Perfect Days (2023)
Director: Wim Wenders
Головний герой фільму працює прибиральником туалетів, і це не є перешкодою для того, аби любити своє життя. Це робота і він виконує її з необхідною пильністю та ретельністю. Це життя і він насолоджується і ловить красу милих дрібниць.
Герой живе сам, історія зосереджена на ньому, тому фільм не дуже майорить діалогами чи якимись фразами в принципі, що не заважає бути неймовірно гарним оповіданням. Фільм дуже теплий, добрий, затишний якийсь і хочеться і собі почерпнути цього спокою від картини та героя. У нього інші пріорітети і цінності. Так, фільм про цінності, і говорить про це дуже по-філософськи розмірено і спокійно.
Нам є чому повитись у героя і найголовніше це більше помічати гарне навколо, і часом навіть відноситись до життя простіше, як в дитинстві - просто зафіксувавши момент, бо життя насправді зараз. От воно. Потім - це потім. А зараз - це зараз. Зосередження на малих приємних речах в пошуку естетики життя - це важливо для заземлення в щасті.
Фінальна сцена - така потужна, що одночасно розбиває і склеює серце, граючись ним, наче на атракціоні і це під "Feeling Good" Ніни Сімон. Ох пісні, що використовуються тут - це окремий привід до романтизації 💔 Я собі нашазамила ледь не всі, аби зібрати їх разом.
Цікаво, що після перегляду фільму я пішла прибирати в будинку) І згадала, як я пів року працювала на виноробні різноробочою, але здебільшого вантажницею. І ця проста фізична праця в той момент внутрішньої зламаності - це була моя медитація. Ловити рожеві тіні пляшок вина на складі в сонячний день, помітити як на піддон сів метелик, насолоджуватись яскраво жовтим кольором листя на виноградниках під час збору врожаю, бо в легкий дощ і туман кольори на схилі стають яскравіші. Такі дрібниці - зцілюють, правда. Треба просто дати їм шанс і пропустити крізь свою призму.
Поетика буденності - це те, що нам всім треба. І нехай це буде завданням на наступний рік.
#естетичне
Director: Wim Wenders
Головний герой фільму працює прибиральником туалетів, і це не є перешкодою для того, аби любити своє життя. Це робота і він виконує її з необхідною пильністю та ретельністю. Це життя і він насолоджується і ловить красу милих дрібниць.
Герой живе сам, історія зосереджена на ньому, тому фільм не дуже майорить діалогами чи якимись фразами в принципі, що не заважає бути неймовірно гарним оповіданням. Фільм дуже теплий, добрий, затишний якийсь і хочеться і собі почерпнути цього спокою від картини та героя. У нього інші пріорітети і цінності. Так, фільм про цінності, і говорить про це дуже по-філософськи розмірено і спокійно.
Нам є чому повитись у героя і найголовніше це більше помічати гарне навколо, і часом навіть відноситись до життя простіше, як в дитинстві - просто зафіксувавши момент, бо життя насправді зараз. От воно. Потім - це потім. А зараз - це зараз. Зосередження на малих приємних речах в пошуку естетики життя - це важливо для заземлення в щасті.
Фінальна сцена - така потужна, що одночасно розбиває і склеює серце, граючись ним, наче на атракціоні і це під "Feeling Good" Ніни Сімон. Ох пісні, що використовуються тут - це окремий привід до романтизації 💔 Я собі нашазамила ледь не всі, аби зібрати їх разом.
Цікаво, що після перегляду фільму я пішла прибирати в будинку) І згадала, як я пів року працювала на виноробні різноробочою, але здебільшого вантажницею. І ця проста фізична праця в той момент внутрішньої зламаності - це була моя медитація. Ловити рожеві тіні пляшок вина на складі в сонячний день, помітити як на піддон сів метелик, насолоджуватись яскраво жовтим кольором листя на виноградниках під час збору врожаю, бо в легкий дощ і туман кольори на схилі стають яскравіші. Такі дрібниці - зцілюють, правда. Треба просто дати їм шанс і пропустити крізь свою призму.
Поетика буденності - це те, що нам всім треба. І нехай це буде завданням на наступний рік.
