Це стосується і тих, хто готується не публічно.

Цікаво, але дуже сумно…
Я, як і дуже багато добровольців з інших країн воюєм цю страшну, кляту війну вже 3 рік. І вже 3 рік, як життя стало від части лотереєю. Я вже пишу навіть без перекладача, та знаю дуже багато про Україну,та її історію. Та саме важливе, проживаю найскладніші часи поруч з її народом. Але скрізь стільки часу, та прожитого, ми добровольці не маємо навіть жодних, самих елементарних прав в Україні.
Маючи квиток ЗСУ все на що ми заслуговуємо, це лише легально знаходитися на території України. Так сказати «мілітарі віза».
Не маємо можливості навіть отримати-замінити посвідчення водія, термін дії якого закінчився через 10 років після отримання. І коли ми рухаємося на бойові завдання ,на нас складають дуже великі штрафи, за те, що не маємо посвідчення, але і дурню ясно, що через те що воюємо в Україні за ПРАВДУ, ми вороги окупаційній владі Беларусі за номером 1. І заміна посвідчення буде коштувати довічним увʼязненням, чи смертною карою. Але війна триває і чиновники її не будуть воювати, а воювати треба.
Наші Родини не мають прав отримати картку банку, маючи тимчасове посвідчення про реєстрацію. І ще дуже-дуже багато чого.
Так, ми тут не за звання, та медалі, не за подяки та поклони, ми тут по зову Серця та Совісті, тількі жахливо, коли це працює лише в один бік, та через 3 роки пекла МИ ДОСІ НЕ МАЄМО ЖОДНИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ!

Додам від себе що питання надання громадянства іноземним добровольцям качаємо ще з 2016 року.

Все марно.

«А навіщо щось робити, якщо за це не можна отримати фінансової вигоди?»

Вбивства військових у тилу — це червона лінія, яку не можна перетинати. Ми не маємо права мовчки спостерігати за наростаючою хвилею зневаги до захисників України — це за межею того, що можна толерувати.

Все не стається раптово. Ми вже бачили випадки приниження та агресії щодо наших захисників, але я не бачив гострої реакції суспільства на це. Тепер маємо прямі збройні напади. Так діє ворог. Він працює з нами і поміж нас, поки ми роздивляємось, хто що лайкнув.

Немає жодних виправдань вбивству військовослужбовця і нападу на ТЦК. Блискавична і жорстка реакція влади – єдина можлива в ситуації свавілля проти військових. Без справедливого покарання вбивць, зловтішників і зрадників, ми отримаємо ще більше вбитих в тилу побратимів. В інших містах. В інших кварталах. На заправках, у супермаркетах, у під’їздах, на вулицях, які ми називаємо іменами Героїв.

Якщо суспільство перетравить ці напади, погані симптоми стануть діагнозом. Хочу вірити, що в тій точці, де ми зараз, це не є можливим. Бо єдине, що відділяє нас від ворога – це Сили оборони України, Збройні Сили.

Поки ми втрачаємо найкращих наших людей на фронті, в тилу не маємо втратити совість.

Зневага до людини в пікселі починається там, де закінчується гідність. Ми зобовʼязані поважати тих, хто взяв до рук зброю і ціною власного життя боронить наші міста, людей у них, кордони, небо і землю, нашу державу, наш прапор, наш дім. 

Світла пам’ять загиблому воїну. Щирі співчуття рідним, близьким і побратимам.

Росіяни не навчилися воювати на полі бою і ніколи не навчаться. Це не про «на папіросі» українського бійця, це про військові традиції та системні підходи. Нам складно не тому, що у них професійна армія, а тому, що вони застосовують абсолютно не співмірну кількість сил і засобів для досягнення мінімального результату.

Втім, якщо вони стільки століть не навчилися воювати якісно - то вже й не навчаться, ми ж завжди були однією з найелітніших армій Європи:

- Княжі дружини Київської Русі, які билися під Доростолом із Візантією.
-Козацькі війська, які нищили найкращі армії світу в XVII столітті.
-Українські частини в складі Австро-Угорщини та УНР, які воювали на рівних із великими імперіями.
-УПА, яка змогла протистояти совкам навіть після закінчення Другої світової.

