В другій половині 2000-х, коли я ходив до школи, нас вчили, що ООН, ОБСЄ, Червоний хрест, МАГАТЕ і ще купа інших організацій масштабом поменше – це щось таке вау, неймовірно важливе і потужне, що допомагає Європі і світу жити мирно, спокійно та щасливо.
Але, але, але.
Візьмемо вчорашній РадБез ООН, на якому американці прогнали повітря по трубах, вперше за довгий час проголосувавши разом з росіянами. Зрада розповзається, і це зрозуміло.
Але я запитаю вас: і що? Це на щось вплине? От хто мені скаже подію останніх років, а може й десятиліття, на яку вплинуло рішення РадБезу ООН?
На що сьогодні взагалі впливає ця структура, окрім копіювального бізнесу, який все ще (чомусь) друкує їхні рішення і телевізійників, які все ще (чомусь) транслюють ці засідання?
Я щиро не розумію, чому ЗМІ та соц. мережі люблять цитувати перли російського представника в ООН Небезні. На що це впливає? З таким же успіхом ми могли цитувати політичні роздуми умовного алкаша Інокєнтія з умовної Костроми.
Це ж просто зборище кількасот людей, що в гарному одязі і з розумним виглядом перетворюють кисень на вуглекислий газ, і це єдиний процес, що відбувається на цих засіданнях.
Та хай хоч Білорусь проголосує за резолюцію на підтримку НАТО, а Тайвань висловиться на підтримку Китаю, і що? Що з того?
Ще в 2014 році ООН перетворилась на релікт минулого, коли висловлювала глибоку, потім ще глибшу, і, в кінці-кінців, глибоченну стурбованість окупацією Криму Росією, на яку всім було абсолютно начхати. Пройшло 10 років, а ситуація не змінилась: на ООН все ще всім начхати.
ООН – це як старий дід з деменцією, в якого Буш-старший все ще живий, при владі в Росії алкаш-демократ Єльцин, «Міцний горішок» тільки-но вийшов на екран, а лагідний голуб миру Михайло «Горбі» Горбачов - головний хедлайнер світової демократії.
Можливо, виправте мене і скажіть, що ООН для чогось корисного існує і щось важливе робить, може я чогось не бачу. Дуже хочу розгледіти, але не виходить.
Якщо вам здається, що вас ніхто не чує і ви нікому не потрібні – згадайте, що в світі існує РадБез ООН.
В другій половині 2000-х, коли я ходив до школи, нас вчили, що ООН, ОБСЄ, Червоний хрест, МАГАТЕ і ще купа інших організацій масштабом поменше – це щось таке вау, неймовірно важливе і потужне, що допомагає Європі і світу жити мирно, спокійно та щасливо.
Але, але, але.
Візьмемо вчорашній РадБез ООН, на якому американці прогнали повітря по трубах, вперше за довгий час проголосувавши разом з росіянами. Зрада розповзається, і це зрозуміло.
Але я запитаю вас: і що? Це на щось вплине? От хто мені скаже подію останніх років, а може й десятиліття, на яку вплинуло рішення РадБезу ООН?
На що сьогодні взагалі впливає ця структура, окрім копіювального бізнесу, який все ще (чомусь) друкує їхні рішення і телевізійників, які все ще (чомусь) транслюють ці засідання?
Я щиро не розумію, чому ЗМІ та соц. мережі люблять цитувати перли російського представника в ООН Небезні. На що це впливає? З таким же успіхом ми могли цитувати політичні роздуми умовного алкаша Інокєнтія з умовної Костроми.
Це ж просто зборище кількасот людей, що в гарному одязі і з розумним виглядом перетворюють кисень на вуглекислий газ, і це єдиний процес, що відбувається на цих засіданнях.
Та хай хоч Білорусь проголосує за резолюцію на підтримку НАТО, а Тайвань висловиться на підтримку Китаю, і що? Що з того?
Ще в 2014 році ООН перетворилась на релікт минулого, коли висловлювала глибоку, потім ще глибшу, і, в кінці-кінців, глибоченну стурбованість окупацією Криму Росією, на яку всім було абсолютно начхати. Пройшло 10 років, а ситуація не змінилась: на ООН все ще всім начхати.
ООН – це як старий дід з деменцією, в якого Буш-старший все ще живий, при владі в Росії алкаш-демократ Єльцин, «Міцний горішок» тільки-но вийшов на екран, а лагідний голуб миру Михайло «Горбі» Горбачов - головний хедлайнер світової демократії.
Можливо, виправте мене і скажіть, що ООН для чогось корисного існує і щось важливе робить, може я чогось не бачу. Дуже хочу розгледіти, але не виходить.
Якщо вам здається, що вас ніхто не чує і ви нікому не потрібні – згадайте, що в світі існує РадБез ООН.
For example, WhatsApp restricted the number of times a user could forward something, and developed automated systems that detect and flag objectionable content. READ MORE But Kliuchnikov, the Ukranian now in France, said he will use Signal or WhatsApp for sensitive conversations, but questions around privacy on Telegram do not give him pause when it comes to sharing information about the war. But because group chats and the channel features are not end-to-end encrypted, Galperin said user privacy is potentially under threat. What distinguishes the app from competitors is its use of what's known as channels: Public or private feeds of photos and videos that can be set up by one person or an organization. The channels have become popular with on-the-ground journalists, aid workers and Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy, who broadcasts on a Telegram channel. The channels can be followed by an unlimited number of people. Unlike Facebook, Twitter and other popular social networks, there is no advertising on Telegram and the flow of information is not driven by an algorithm.
from nl
