RomPonomarenko

В Україні в стислі терміни та під час складної ситуації на фронтах намагаються запустити ефективний механізм мобілізації чоловічого населення. Йде жваве обговорення, звучать гарні слова і мудрі меседжі. І нема розуміння головного.

Проблема в тому, що все це потрібно було робити ще весною 2022 року, обов’язково в поєднанні з розумною пропагандою. Тоді вже б мали дієву систему мобілізації. Проте зараз, в умовах цейтнота, коли добровольці для ЗСУ закінчились (слова генерал-майора Дмитра Марченка), а військова служба сама по собі максимально непопулярна в суспільстві, побудувати дієву систему навряд чи вийде. А основою мобілізації остаточно стане примус.

Впевнений, що озвучену кількість в 500 000 чоловіків дійсно мобілізують. Проте якщо відсотків 10 з цих 500 000 примусових стануть справжніми військовослужбовцями, то це вже буде успіхом. Більшість цих людей не буде ні воювати, ні хоча б служити. На службі вони будуть всіляко «косити», ухилятися від виконання обов’язків та халатно до них ставитись, симулювати, СЗЧ, створювати проблеми своїм командирам і співслужбовцям, дзвонити на гарячі лінії, жалітися правозахисникам, як з ними погано поводяться у війську. А якщо опиняться в бою, то або вчиняти самкаліцтво, або здаватися в полон, де будуть розповідати на камеру, як їх силоміць мобілізували, і чекати обміну.

Дієвих рішень в цій ситуації небагато. Основними є:

1.Встановлення жорсткої дисципліни в війську, з чіткою системою покарань за різні провини з одночасним скороченням супутнього паперового обігу;

2.Збільшення базового терміну вишколу рекрута з нинішнього місяца мінімум до двох, з обов’язковою інтенсивною програмою і головне – стрес-підготовкою;

3.Поява чіткого і всім зрозумілого наративу – за що ми боремося, а не проти кого чи чого;

4.Реорганізація наявних військових частин, на предмет доцільності їхнього існування в нинішніх умовах та скерування їхнього особового складу на поповнення бойових бригад (в ЗСУ вистачає підрозділів, які просто існують, не виконуючи ніяких завдань для оборони, проте споживаючи чималий ресурс);

5.Відмова від формування нових бригад, натомість повноцінна комплектація та оснащення вже наявних.

www.group-telegram.com/no/RomPonomarenko.com/927

5.9K viewsRoman Ponomarenko, edited  Dec 25, 2023 at 11:17

В Україні в стислі терміни та під час складної ситуації на фронтах намагаються запустити ефективний механізм мобілізації чоловічого населення. Йде жваве обговорення, звучать гарні слова і мудрі меседжі. І нема розуміння головного.

Проблема в тому, що все це потрібно було робити ще весною 2022 року, обов’язково в поєднанні з розумною пропагандою. Тоді вже б мали дієву систему мобілізації. Проте зараз, в умовах цейтнота, коли добровольці для ЗСУ закінчились (слова генерал-майора Дмитра Марченка), а військова служба сама по собі максимально непопулярна в суспільстві, побудувати дієву систему навряд чи вийде. А основою мобілізації остаточно стане примус.

Впевнений, що озвучену кількість в 500 000 чоловіків дійсно мобілізують. Проте якщо відсотків 10 з цих 500 000 примусових стануть справжніми військовослужбовцями, то це вже буде успіхом. Більшість цих людей не буде ні воювати, ні хоча б служити. На службі вони будуть всіляко «косити», ухилятися від виконання обов’язків та халатно до них ставитись, симулювати, СЗЧ, створювати проблеми своїм командирам і співслужбовцям, дзвонити на гарячі лінії, жалітися правозахисникам, як з ними погано поводяться у війську. А якщо опиняться в бою, то або вчиняти самкаліцтво, або здаватися в полон, де будуть розповідати на камеру, як їх силоміць мобілізували, і чекати обміну.

Дієвих рішень в цій ситуації небагато. Основними є:

1.Встановлення жорсткої дисципліни в війську, з чіткою системою покарань за різні провини з одночасним скороченням супутнього паперового обігу;

2.Збільшення базового терміну вишколу рекрута з нинішнього місяца мінімум до двох, з обов’язковою інтенсивною програмою і головне – стрес-підготовкою;

3.Поява чіткого і всім зрозумілого наративу – за що ми боремося, а не проти кого чи чого;

4.Реорганізація наявних військових частин, на предмет доцільності їхнього існування в нинішніх умовах та скерування їхнього особового складу на поповнення бойових бригад (в ЗСУ вистачає підрозділів, які просто існують, не виконуючи ніяких завдань для оборони, проте споживаючи чималий ресурс);

5.Відмова від формування нових бригад, натомість повноцінна комплектація та оснащення вже наявних.

BY RomPonomarenko