Але чому ж ми завжди стратегічно програвали?
Чому століттями не могли відродити державність і щоразу, відновлюючи її, знову втрачали?

Це питання не військової сили. Це питання стратегічної хитрості. Ми ніколи її не мали. Особливо її відсутність ставала кричущою у поєднанні з «вільним духом», який не хоче визнавати нікого, окрім почуття власної важливості.

Мені не подобаються методи ТЦК. Очевидно, що будучи начальником рекрутингу найуспішнішої в рекрутингу бригади, було б дивно, якби я розділяв цю методологію.

Але хочу поставити одне просте питання: як ви думаєте, на росії всі добровольці?

Єдина причина, чому в них немає публічних скандалів із мобілізацією, а у нас є, дуже проста - там за таку публічність можна спочатку поїхати на зону, де взимку відключають опалення, а потім - в «Шторм Z», де теж набирають без «особливих запрошень».

Ілюзія перемоги в інформаційній війні 2022 року стала однією з основних причин поразки в інформаційній війні 2024-25.

Термін «бусифікація», введений ФСБ через соцмережі, розділив українське суспільство на «за» і «проти». Очевидно, що ІПСО не виникає на рівному місці. Очевидно, що в питаннях мобілізації існує класова диференціація.

Але так само очевидно, що жодна держава у світі, маючи війну, не вигравала її виключно добровольцями. Ніколи.

Ми можемо сперечатися про методи мобілізації, про справедливість, про людський фактор у ТЦК. І в кожній із цих суперечок буде правда. Але війна не чекає, поки ми домовимося.

Росія не навчилася воювати - і вже не навчиться. Але їй це і не потрібно, якщо вона зможе виграти в тилу. Їй не треба проривати наші оборонні лінії, якщо вона зламає нашу волю.

Тому головне питання не в тому, хто правий: ТЦК чи ухилянти.
Головне питання - чи зможемо ми об’єднатися в критичний момент?

Я вірю, що зможемо. Але мені потрібна ваша підтримка.

Відрізання голів нашим військовим, розстріл наших українських військовополонених, вбивство військового ТЦК у Полтавській області. Все це частина єдиної стратегії російської пропаганди та спецслужб. Ворог цілеспрямовано сіє страх і хаос, намагається розколоти суспільство, шукає наші внутрішні конфлікти та спеціально розпалює їх.

Тактика ворога виникає не лише в прямій військовій агресії, а й у системному використанні жорстоких інформаційно-психологічних операцій. Російські спецслужби та пропагандисти відбирають найбільш шокуючі методи впливу, щоб збільшити максимальне емоційне потрясіння серед українців. Вони спеціально поширюють відео з катуваннями та стратою наших захисників, підривають військові установи всередині країни, розпалюють паніку через диверсії.

Окреме місце в цій стратегії займає спроба розколу українського суспільства зсередини. Ворог постійно шукає слабкі місця – соціальне напруження, критику влади, проблеми мобілізації, економічні труднощі – і робить усе, щоб спрямувати ці чинники на внутрішній хаос. Все це робиться для того, щоб ми почали воювати один з одним, а не з окупантом.

Ми ніколи не були так “близько” до перемир’я як зараз.

Наслідки комуністичного режиму ще довго переслідуватимуть нас. Передусім – у нас самих.

Ідеалістів завжди дивують ті, хто не готовий жертвувати собою. Матеріалістів – ті, хто готовий.

Сторіччя атеїзму зробило з нас людей, які не просто не впускають Бога в серце, а й насміхаються над Ним.
Доброту ми сприймаємо за слабкість.
Жертовність – за дурість.

Я довго не розумів це суспільство.
Був злий на нього за його категоричне несприйняття бо ідеї жертовності, за цей радикальний егоцентризм.

Але пекло – не там, де сидить диявол. Пекло – там, де немає Бога.

