🌾 Уривок із єктенії після пересуществлення Святих Дарів із анафори авторства святителя Григорія Богослова, Архієпископа Константинопольського, єгóже і пам’ять днесь 📜

… Диякон виголошує єктенію: Тебе молимо, Христе Боже наш.

Всі: Господи, помилуй.

Диякон: Церкви Твоєї, Господи, основи укріпи. Однодумність любові в нас укоріни; віру істинну розповсюди; шляхом благочестя Твого нас проведи. Пастирів укріпи; паству утверди. Кліру подай доброзичливість; монахам утримання; дівственним ціломудріє; живущим у гідному шлюбі благополуччя; тим, хто кається милість; багатим добре серце; вбогим допомогу. Старих зміцни; юних ціломудрію навчи. Невірних до віри істинної наверни. Припини чвари Церков; єресей посором гординю. Всіх нас у Твоїй однодумності благочестя з’єднай.

Всі: Господи, помилуй …

🕊 Святі мученики і сповідники, котрі за Христа у ХХ столітті на теренах безбожної радянської імперії постраждали, моліть Агнця за Церкву Його і вірних чад, що ім’я Його носять і світові уповання своє гідно засвідчують 🌿

〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
На фото виписка вартістю цілого життя Христового сповідника священномученика Олександра, протоієрея Хонятинського (✞13.Х.1937), який вчинив «тяжкий злочин» перед комуністичною владою лише тим, що «агитировал водить детей в церковь», отримавши за це вирок від мінідіоклетіанів мізеронероновичів — «РАССТРЕЛЯТЬ!» 💥

Власне кажучи, в Неділю про податківця митаря і панотця фарисея особисто для мене є два важливих моменти, на які часом не звертають уваги:

🔻це те, що Ісус «сказав також до деяких, які були впевнені про себе, що вони праведні, і принижували інших, таку притчу» (Лк. 18:9) і далі по тексту;

🔻а другий момент, що фарисей це не уособлення всесвітнього зла юдейського походження, оскільки він також пішов із Храму після молитви виправданим, хоча, звісно, митар «пішов виправданим у свій дім більше» (Лк. 18:14).

⚪️ Свято Стрітення: Господське чи Богородичне? 🔵

Власне кажучи, обидва варіанти є правильними, ось тільки із незначним зауваженням: за Константинопольською традицією воно Господське, а за Римською — Богородичне.

Свято Стрітення в Константинопольській Церкві відоме із 542 року і було встановлено благовірним Юстиніаном Великим (✞14.ХІ.565) після страшної всеімперської морової виразки 541 року.

В Римській Церкві це святкування було започатковане дещо раніше — у 496 році. Тут його фіксація пов’язана із літургічною діяльністю Папи Геласія (✞19.ХІ.496), хоча, заради правди кажучи, є дослідники, котрі вважають, що Римська Церква прийняла празник Стрітення пізніше — в час понтифікату святителя Григорія Діалога (✞12.ІІІ.604). От тільки назва свята була не Praesentatio Domini (Представлення Господа), а до реформи 1970 року Purificatio Mariae (Очищення Марії), оскільки його західні акценти не лише про світло для народів, але і про сорокаденний термін очищення Богородиці після пологів.

🔥 Ну і про свічечки ж… 🕯

Свічки святять теж, згідно із римською практикою, що була введена вищезгаданим Єпископом Риму Геласієм у відповідь на язичницьку біганину із факелами на честь бога Плутона, якому був присвячений весь місяць лютий, коли йому приносили очищувальні жертви і взагалі вогнем «очищували» вулиці Риму. То ж коли акцент переставили на Христа, тоді поруч із церковно-літургічним Purificatio Mariae з’явилося народне іменування Lichtmess у німців, Candelaria в іспанців, Chandeleur у французів та Candlemas у британців. А у нас в Київській Митрополії «стрітенські» свічки були уведені за Митрополита Петра Могили у 1646 році разом із іншими 36 чинопослідуваннями, що були оправославнені із католицьких Місалів (аналог Служебника), Бревіаріїв (аналог Часослова) та Ритуалів (аналог Требника). Можливо, так святитель Петро вирішив перенести із Речі Посполитої до Київської Митрополії торжество Matki Bożej Gromnicznej, коли свічки освячували заради подальшого підвалювання їх у час грози.

Наразі крім свічок здебільшого в Україні в день цього свята також побутує практика звершення і Малого освячення води.

Преподобний Єфрем Сиріянин про віру

"Віра родить добру думку, а добра думка – ріка води живої. Хто її знайшов, той наповниться її водами.

Без оливи не буде горіти світильник, а без віри ніхто не знаходить доброї думки".

Сьогодні також вшановується пам'ять преподобного Єфрема Сиріянина (306 - 373), великого духовного наставника часів ранньохристиянської Церкви

Церква — це єдність у розмаїтті, — саме так хочеться сказати напередодні завтрашнього святкування ©️

З празником вселенських вчителів та наставників!

Мав щастя бути поставленим у читці в день їхньої пам’яті в тезоіменитому храмі, де не один рік поспіль і ніс цей послух, аж доки Господь не сподобив в тих самих святих стінах прийняти й дияконський, а згодом і пресвітерський, сан.

Моліть Бога за нас, трисяйні світила Сонця Христа ✨

🇪🇹Про ефіопську мову, ну або про немовля. Але яке теж ефіопське 👶🏻

Кілька братів, що жили на краю Скитської пустелі, одного разу виявили у себе кошик. У кошику плакало чорношкіре немовля, яке, безсумнівно, було підкинуто ефіопським караваном, що проходив тут напередодні. Розчулені таким непередбаченим подарунком небес, братія почала старанно годувати і дбати про немовля.

Ішов час. І один дуже стурбований брат сказав:
— Потрібно, щоб хтось із нас вивчив ефіопську мову.
— Навіщо? – вигукнули здивовані брати.
— Тому що незабаром немовляті виповниться рік і він почне говорити, а ніхто з нас не знає його мови.

❓А чи знаєте Ви, що …

… у римських легіонерів існував такий елемент амуніції, який називався фýрка (лат. furca – двозубі вила, клешні) — така собі дерев’яна хрестовина з двох жердин із поглибленнями в місцях їхнього з’єднання. Легіонери використовували фурку для перенесення необхідних речей та предметів у далеких військових походах, покладаючи її на плече (див. ілюстрацію внизу допису).

А тепер згадаємо слова нашого Спасителя: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною» (Мк. 8:34; Лк. 9:23). Так, у Вульгаті слово «хрест» написано саме як «crucem», що є аналогом грецького оригіналу «σταυρὸν», але слід звернути увагу на вступні слова заклику Христа — «хто хоче йти за Мною…».

Чим вони так важливі? А тим, що, по-перше, в суспільстві, до якого звертався Спаситель були не тільки юдеї, але і римські солдати, які, до прикладу, свого часу шукали поради у святого Іоанна Предтечі (див. Лк. 3:14). А по-друге, призив до війська в Римській імперії був добровільним і кожен легінь сам обирав, говорячи сучасною мовою, військову частину для проходження служби та генерала, у якого бажав служити.

Цей заклик Спасителя був до подій Страсного Тижня і, відповідно, Голгофи. Ні апостоли, ні мироносиці, ні тим більше пересічні слухачі ще не були свідками того, як Сину Людському належало бути піднятим (Ін. 3:14). Тому, знаючи військовий обиход римського легіонера, даний заклик Господа сприймається тепер дещо інакше.