Рус торгівельник на Волзі
Художня реконструкція авторства JFoliveras за описами арабського мадрівника Ібн-Фадлана.
Художня реконструкція авторства JFoliveras за описами арабського мадрівника Ібн-Фадлана.
#цікавості #лінгвістика
Топ-6 гіпотетичних темематиків
(з додаванням аутизму, циферок і мапи — все як ви любите)
1. Пізні нащадки культур Шаровидних Амфор та Воронковидних Кубків (в т.ч. осілі групи в лісовій та лісостеповій зоні) – 75%
Плюси: доіндоєвропейська природа, землеробсько-ремісничий уклад, ймовірна ізоляція та тривала асиміляція, наявність словникового поля, що відповідає типовій тематичній лексиці (господарство, побут, рослинництво).
Мінуси: важко простежити археологічну наступність у залізну добу, їх "тіні" важко вловимі без прямих текстів або генетики.
2. Населення городищевого типу у Середньому Подніпров'ї (наприклад, городища Немирівка, Більське, Кордишівка) – 55%
Плюси: висока густота населення, можлива «поліетнічність»; є сліди змішаного археологічного матеріалу (в т.ч. «південні» впливи).
Мінуси: неясна мовна приналежність, можуть бути просто ранні слов'яни чи інші IE-групи.
3. Кіммерійці - 30%
Плюси: хронологічно підходять, були у лісостепу; могли контактувати з балто-слов'янськими групами.
Мінуси: ймовірно, іранські IE, військова та кочова культура, відсутність відповідної лексики; навряд чи може дати неіндоєвропейський пласт.
4. Неври (за Геродотом) - 25%
Плюси: географічно близькі до слов'янського ареалу, можливо, доіндоєвропейські залишки.
Мінуси: вкрай туманна археологічна ідентифікація; в античних джерелах асоціюються скоріше з балтами, ніж із чимось різко відмінним.
+++++++++++++++++
Інші (немає на мапі)
-----------------------------------
5. Лісостепові скіфоїди (зольничники та інші) - 20%
Плюси: потенційний культурний субстрат; можливі контакти з ранніми слов'янами.
Мінуси: сильна IE-компонента; надто пізні та надто генетично та лінгвістично «індоєвропеїзовані», щоб бути носіями не-ІЕ субстрату.
6. Зрубна Культура / Пізні степові культури бронзового доби - 10%
Плюси: масові міграції, вплив на генетичний профіль майбутніх IE-груп.
Мінуси: вже, по суті, повноцінні IE-спільності, навряд чи можуть пояснити неіндоєвропейську лексику.
Якби зараз потрібно було зробити ставку на 1–2 кандидати, я вибрав би:
1. Пізніх нащадків КША/КВК як ймовірних зберігачів специфічної доіндоєвропейської культурної лексики;
2. Локальні групи в городищах лісостепу, як можливих носіїв остаточної, змішаної лінгвістичної традиції, «розведеної» IE-середовищем.
Що взагалі таке тематичний субстрат?
Темематичний субстрат — гіпотетична [не]індоєвропейська мова населення доісторичної Центральної Європи, сліди якої виявляються в лексиці праслов'янської та, частково, прабалтійської мови.
Термін запропонований Георгом Хольцером, який виділив близько 45 коренів із аномальними фонетичними відповідностями.
Назва — акронім: tenues → mediae, mediae aspiratae → tenues. Тобто глухі вибухові стали дзвінкими, а приховані — глухими.
Також відсутня дія закону Вінтера.
Приклади змін:
— PIE *bʰ, *dʰ, *gʰ > temematic *p, *t, *k (замість слов'янських *b, *d, *g);
— PIE *p, *t, *k > temematic *b, *d, *g;
— PIE *r̥, *l̥ > temematic *ro, *lo (замість слов'янських *ьl, *ьr);
— Довгі голосні скорочуються перед сонорними приголосними.
Хольцер асоціював носіїв темематичної мови із кіммерійцями. Іван Образцов пропонував неврів.
Дещо ідеалізована мапа для любителів очима додається.