Нам не потрібен диявол, щоб катувати нас за наші гріхи. Ми самі себе катуватимемо, коли усвідомимо всю повноту відповідальності, яка ляже на наші наступні покоління за наше небажання жертвувати собою.

Нашу країну може врятувати лише Бог.
Бо Бог – це любов, яка немислима без жертовності.

Я дуже вірю, що ми зможемо. І прошу вас повірити у себе. Адже ви – це плеяда ваших минулих і майбутніх поколінь, які без вашої любові отримають лише муки.

Реванш проросійських сил - це коли депутати від ОПЗЖ намагаються рейдернути землю бійця 3 штурмової.

Роман Джурилюк воює у моєму підрозділі з листопада 22 року. Кулеметником пройшов Бахмутський напрямок, Авдіївку, Терни, продовжує нищити ворога на Харківщині. Перед цим мав достойний шлях в Київському ТРО, отримав купу нагород.

Рома звернувся з цікавою пропозицією. У 2021 році його сімʼя придбала землю під Києвом, 14 гектар. Пропозиція полягала в тому щод побудувати на цій землі житло для бійців батальйону і сімей загиблих. Подібний проєкт ми зараз робимо у Черкасах, але в менших масштабах.

Ця земля була придбана в 2021 році, але рейдери працюють по накатаній - без згоди власників земля обʼєднується, створюється новий кадастровий номер і виставляється на аукціон. Параллельно процес качається через вулицю, але розуміючи що тут нас точно не потягнуть, пішли через суди.

І наче нічого нового. В Державі, де не працює інститут права, можна все. Але цинізм дійшов до такої міри, що головними дійовими обличчями є головний дніпровський опзжшник з місцевої владної коаліції Михайло Кошляк і його зять, Василь Астіон.

Поки Рома готувався до війни - вони готували червону доріжку росії. Продовжують це робити і досі.

Прошу суспільного резонансу. Вірю, що зможемо переламати навіть продажні суди, а воїни і сімʼї загиблих зможуть збудувати собі житло.

Якщо потрібна конкретика по судовим справам - готовий надати всі докази журналістам.

Я побачив уривок
«ЙДИ ТУДИ, ДЕ СТРАШНО»?

Можливо, якось ми з вами опинимося в якомусь будинку для старих людей.
Давайте опинимося там на мить.

Ви вже стара людина.
У вас життя було не дуже цікаве та бурхливе.
На полотні, де ви пишете свою історію перед тим як померти, залишилося зовсім небагато місця.

І у вашій ручці вже закінчується чорнило…
Треба розуміти
У вашому далекому майбутньому ви не зможете писати з такою самою енергією, з якою здатні писати зараз!

Коли ви будете вже старі і в похилому віці вашими найголовнішими турботами, будуть питання:
«Чи виграю я сьогодні в карти?». або «А чи не забув я одягти штани?».

Уявіть, як сумно буде подивитися на себе, такого старого і немічного.
І запитати себе:
«У мене було 70 років чудових можливостей.
У чому була проблема?
Чому я не прокинувся?
Чого я не зробив?
Чому я не брав участі в цьому?»

__
Треба жити по справжньому.
Треба ризикувати заради чогось більшого!

Увага! Такої пропозиції ще не було за всю історію нашого існування!

3-тя штурмова розширюється, і вперше ми відкриваємо набір не лише на піхотні, а й на тилові посади.

Так, ти все правильно зрозумів. Нам потрібні не лише вузькокваліфіковані спеціалісти, а всі, хто готовий сумлінно служити та виконувати свій обов’язок!

А тепер найголовніше:


✅ Вперше масово приймаємо жінок!
✅ Вперше шукаємо офіцерів зі сторони!
✅ Вперше відкритий набір для колективів!

Пріоритетні спеціальності:

- Оператори БПЛА:мавіки, FPV, крила, бомбери
- Помічники операторів
- Техніки-електрики
- Кладовщики
- Аналітики-дешифрувальники
- Програмісти
- Водії
- Вибухотехніки
- Аналітики даних
- Діловоди
- Кадровики
- Юристи
- Фінансисти

Не прогав шанс! Якщо тебе зупиняло «погане командування і планування», зараз у тебе є можливість стати частиною професійної армії та легендарного підрозділу.

