аравете розуміють хвороби й запобігають їм

Слідкувати за "каннібальським тріпом" Микити можна на його телеграм-каналі Imara Notia.

Перший випуск подкасту можна переглянути / послухати за посиланням.

#екстремальна_філософія

У кого мозок ще не пом'якшав від "тіктоків" та "рілсів", перегляньте на дозвіллі (сподіваюсь, воно у вас є) шикарну лекцію від чудового лектора.

Мій коментар до неї, написаний 5 років тому:

Почавши працювати з учнями не тільки з 11 класу (які переважно вже повністю орієнтовані на майбутні іспити) і не тільки з історії, усе більше помічаю деструктивний вплив школи як суспільного інституту. І стосується він не "булінгу", а речей, які вбудовані в саме серце загальнообов`язкової державної освіти - принаймні, в нашій країні.

По-перше, дітей доводиться вчити чесно казати: "Я не знаю", "Я не вмію". Присоромлені однокласниками і зацьковані вчителями (не навпаки), вони часто і не сміють зізнатися в тому, що не відповідають Стандарту, грішать не-знанням чогось. Мені пощастило: мої твори зачитували перед класом як зразкові. А чиїсь твори так само зачитували "в назидание" іншим, мовляв, так писати не треба, а іноді й суто заради сміху. Коли учень на моє запитання вперше каже: "Я не знаю", мені здається, ніби у нього гора з плеч сходить. І саме з цього починається шлях до фрази "Я знаю".

По-друге, багатьом дітям важко самостійно наводити приклади, викладати свою думку. При цьому вони охоче діляться своїми думками з ровесниками - наприклад, з приводу чергової "сторіз". Майже повна відірваність шкільної програми від актуального досвіду дитини проводить височезну уявну стіну: ось - звичайне повсякдення, а ось - "тонкі матерії" шкільних дисциплін. У підсумку, шкільна освіта зводиться або до профанації і пошуку порятунку у репетитора, або до штампування квадратних голів з усього первинного розмаїття їхніх форм. (друге навіть вважається чиновниками від освіти за "ефективне").

P.S. Завдяки спочатку "ковідобєсію", а згодом повномасштабці "розшколювання" суспільства в Україні вже почалося - і це не те щоб погано. Попрацювавши в державній школі 2,5 роки, я переконався, що цю систему легше знести, щоб побудувати дещо нове, ніж виправляти її саму. Ніщо не зупинить ідею, час якої настав.

#екстремальна_філософія

Просто одразу навздогін натрапив на чудові міркування Джеймса К. Скотта на ту саму тему, у його публіцистичній збірці "Two Cheers For Anarchism".

Традиція предків Майол (Маршаллові острови 🇲🇭) орієнтуватися на воді, перетинаючи Мікронезію та простори Тихого океану, залишається важливою частиною мореплавства й сьогодні. Так звані «карти з паличок» зображують острови за допомогою мушель, а океанські хвилі й течії – за допомогою кокосових волокон. Мореплавець заздалегідь запам’ятовував цю карту перед початком подорожі. Більшість збережених зразків датуються XVIII-XIX століттями, але традиційні знання корінних народів свідчать про існування цієї технології та усних традицій. Найактивніші переміщення через «Блакитний континент» відбувалися приблизно у 1000-1200 роках н.е. і тривали аж до колоніальної епохи, починаючи з 1500-х років.

#НАрх_практика

Наступної п'ятниці відбудеться чергове зібрання клубу "ЛІБЕРТАРІЙ", на зібраннях якого ми обговорюємо тексти, ідеї та концепції, важливі для лібертарної інтелектуальної традиції. Цього разу вся зустріч відбуватиметься онлайн, в Zoom.

Тема обговорення - збірка публіцистичних есе американського політолога й антрополога Джеймса К. Скотта "Two Cheers For Anarchism". У цих коротеньких текстах-фрагментах Скотт пропонує поміркувати щодо справжнього місця лідерів та організацій у стихійних протестах, ролі стандартизації у становленні сучасних держав, соціальних функцій дрібної буржуазії, правомірності кількісних критеріїв для оцінки якості праці тощо.

Оригінал: http://surl.li/gicllo (pdf-файл)

Переклад: http://flibusta.site/b/616736

Час: 24 січня (п'ятниця), 18:30

Місце: Zoom (посилання буде опубліковано перед заходом).

#НАрх_практика

Одразу за моїм хутором простягаються густі очеретяні плавні - ціле море очерету. Колись тут протікала повноводна "скажена ріка" (Deli Göl), однак через декілька дамб вище за течією і розорані береги, вода на цій ділянці майже зникла, залишившись тільки у вигляді кількох болотистих потічків.

У січні-березні тут можна помітити очеретяний комбайн - монструозну махіну зі світу Mad Max. На ньому місцеві мужики косять очерет, потім роблять з нього снопи і, як кажуть, продають ледь не в саму Гейропу. Це доволі дотепне заняття глибинного народу, як і полювання на п'явок.

