group-telegram.com/booksanuta/3453
Last Update:
видавництво: Віхола, 10/10
Пізнавально, важливо та глобально.
Ніколи не думала, що полюблю нонфік так сильно, що бажатиму читати книгу про болото в прямому сенсі цього слова. Але яке ж цікаве це болото, важливе та глобальне!
Ця робота – справжня ода Поліссю, а також добрий акт нагадування зберігати природу, види та зменшити людський вплив на регіон. В ній викладено про все дотичне до поліських лісів.
Автор розвічнує міти про живність краю (виявляється, я все життя плутала рогіз, очерет і лепеху), ділиться спостереженнями щодо тварин і як варто себе вести при неочікуванній зустрічі з ними (а зустрічі справді бувають лише неочікувані, бо звірі мають схильність давати драпака, як тільки почують людину, навіть хижі). Також робить відступи в історію, розповідаючи про безглузді програми совка щодо висушення боліт і того, які безповоротні наслідки це дало. Не обішлось і без етимології та географії і у 22 роки Анюта відчула себе недалекою, складаючи в голові очевидні (і ні) факти.
Варто, напевне, сказати декілька слів про автора: Андрій Сагайдак - є гідом у дику природу, лісівником, екологом, засновником Природничого центру «Міжрічинська пуща», а також колишнім викладачем катедри екології в Могилянці. І велику частину свого життя присвятив українським джунглям.
Його стиль розповіді напівбуденний – скоріш такий, яким пан Андрій і відкриває людям чудеса Полісся в своїх екскурсіях. Звісно, це не той тип книги, яку можна прочитати за вечір чи навіть за три, оскільки потрібен час на усвідомлення, але вона легка та щира. І скоріш за все саме тому я була мов у воду опущена, читаючи моменти негативної статистики та невтішні прогнози щодо природи, зникнення видів та самого Полісся.
Також варто підмітити, що це чудовий посібник по виживанню в лісі: від того, що ж можна їсти в екстремальних ситуаціях до того, як реагувати на звірів та будувати курінь.
Чудова річ, і я щиро вам раджу її до читання!
#дегустація