Топ-6 гіпотетичних темематиків
(з додаванням аутизму, циферок і мапи — все як ви любите)
1. Пізні нащадки культур Шаровидних Амфор та Воронковидних Кубків (в т.ч. осілі групи в лісовій та лісостеповій зоні) – 75%
Плюси: доіндоєвропейська природа, землеробсько-ремісничий уклад, ймовірна ізоляція та тривала асиміляція, наявність словникового поля, що відповідає типовій тематичній лексиці (господарство, побут, рослинництво).
Мінуси: важко простежити археологічну наступність у залізну добу, їх "тіні" важко вловимі без прямих текстів або генетики.
2. Населення городищевого типу у Середньому Подніпров'ї (наприклад, городища Немирівка, Більське, Кордишівка) – 55%
Плюси: висока густота населення, можлива «поліетнічність»; є сліди змішаного археологічного матеріалу (в т.ч. «південні» впливи).
Мінуси: неясна мовна приналежність, можуть бути просто ранні слов'яни чи інші IE-групи.
3. Кіммерійці - 30%
Плюси: хронологічно підходять, були у лісостепу; могли контактувати з балто-слов'янськими групами.
Мінуси: ймовірно, іранські IE, військова та кочова культура, відсутність відповідної лексики; навряд чи може дати неіндоєвропейський пласт.
4. Неври (за Геродотом) - 25%
Плюси: географічно близькі до слов'янського ареалу, можливо, доіндоєвропейські залишки.
Мінуси: вкрай туманна археологічна ідентифікація; в античних джерелах асоціюються скоріше з балтами, ніж із чимось різко відмінним.
+++++++++++++++++
Інші (немає на мапі)
-----------------------------------
5. Лісостепові скіфоїди (зольничники та інші) - 20%
Плюси: потенційний культурний субстрат; можливі контакти з ранніми слов'янами.
Мінуси: сильна IE-компонента; надто пізні та надто генетично та лінгвістично «індоєвропеїзовані», щоб бути носіями не-ІЕ субстрату.
6. Зрубна Культура / Пізні степові культури бронзового доби - 10%
Плюси: масові міграції, вплив на генетичний профіль майбутніх IE-груп.
Мінуси: вже, по суті, повноцінні IE-спільності, навряд чи можуть пояснити неіндоєвропейську лексику.
Якби зараз потрібно було зробити ставку на 1–2 кандидати, я вибрав би:
1. Пізніх нащадків КША/КВК як ймовірних зберігачів специфічної доіндоєвропейської культурної лексики;
2. Локальні групи в городищах лісостепу, як можливих носіїв остаточної, змішаної лінгвістичної традиції, «розведеної» IE-середовищем.
Що взагалі таке тематичний субстрат?
Темематичний субстрат — гіпотетична [не]індоєвропейська мова населення доісторичної Центральної Європи, сліди якої виявляються в лексиці праслов'янської та, частково, прабалтійської мови.
Термін запропонований Георгом Хольцером, який виділив близько 45 коренів із аномальними фонетичними відповідностями.
Назва — акронім: tenues → mediae, mediae aspiratae → tenues. Тобто глухі вибухові стали дзвінкими, а приховані — глухими.
Також відсутня дія закону Вінтера.
Приклади змін:
— PIE *bʰ, *dʰ, *gʰ > temematic *p, *t, *k (замість слов'янських *b, *d, *g);
— PIE *p, *t, *k > temematic *b, *d, *g;
— PIE *r̥, *l̥ > temematic *ro, *lo (замість слов'янських *ьl, *ьr);
— Довгі голосні скорочуються перед сонорними приголосними.
Хольцер асоціював носіїв темематичної мови із кіммерійцями. Іван Образцов пропонував неврів.
Дещо ідеалізована мапа для любителів очима додається.