#естетичне
group-telegram.com/estheteonline/9990
Create:
Last Update:
Last Update:
Perfect Days (2023)
Director: Wim Wenders
Головний герой фільму працює прибиральником туалетів, і це не є перешкодою для того, аби любити своє життя. Це робота і він виконує її з необхідною пильністю та ретельністю. Це життя і він насолоджується і ловить красу милих дрібниць.
Герой живе сам, історія зосереджена на ньому, тому фільм не дуже майорить діалогами чи якимись фразами в принципі, що не заважає бути неймовірно гарним оповіданням. Фільм дуже теплий, добрий, затишний якийсь і хочеться і собі почерпнути цього спокою від картини та героя. У нього інші пріорітети і цінності. Так, фільм про цінності, і говорить про це дуже по-філософськи розмірено і спокійно.
Нам є чому повитись у героя і найголовніше це більше помічати гарне навколо, і часом навіть відноситись до життя простіше, як в дитинстві - просто зафіксувавши момент, бо життя насправді зараз. От воно. Потім - це потім. А зараз - це зараз. Зосередження на малих приємних речах в пошуку естетики життя - це важливо для заземлення в щасті.
Фінальна сцена - така потужна, що одночасно розбиває і склеює серце, граючись ним, наче на атракціоні і це під "Feeling Good" Ніни Сімон. Ох пісні, що використовуються тут - це окремий привід до романтизації 💔 Я собі нашазамила ледь не всі, аби зібрати їх разом.
Цікаво, що після перегляду фільму я пішла прибирати в будинку) І згадала, як я пів року працювала на виноробні різноробочою, але здебільшого вантажницею. І ця проста фізична праця в той момент внутрішньої зламаності - це була моя медитація. Ловити рожеві тіні пляшок вина на складі в сонячний день, помітити як на піддон сів метелик, насолоджуватись яскраво жовтим кольором листя на виноградниках під час збору врожаю, бо в легкий дощ і туман кольори на схилі стають яскравіші. Такі дрібниці - зцілюють, правда. Треба просто дати їм шанс і пропустити крізь свою призму.
Поетика буденності - це те, що нам всім треба. І нехай це буде завданням на наступний рік.
#естетичне
Director: Wim Wenders
Головний герой фільму працює прибиральником туалетів, і це не є перешкодою для того, аби любити своє життя. Це робота і він виконує її з необхідною пильністю та ретельністю. Це життя і він насолоджується і ловить красу милих дрібниць.
Герой живе сам, історія зосереджена на ньому, тому фільм не дуже майорить діалогами чи якимись фразами в принципі, що не заважає бути неймовірно гарним оповіданням. Фільм дуже теплий, добрий, затишний якийсь і хочеться і собі почерпнути цього спокою від картини та героя. У нього інші пріорітети і цінності. Так, фільм про цінності, і говорить про це дуже по-філософськи розмірено і спокійно.
Нам є чому повитись у героя і найголовніше це більше помічати гарне навколо, і часом навіть відноситись до життя простіше, як в дитинстві - просто зафіксувавши момент, бо життя насправді зараз. От воно. Потім - це потім. А зараз - це зараз. Зосередження на малих приємних речах в пошуку естетики життя - це важливо для заземлення в щасті.
Фінальна сцена - така потужна, що одночасно розбиває і склеює серце, граючись ним, наче на атракціоні і це під "Feeling Good" Ніни Сімон. Ох пісні, що використовуються тут - це окремий привід до романтизації 💔 Я собі нашазамила ледь не всі, аби зібрати їх разом.
Цікаво, що після перегляду фільму я пішла прибирати в будинку) І згадала, як я пів року працювала на виноробні різноробочою, але здебільшого вантажницею. І ця проста фізична праця в той момент внутрішньої зламаності - це була моя медитація. Ловити рожеві тіні пляшок вина на складі в сонячний день, помітити як на піддон сів метелик, насолоджуватись яскраво жовтим кольором листя на виноградниках під час збору врожаю, бо в легкий дощ і туман кольори на схилі стають яскравіші. Такі дрібниці - зцілюють, правда. Треба просто дати їм шанс і пропустити крізь свою призму.
Поетика буденності - це те, що нам всім треба. І нехай це буде завданням на наступний рік.
#естетичне
BY Esthete online
Share with your friend now:
group-telegram.com/estheteonline/9990