Комбайн залишає по собі широчезні "коридори", які поступово заповнюються водою. Я полюбляю час від часу блукати по цих нетрях, вишукуючи різні цікаві місця серед очеретяного болота. Років 5 тому, дослідивши старі стежки, ще до комбайну я викосив ручною косою пряму стежку від свого хутору до протилежного берега, де проходить автомобільна траса.

Тиняючись то тут, то там, обережно переступаючи з кочки на кочку, продираючись крізь гострі стеблини очерету, думаю про болотяних арабів з пониззя Тигра та Євфрата, а також козаків, які масово тікали у ці самі землі після знищення Січі.

#НАрх_гумор
#НАрх_мистецтво

За місяць до повномасштабного вторгнення, у січні 2022 року, українська влада оголосила про намір побудувати космодром на кордоні Одеської та Миколаївської областей. На нашому Тилігулі.

Ще тоді ця новина викликала приблизно такі асоціації.

⏳ Минулого року ми анонсували запуск Бібліотеки Плем’я. Але прокрастинація взяла над нами гору, тож ми довгий час відкладали цю справу.

📖 Сонце вже набирає сили, але зимові дні все ще короткі. Тому зараз — влучний момент зайнятися самоосвітою 😉

🙈 Зізнаємося, що у нас неприпустимо мало ідеологічних книг у порівнянні зі травницько-ферментаційними 😅
📥 Та ти можеш допомогти нам це виправити! Надсилай книги або їх назви (ми знаємо, де їх здобути 🏴‍☠️) і ми додамо їх в Бібліотеку.

👂 Ми сподіваємося, що колись бібліотеки залишаться в минулому. І знання передаватимуться із уст в уста.
А поки…

Ставай начитаною лисою мавпочкою тут: 👇

📚 Бібліотека Плем’я 🔥🐒

P.S. На жаль, більшість книг англійською мовою. Сподіваємося книг українською ставатиме більше — в тому числі завдяки нашим майбутнім перекладам 😌

ПЛЕМ’Я 🔥🐒

#НАрх_практика

Нагадую, що сьогодні о 18:30 починаємо чергове зібрання клубу "ЛІБЕРАТРІЙ". Цього разу обговорюємо працю Джеймса К. Скотта "Two Cheers For Anarchism". Посилання на конференцію в Zoom:

https://us04web.zoom.us/j/79943324328?pwd=q8saeKIssD6IXN4FSDHYpoUmXbS5tg.1

Meeting ID: 799 4332 4328
Passcode: 1L2gnP

Заходьте на вогник!

"Якщо людина гуляє в лісі з любові до нього половину дня, вона ризикує, що її вважатимуть неробою; але якщо вона проводить цілий день як спекулянт, вирубуючи ці ліси і роблячи землю лисою раніше часу, вона вважається працьовитим і заповзятливим громадянином."

Генрі Девід Торо
#цитата

#НАрх_ідея

Багато хто знає, що поки я насолоджуюсь безробіттям вільним життям після дембелю, то, за звичаєм, трохи підпрацьовую репетитором. Буржуйських діточок навчаю історії онлайн, а з сільськими наживо займаюсь англійською (їхні батьки вважають, що це мова "багатих і успєшних").

Ось, на днях із однією ученицею була speaking-тема по типу діалогу з іноземцем, який цікавиться різними умовами життя в Україні. Для мене ця розмова була дуже цікавою з точки зору соціальної антропології, бо показувала уявлення про суспільство доволі розумненької дівчини-підлітка з надр глибинного народу.

З характерного, відповідно до її уявлень / досвіду:

👫 середній вік шлюбний вік - 18-19 років, для обох статей;

👶🏻 середня кількість дітей на родину - троє;

👨🏻‍💻 usual робочі години в офісах - з 7-ї до 22-ї (13-14 годин на добу - це норма).

Ці відповіді загалом були більш-менш очікувані, хоча деталі мене, відверто кажучи, здивували. В селі дійсно зберігається дуже низький шлюбний вік і високий коефіцієнт дітності, як і готовність до чисто рабської праці всупереч нормам КЗпП. У перших двох випадках я просто показав їй офіційні соціологічні цифри, а в третьому дозволив собі зауважити, що люди не повинні батрачити таку кількість часу на добу і що з погляду більшості суспільств минулого така людина безумовно вважалася б рабом.

Ну й вишенька на торті - учениця вперто стверджує, що хоче стати поліцейською 👮🏻‍♀️ 🤦‍♂️

Висновків не буде. Придонні степові обшири нашої Атлантиди часто вражають і краєвидами, і людьми. Ловіть краще ранкову світлину туманного очерету, на тлі якого живуть і мріють ці діти.

#НАрх_практика

Сусіди зазнимкували красеня-вовка в полях за пагорбами 😊 До цього ми бачили там лише зайців та лисиць, і лише одного разу в найдальшій від автомобільній доріг балці я зустрів дитинча косулі.