Forwarded from Антропогенез
Населення культури шнурової кераміки та бойових сокир
Остання частина неолітичного періоду на більшості північних територій Центральної Європи відзначена появою загадкової групи людей, які прикрашали свою кераміку, поки вона була ще вологою, шнуровими образами і які також поміщали в свої могили просвердлені кам'яні бойові сокири, підозріло схожі на сокири фатьянівської культури. Кордони земель, населених шнуровиками, окреслюють Восгес на заході, Урал на сході і Альпи на півдні. Хоча ці завойовники займалися і землеробством, їх могили містять скоріше зброю, ніж мотики, а в деяких випадках – кістки коней (вірогідно, одомашнених). На основі фізичних свідчень ймовірно, що шнуровики походять з північного Причорномор'я.
Типове скупчення черепів шнуровиків походить з Сілезії та Богемії, звідки може бути зібрана серія в 29 чоловічих черепів. Вони належать до певного, дуже відмінного від інших фізичного типу. Довжина склепіння велика, в більшості випадків більше 190 мм; ширина невелика, що дає низький середній черепний показник 71, а висота велика, що значно перевищує ширину. У поєднанні з цією перебільшено довгою, вузькою та високозведеною формою зазвичай знаходиться високе чоло. Більш сильні надбровні дуги і м'язові відмітки, ніж зазвичай у середземноморських типів, знайомих нам по Іспанії та Дунаю; форма лиця включає стислі вилиці, низькі орбіти та лепторинний ніс. Висоти лиця, вірогідно, великі, а нижня щелепа глибока і сильно відмічена, хоча зазвичай і вузька. У шнурових серіях зріст майже завжди великий, більшість представників могли характеризуватись світлою пігментацією. У південній та західній Німеччині останки шнуровиків знайдені в порівняному достатку. Вони особливо процвітали в Саксонії та Тюрингії, очевидно вели більш стабільне життя, ніж на території східніше. З десяти черепів, що належать до саксонсько-тюрингської культури шнурової кераміки, чотири з семи, які можуть бути виміряні, є мезоцефальними і три – доліхоцефальними. У південній шнуровій групі найвищий показник дорівнює 75. Ці три доліхоцефали, мабуть, належали до звичайного типу.
Література: Карлтон Стівенс Кун
"Раси Європи"
Остання частина неолітичного періоду на більшості північних територій Центральної Європи відзначена появою загадкової групи людей, які прикрашали свою кераміку, поки вона була ще вологою, шнуровими образами і які також поміщали в свої могили просвердлені кам'яні бойові сокири, підозріло схожі на сокири фатьянівської культури. Кордони земель, населених шнуровиками, окреслюють Восгес на заході, Урал на сході і Альпи на півдні. Хоча ці завойовники займалися і землеробством, їх могили містять скоріше зброю, ніж мотики, а в деяких випадках – кістки коней (вірогідно, одомашнених). На основі фізичних свідчень ймовірно, що шнуровики походять з північного Причорномор'я.
Типове скупчення черепів шнуровиків походить з Сілезії та Богемії, звідки може бути зібрана серія в 29 чоловічих черепів. Вони належать до певного, дуже відмінного від інших фізичного типу. Довжина склепіння велика, в більшості випадків більше 190 мм; ширина невелика, що дає низький середній черепний показник 71, а висота велика, що значно перевищує ширину. У поєднанні з цією перебільшено довгою, вузькою та високозведеною формою зазвичай знаходиться високе чоло. Більш сильні надбровні дуги і м'язові відмітки, ніж зазвичай у середземноморських типів, знайомих нам по Іспанії та Дунаю; форма лиця включає стислі вилиці, низькі орбіти та лепторинний ніс. Висоти лиця, вірогідно, великі, а нижня щелепа глибока і сильно відмічена, хоча зазвичай і вузька. У шнурових серіях зріст майже завжди великий, більшість представників могли характеризуватись світлою пігментацією. У південній та західній Німеччині останки шнуровиків знайдені в порівняному достатку. Вони особливо процвітали в Саксонії та Тюрингії, очевидно вели більш стабільне життя, ніж на території східніше. З десяти черепів, що належать до саксонсько-тюрингської культури шнурової кераміки, чотири з семи, які можуть бути виміряні, є мезоцефальними і три – доліхоцефальними. У південній шнуровій групі найвищий показник дорівнює 75. Ці три доліхоцефали, мабуть, належали до звичайного типу.