‼ Приймаємо по переводу з інших підрозділів, а також тих, хто в СЗЧ!

📩 Заповнюй заявку та долучайся!

Сьогодні дізнався, що є «комік» на ім’я Фелікс Редька. В одному зі своїх недавніх виступів він «проїхався» по українському Князю, Володимиру Великому.

Зокрема, Великий Князь Володимир був названий «пі***ом», який зґвалтував свою дружину на очах у її батька, а потім відрізав йому голову. Зал реготав.

Історія – це дуже тонка штука. Достовірність історичних фактів може бути підтверджена багатьма джерелами, але давати дефініції подіям, які відбулися в IX сторіччі, та ще й у такій формі – це відверте маніпулювання свідомістю.

Чи були в середньовічній історії Англії, Франції, Іспанії, Німеччини, Польщі та інших країн правителі, які різали всіх навколо, але принесли своїм державам процвітання? Однозначно були. Модель поведінки диктується нормою епохи.

Чи може якийсь напівчахлий комік – поляк, англієць, німець – публічно називати осіб, зображених на їхніх банкнотах, «пі***ами» і не нести за це покарання? Як гадаєте, чи реготало б польське, англійське, італійське чи німецьке суспільство?

Зараз цей персонаж їде в США розповідати американцям «про українських Князів-пі***ів». І це не просто "жарт", не просто "гумор". Це свідома дискредитація української історії під прикриттям "сміливого стендапу". Це не опзж, не бойко, не медведчук. Це гірше. Це ті, хто, прикриваючись словами "у мене батько воює", розповсюджують наративи, які множать на нуль авторитет української історії й ставлять під сумнів наші здобутки.

Якою може бути реакція американської спільноти? Там ніхто не дозволить публічно принижувати Вашингтона чи Лінкольна. А от українську історію можна?

Звертаюся до Служби Безпеки України з проханням перевірити, чи не містять висловлювання цього діяча ознак кримінального правопорушення відповідно до законодавства України.

А знаєте чому росії так важливий саме Київ?

Тому що за їх міфотворчою ідеологемою, Київ - мать городов русских.

Вони були б раді, якби Володимир Великий був персонажем їх історії, а не нашої. Це б подовжливо історію молодої московії.

Саме тому мова, історія, архетипи мають бути табуйованими для жартів.

Мені вже тут почали лічку таранити, що він хороша людина і все це вирвано з контексту.

Так от, дорогі мої читачі, це дивляться діти, це дивиться молодь.

Я не дозволю щоб діти і молодь сприймали нашу історію через призму того, що наші Князі ґвалтівники. Таке сприйняття стає причиною відсутності гордості за свою історію, свою Державу, і як наслідок - причиною відсутності бажання їх захищати.

У нас, як у нації, що лише намагається утворитися після постійного перебування у перманентному геноциді протягом останніх 400 років, є великі проблеми з самопозиціонуванням.

Демократія - це не свобода казати все, що заманеться, це свобода казати все, що не зашкодить суспільству.

Свобода казати все, що заманеться - це анархія. Я не дозволю переступати цю межу.

Памʼятаю, як Олесь Бузина намагався розвінчати образ Тараса Шевченко.

Памʼятаю, як нам намагалися навʼязати міф про вічно пʼяних козаків.

Памʼятаю, як УПА виставлялись не в образі беззаперечних героїв, а в контексті або злочинців, або «не однозначно».

Чи існують ідеальні люди? Мабуть Ісус і ще декілька проходило в рядках історії.

Сьогодні ми маємо війну. Війна б ніколи не почалася, якби кожен українець мислив себе на 100% українцем, пишався б своєю культурою , мовою, історією.

Якби це було щиро, а не вишеватно, це мало б свій вплив на виховання, і як наслідок - на відсутність корупції і професіоналізм на всіх рівнях. Професіоналізм і патріотизм в армії, який не дозволив би роззброювати Україну протягом 30 років.

