"Катананхе" -- це роман насамперед про старіння. Це про Лесю зокрема. Вона уникає старості. Частково я навіть думала, а що, якщо це все -- це просто один суцільний наслідок і побічка від її уколів краси? Це могла б бути наша "Субстанція", але вийшло навпаки. Бо Леся коле собі щось і починає роздивлятися себе у вітринах (моя улюблена дзекальна стадія, яка від Лакана пішла в геронтологію завдяки Кейтлін Вуфдворд і стала найбільшою метафорою спостереження за процесом старіння), відображення їй подобається, адже шкіра обличчя молодшає.
Що відбувається натомість у її родині? Чоловік зраджує. І не з 19-річною юнкою, як вона бреше про це по телефону сестрі, ні. Він зраджує зі старою сусідкою. Що каже про зраду Олекса? Пам'ятаєте? Я пам'ятаю: "Це було поза нашими тілами...Зі мною не траплялося ще ніколи нічого настільки чистого".
До чого тут міт про Актеона? Божевільний зраджений чоловік Жанни пояснює зрадженій Лесі про чистоту Артеміди, яку порушив Актеон, за що був покараний. Бо інакше в грецькій мітології не буває: порушене табу завжди має наслідки (часто фатальні).
Та куди ти хилиш? Розказуй вже! Справа у тім, що у Вокер я прочитала про триєдність образу жінки у багатьох культурах, що часто втілюють три жіночі начала: Діву, Матір і Стару. Ці архетипи були настільки вкоріненими, що знайшли своє відображення навіть у християнстві (Марія як втілення усіх трьох, зокрема в пізньому ренесансі існував образ Марії як небесної цариці, цариці землі та цариці пекла). У давньогрецькій мітології існувала Кор (Діва), Плутон (Мати) і Персефона (Стара). Персефона уособлювала собою якраз-таки аспект руйнування, символізуючи смерть і старість, але водночас вона була і Кор -- молодою Дівою, відповідальною за родючість.
Стариця з усієї цієї трійці була найсильнішою, настільки, що могла, за уявленнями, перемогти богів, адже від неї пішов світ, вона його і могла зруйнувати. Тут можна процитувати цілий розділ Вокер про індійську богиню Калі, яка буквально уособлювала ці три вияви жіноцтва. Але от що сталося: патріархальні суспільства вважали Старицю пасивною і доброю, коли ж допатріархальні явно підкреслювали її сексуальні й деструктивні сторони, адже саме Стариця невтомно творила і руйнувала. Це було її призначення -- космогонія й есхатологія.
І от я читаю втретє це прокляте заплутане Катананхе і думаю: тоді, може, Леся, її донька і Жанна -- це і є ця триєдність? Можливо. Але я зчитала це не так. Лише Жанна і є трьома: вона чиста, наче Артеміда, вона Матір у скорботі за загиблим сином, вона Стариця, що несе розлам і руїну, після чого світ знову складається докупи.
А ось так, вона лише на перший погляд непримітна і незрозуміла, змальована не те, що б привітно чи привабливо. Але і вже згадану Калі не назвеш конвенційно красивою. Її зображали чорними барвами, бо вона показувала темряву початку і кінця життя як повноцінних циклів існування.
"Катананхе" -- це роман насамперед про старіння. Це про Лесю зокрема. Вона уникає старості. Частково я навіть думала, а що, якщо це все -- це просто один суцільний наслідок і побічка від її уколів краси? Це могла б бути наша "Субстанція", але вийшло навпаки. Бо Леся коле собі щось і починає роздивлятися себе у вітринах (моя улюблена дзекальна стадія, яка від Лакана пішла в геронтологію завдяки Кейтлін Вуфдворд і стала найбільшою метафорою спостереження за процесом старіння), відображення їй подобається, адже шкіра обличчя молодшає.
Що відбувається натомість у її родині? Чоловік зраджує. І не з 19-річною юнкою, як вона бреше про це по телефону сестрі, ні. Він зраджує зі старою сусідкою. Що каже про зраду Олекса? Пам'ятаєте? Я пам'ятаю: "Це було поза нашими тілами...Зі мною не траплялося ще ніколи нічого настільки чистого".