Література: Карлтон Стівенс Кун
"Раси Європи"
#лікнеп #база #індоєвропейці
Латенська культура (Ла-Тен)
На північ від Альп, серед лісів, річок і озер Центральної Європи, у V ст. до н.е. народилася одна з найвпливовіших археологічних культур ранньої залізної доби – Латенська культура. Сама її серцевина розташовувалася біля озера Невшатель у сучасній Швейцарії, в місці під назвою Ла-Тен, де після спаду води у 1857 р. виявили тисячі мечів, списів, фібул, щитів та інших артефактів. Згодом ця культура розійшлася хвилями далеко за межі Галлії.
1) Що є Ла-Тен взагалі?
Це не держава, а матеріальна культура: те, що залишилось після життя кельтів та їхніх сусідів у V-I ст. до н.е. Її носіями були племена, які говорили кельтськими мовами, й ті, на кого кельти спричинили потужний вплив. Латенський стиль вирізняється знаменитими «свердлами» у металі, дереві й кераміці, закрученими формами у фібулі, зброї, мистецтві та релігійній символіці. Це – візуальна мова кельтів: органічна, абстрактна, ніби рух води чи порив вітру (як згодом визнавали грецькі філософи – кельти це синонім свободи).
Ті самі латенські кельти стали першими «цивілізованими варварами» Європи. Вони:
– створили розвинену воїнську еліту з мечами, шоломами і панцирами;
– поширили залізні технології на північ Європи;
– перетворили вождів на сакральних героїв, яких ховали з золотом і колісницями;
– навчилися торгувати з греками та етрусками, кельтське вино текло ріками;
– принесли кельтські мови на Британські острови, до Галлії, Піренеїв, а місцями й до Балкан з Анатолією;
– залишили такі знакові пам'ятки, як кельтські кургани, торки, кам'яні святилища й мечі типу Ла-Тен.
2) Латенці як мовний феномен.
Мова латенської культури – це початок довгої історії кельтських мов: галльської, бритської, гельської, які були панівними в Західній Європі до римської експансії. Ці мови:
– формують пласт європейської топоніміки (наприклад, Париж – від паризіїв);
– збереглись в сучасній Ірландії, Шотландії, Уельсі;
– вплинули на сусідні германські, слов'янські та романські мови;
3) Що далі?
Римляни поступово зруйнують Латенський світ. Але не до кінця. Галльські племена стануть основою середньовічної Франції. Кельтські мотиви не зникнуть: вони повернуться в рукописах Ірландії, в легендах про Артура, в орнаментах бретонських каплиць.
І коли наступного разу ви побачите завиток у мистецтві або дізнаєтесь про стародавній топонім на -dunum чи -magus – знайте: це голос Ла-Тену. Європа пам'ятає.
Латенська культура (Ла-Тен)
На північ від Альп, серед лісів, річок і озер Центральної Європи, у V ст. до н.е. народилася одна з найвпливовіших археологічних культур ранньої залізної доби – Латенська культура. Сама її серцевина розташовувалася біля озера Невшатель у сучасній Швейцарії, в місці під назвою Ла-Тен, де після спаду води у 1857 р. виявили тисячі мечів, списів, фібул, щитів та інших артефактів. Згодом ця культура розійшлася хвилями далеко за межі Галлії.
1) Що є Ла-Тен взагалі?
Це не держава, а матеріальна культура: те, що залишилось після життя кельтів та їхніх сусідів у V-I ст. до н.е. Її носіями були племена, які говорили кельтськими мовами, й ті, на кого кельти спричинили потужний вплив. Латенський стиль вирізняється знаменитими «свердлами» у металі, дереві й кераміці, закрученими формами у фібулі, зброї, мистецтві та релігійній символіці. Це – візуальна мова кельтів: органічна, абстрактна, ніби рух води чи порив вітру (як згодом визнавали грецькі філософи – кельти це синонім свободи).