Будь-яке явище має причину і наслідки.

Причиною паплюження історії є небажання українців бути причетними до цієї історії. А навіщо продовжувати звитяги Володимира і Святослава , якщо Князі були ґвалтівниками? Навіщо будувати військо на принципах братерства, якщо козаки були алкоголіками?

Наслідок очевидний - втрата Державності.

У перемозі відсутній сенс, якщо культура деградуватиме, якщо історичні персонажі величної української історії представлятимуть нам в образах покидьків.

Лише сакральні речі обʼєднують навколо себе націю. В противному випадку - це егоцентризм, який немає нічого спільного з сильною Державою.

Лягайте спати вже.

Головна задача командира - сформувати мікроклімат взаємної довіри між усім особовим складом.

Кожен з нас живе в парадигмі власних цінностей або, що гірше, у викривленій призмі їхньої відсутності.

Сьогодні плюралізм думок перетворився на хаотичний рій безглуздих суджень, які, попри свою абсурдність, мають потужний вплив на суспільство. Особливо на тих, хто не готовий до серйозних змін і мислить себе в ілюзії правильної поведінки. Для них власна точка зору - єдина можлива, а нав’язування її іншим - нібито шлях до змін.

Насправді ж об'єктивний світ існує незалежно від того, як ми його трактуємо, але відсутність спільного розуміння цього на державному рівні лише загострює конфлікт між тими, хто впевнений у своїй виключній правоті.

Цинізм сягнув рівня, коли деякі професійні брехуни, прикриваючись демократією та уявними досягненнями, які не мають жодного впливу на історичну реальність, просувають цінності ворога під маскою патріотизму.

Я не закликаю до параної чи тотальної підозри. Але нагадую: нинішня модель української держави відображає суспільство, яке, схоже, не вірить у власні сили. Воно шукає опору в зовнішньому світі, забуваючи, що рушієм змін мають бути ми самі.

Принципи - це не про впертість чи нездатність змінити свою думку, а про послідовність і розвиток. Вони вимагають не сліпого спрямування за суспільними трендами, а внутрішньої еволюції, де зміна поглядів підпорядкована меті, а не коливанням громадської думки.

Демократія - це не про свободу ображати чи ламати основоположні істини. Вона про можливість мислити й діяти в інтересах творення, а не руйнування.

Егоцентризм створює ілюзію розуміння світу, але чи справді це розуміння проходить перевірку об’єктивністю? Об’єктивність, нагадаю, вимірюється не власними забаганками, а відсотковою ставкою добра і блага.

Я написав допис про можливість розвитку українського суспільства лише через усвідомлені принципи на противагу хаотичному слідуванню трендів і навʼязуванню субʼєктивних поглядів.

В коментарях «Трамп», «геополітика», «зрада».

Або я не навчився висловлювати свої думки, або суспільство на стільки звикло до інформаційного шуму, що навіть найпростіші думки інтерпретує через власні тригери))

Це все звісно ок, але де санкції проти Бойка?

Чому Бойко досі не сидить?

Мені тут Sofiya Fedyna почала розповідати про грубе порушення Конституції.

У 2019 році я приймав участь в акціях проти розкрадання оборонки, за що отримав кримінальну статтю. Забігаючи наперед , скажу що маю такі і від Порошенко, і від Зеленського, тому маніпуляції про те що я «порохошмаркля», або «зелешмаркля» можете залишити своїм сусідам. Не все крутиться навколо вас, як би вам цього не хотілось.

Власне, дуже часто любить команда сивочолого нагнати мені в коментарі ботів і писати щось про свинок, тому одразу відповім:

Акцію зі свинками вигадав саме я! І вважаю
її прекрасною)

А тепер щодо оцінки моїх дій, - вона зараз не важлива.

Важливо те, що за вказівкою тодішнього президента, коли я сидів в ІТТ з мішком на голові і нічим не міг допомогти, спецназ «маски-шоу» намагався витягнути з автомобіля моїх батьків.

Мразі.

Я цього ніколи не пробачу.