До чого тут міт про Актеона? Божевільний зраджений чоловік Жанни пояснює зрадженій Лесі про чистоту Артеміди, яку порушив Актеон, за що був покараний. Бо інакше в грецькій мітології не буває: порушене табу завжди має наслідки (часто фатальні).
Та куди ти хилиш? Розказуй вже! Справа у тім, що у Вокер я прочитала про триєдність образу жінки у багатьох культурах, що часто втілюють три жіночі начала: Діву, Матір і Стару. Ці архетипи були настільки вкоріненими, що знайшли своє відображення навіть у християнстві (Марія як втілення усіх трьох, зокрема в пізньому ренесансі існував образ Марії як небесної цариці, цариці землі та цариці пекла). У давньогрецькій мітології існувала Кор (Діва), Плутон (Мати) і Персефона (Стара). Персефона уособлювала собою якраз-таки аспект руйнування, символізуючи смерть і старість, але водночас вона була і Кор -- молодою Дівою, відповідальною за родючість.
Стариця з усієї цієї трійці була найсильнішою, настільки, що могла, за уявленнями, перемогти богів, адже від неї пішов світ, вона його і могла зруйнувати. Тут можна процитувати цілий розділ Вокер про індійську богиню Калі, яка буквально уособлювала ці три вияви жіноцтва. Але от що сталося: патріархальні суспільства вважали Старицю пасивною і доброю, коли ж допатріархальні явно підкреслювали її сексуальні й деструктивні сторони, адже саме Стариця невтомно творила і руйнувала. Це було її призначення -- космогонія й есхатологія.
І от я читаю втретє це прокляте заплутане Катананхе і думаю: тоді, може, Леся, її донька і Жанна -- це і є ця триєдність? Можливо. Але я зчитала це не так. Лише Жанна і є трьома: вона чиста, наче Артеміда, вона Матір у скорботі за загиблим сином, вона Стариця, що несе розлам і руїну, після чого світ знову складається докупи.
А ось так, вона лише на перший погляд непримітна і незрозуміла, змальована не те, що б привітно чи привабливо. Але і вже згадану Калі не назвеш конвенційно красивою. Її зображали чорними барвами, бо вона показувала темряву початку і кінця життя як повноцінних циклів існування.
BY камо грядеши
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Right now the digital security needs of Russians and Ukrainians are very different, and they lead to very different caveats about how to mitigate the risks associated with using Telegram. For Ukrainians in Ukraine, whose physical safety is at risk because they are in a war zone, digital security is probably not their highest priority. They may value access to news and communication with their loved ones over making sure that all of their communications are encrypted in such a manner that they are indecipherable to Telegram, its employees, or governments with court orders. The War on Fakes channel has repeatedly attempted to push conspiracies that footage from Ukraine is somehow being falsified. One post on the channel from February 24 claimed without evidence that a widely viewed photo of a Ukrainian woman injured in an airstrike in the city of Chuhuiv was doctored and that the woman was seen in a different photo days later without injuries. The post, which has over 600,000 views, also baselessly claimed that the woman's blood was actually makeup or grape juice. As the war in Ukraine rages, the messaging app Telegram has emerged as the go-to place for unfiltered live war updates for both Ukrainian refugees and increasingly isolated Russians alike. Telegram was co-founded by Pavel and Nikolai Durov, the brothers who had previously created VKontakte. VK is Russia’s equivalent of Facebook, a social network used for public and private messaging, audio and video sharing as well as online gaming. In January, SimpleWeb reported that VK was Russia’s fourth most-visited website, after Yandex, YouTube and Google’s Russian-language homepage. In 2016, Forbes’ Michael Solomon described Pavel Durov (pictured, below) as the “Mark Zuckerberg of Russia.” So, uh, whenever I hear about Telegram, it’s always in relation to something bad. What gives?
from nl
