29 грудня 1922 року, в селі Солдатське Миколаївської області народився Василь Ілліч Михлик - видатний радянський льотчик-штурмовик, двічі Герой Радянського Союзу, полковник.
Дитинство і юність провів у Кривому Розі. У 1940 році закінчив 10 класів школи. З 1940 року Василь Михлик - у Червоній Армії. У 1941 році закінчив Вольську авіаційно-технічну школу.
З травня 1943 року Михлик - у діючій армії, захищав Ленінград. Особливо відзначився в період завершення наступальної операції радянських військ на Карельському перешийку влітку 1944 року.
Багато разів Василь Михлик водив групи Іл-2 на штурмовку і завжди вміло використовував грізну зброю свого літака. Вилітав на розвідку військ противника і доставляв командуванню цінні відомості, від яких нерідко залежав успіх бою наших наземних військ.
Особливо важкий бій довелося витримати старшому лейтенанту Михлику і його бойовим товаришам 26 червня 1944 року.
Того дня група з 12 штурмовиків, очолювана ним, вилетіла на знищення резервів супротивника, що рухалися однією з доріг. Не маючи винищувального прикриття, "Іли" летіли на низькій висоті в строю колони ланок. Ще до підходу до цілі на них напало 10 німецьких винищувачів. Пара "Мессерів" атакували провідну ланку, шістка - другу ланку, і ще одна пара - четверку "Ілів", що замикала. З першої ж атаки один штурмовик, який дещо відстав від своєї ланки, був збитий. Але більшого ворогові домогтися не вдалося.

Стояла погана погода, йшов дощ, низько нависали хмари. Підлетівши до острова, Михлик помітив десантників, які висаджувалися. Їхня передова група вже вела бій за невеликий населений пункт недалеко від берега. Радіостанції наведення не було, і льотчикам довелося самим відшукувати цілі. А для цього треба було буквально "прасувати" землю, щоб за такої погоди розгледіти гітлерівців, які засіли серед каміння.
Відстань між німцями і нашими підрозділами була всього близько 100 метрів. При такому положенні можна вразити і свої війська, але Михлик повів ланку в атаку. Він був упевнений у своїх підлеглих, знав їхню тверду комунiстичну витримку, вміння та наполегливість. Ланка під сильним вогнем противника зробила 16 заходів на ворожі позиції і відійшла від мети тільки тоді, коли витратила всі боєприпаси, а наші десантники піднялися в рішучу атаку.
Доповівши командиру обстановку на островах, Михлик попросив дозволу повторити політ, щоб допомогти нашим піхотинцям. Прохання льотчика було задоволено. Цього разу він полетів у парі зі своїм найкращим веденим - Олександрії Артем'євим.
На місці колишнього бою вже господарювали наші піхотинці. Довелося знову "мацати землю" і шукати цілі. І цього разу пара зробила 16 заходів. Влучний вогонь Михлика і його товаришів допоміг десантникам з невеликими втратами зайняти значну частину острова.

До серпня 1944 року штурман 566-го штурмового авіаційного полку (277-та штурмова авіаційна дивізія, 13-та повітряна армія, Ленінградський фронт) старший лейтенант Василь Ілліч Михлик здійснив 105 бойових вильотів, завдав противнику великої шкоди в живій силі і техніці.
До березня 1945 року командир ескадрильї того ж полку і дивізії (1-ша повітряна армія, 3-й Білоруський фронт) капітан Михлик здійснив ще 82 бойових вильоти.
Війну закінчив у Кенігсберзі.

Після війни продовжував служити у ВПС СРСР.
У 1951 році закінчив Військово-повітряну академію. З 1966 року полковник Михлик - у запасі.
За роки служби був нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора (тричі), Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня (двічі), Червоної Зірки, медалями.
Працював у Всесоюзному тресті "Союзнефтекомплект": інженером (січень-лютий 1967), старшим інженером (1967-1970), заступником начальника (1970-1976) і начальником (1976-1981) відділу зведеного комплектування промислового будівництва північних районів.

Пішов із життя полковник Василь Ілліч Михлик 29 грудня 1996 року, похований на Троєкурiвському кладовищі.

Слава справжнiм героям Украïни!🛠