Ті самі латенські кельти стали першими «цивілізованими варварами» Європи. Вони:
– створили розвинену воїнську еліту з мечами, шоломами і панцирами;
– поширили залізні технології на північ Європи;
– перетворили вождів на сакральних героїв, яких ховали з золотом і колісницями;
– навчилися торгувати з греками та етрусками, кельтське вино текло ріками;
– принесли кельтські мови на Британські острови, до Галлії, Піренеїв, а місцями й до Балкан з Анатолією;
– залишили такі знакові пам'ятки, як кельтські кургани, торки, кам'яні святилища й мечі типу Ла-Тен.
2) Латенці як мовний феномен.
Мова латенської культури – це початок довгої історії кельтських мов: галльської, бритської, гельської, які були панівними в Західній Європі до римської експансії. Ці мови:
– формують пласт європейської топоніміки (наприклад, Париж – від паризіїв);
– збереглись в сучасній Ірландії, Шотландії, Уельсі;
– вплинули на сусідні германські, слов'янські та романські мови;
3) Що далі?
Римляни поступово зруйнують Латенський світ. Але не до кінця. Галльські племена стануть основою середньовічної Франції. Кельтські мотиви не зникнуть: вони повернуться в рукописах Ірландії, в легендах про Артура, в орнаментах бретонських каплиць.
І коли наступного разу ви побачите завиток у мистецтві або дізнаєтесь про стародавній топонім на -dunum чи -magus – знайте: це голос Ла-Тену. Європа пам'ятає.
Forwarded from ꑭ ᴠᴀʟʜöʟʟ ✙
Якщо дослідити етимологію слова "Пасха" — це спочатку приведе до давньогрецького πάσχα, далі до арамейського "פסחא", спорідненого з давньоєврейським "פסח", що читається як "Песах" та буквально означає "проходження повз". Песах — це іудейське свято, приурочене до виходу євреїв з Єгипту. Куди більш цікавими виявляться етимологічні корені англійської назви цього іудейського свята. Сучасний англійський термін Easter споріднений з німецьким Ostern, у стародавніх текстах з'являється у формах Ēastru, Ēastro і Ēastre або Ēostre.
За свідченням Беди, англійського історика, місяць квітень носив староанглійську назву Ēosturmōnaþ, який «колись називався на честь богині на ім’я Еостра, на честь якої в тому місяці справлялися свята». Це одне з небагатьох свідчень про існування такої богині та свята на її честь. Брати Грімм писали, що «слово Ostarâ, подібно до давньоанглійського Eástre, могло в язичницькі часи бути ім'ям вищої істоти, культ якої був так глибоко вкорінений у народі, що християнам частково довелося з ним змиритися — у результаті вони використали стародавнє ім'я для позначення тепер уже свого щорічного свята».
Оскільки про Остару мова вже йшла — цього разу варто розкрити тему традицій до свята весни. Звичай фарбувати яйця відомий не лише в Європі — на іранське свято Навруз також прийнято розфарбовувати яйця. Назва свята походить від праіндоєвропейського *néwos, від якого також походять англ. new, нім. neu, укр. новий. Навруз походить з зороастрійської традиції, тобто звичай фарбувати яйця не пов'язаний з християнством, а сягає індоєвропейських традицій. Яйце у багатьох народів було уособленням родючої сили природи.
У слов'янських народів яйце асоціювалося з родючістю землі, з весняним відродженням природи. Щодо пасок — у східних слов'ян в дохристиянські часи панувала традиція випікання "баб" — випічка, приурочена до весняних свят, яка разом з яйцями символізує здатність чоловіків і жінок до продовження роду. Наші предки в Весняне Рівнодення влаштовували святкування на честь відродження сонця та воскресіння природи, і не дивлячись на спроби церкви знищити ці язичницькі традиції — вони живі й сьогодні.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Під цим постом задавайте ваші питання щодо індоєвропеїстики, язичництва, інших цікавих аспектів світобудови.
У міру надходження питань відповідатиму на них.
Якщо питання нецікаве — мут.
У міру надходження питань відповідатиму на них.
*néwos ḱóino pinned «Під цим постом задавайте ваші питання щодо індоєвропеїстики, язичництва, інших цікавих аспектів світобудови. У міру надходження питань відповідатиму на них. Якщо питання нецікаве — мут. »