Forwarded from Ананда Кумарасвами
О символизме нитей и ткачества
Наши «дыхания» [в значении души] это «нити» (tantu. tantri, siltra) из которых «солнечный паук», наша Самость, плетёт паутину семи лучей (Ригведа, 1.105.9), [то есть] «ткани» Вселенной. «Одна нить», на которую «нанизана» вся Вселенная (Бхагаватгита VII.7), «словно жемчуга горсть на нитку»; «все эти существа висят на Самости, как на ювелирной нити». Соответственно, познать удлинённую «нить» (sutram... vitatam) на которую нанизано это потомство [...] — значит познать Бога (AV Х.8.37).
Этому же шаблону соответствует прядение нитей жизни греческими Мойрами, [скандинавскими] Норнами, а также жизненные лучи и жизненные нити в Ригведе (1.109.3 trasmi и II.28.5b). [...] Все эти представления являются частью известной доктрины «нити духа» (siitrdtman), а также символизма ткачества и шитья, согласно которой Солнце соединяет всех существ с собой с помощью пневматических «нитей» или «лучей».
Ананда Кумарасвами,
Об индииской традиционной психологии или «пневматологии»
Наши «дыхания» [в значении души] это «нити» (tantu. tantri, siltra) из которых «солнечный паук», наша Самость, плетёт паутину семи лучей (Ригведа, 1.105.9), [то есть] «ткани» Вселенной. «Одна нить», на которую «нанизана» вся Вселенная (Бхагаватгита VII.7), «словно жемчуга горсть на нитку»; «все эти существа висят на Самости, как на ювелирной нити». Соответственно, познать удлинённую «нить» (sutram... vitatam) на которую нанизано это потомство [...] — значит познать Бога (AV Х.8.37).
Этому же шаблону соответствует прядение нитей жизни греческими Мойрами, [скандинавскими] Норнами, а также жизненные лучи и жизненные нити в Ригведе (1.109.3 trasmi и II.28.5b). [...] Все эти представления являются частью известной доктрины «нити духа» (siitrdtman), а также символизма ткачества и шитья, согласно которой Солнце соединяет всех существ с собой с помощью пневматических «нитей» или «лучей».
Ананда Кумарасвами,
Об индииской традиционной психологии или «пневматологии»
Forwarded from Обранці духів ✙
Данський 🇩🇰антрополог Мортен Педерсен досліджував феномен "недошаманів" (not quite shamans) серед дархадів у північній Монголії 🇲🇳. "Недошамани" — це люди, які намагалися впоратися з одержимістю та нашестям духів після розпаду соціалістичної системи в Монголії.
Після революції, коли були знищені всі шамани та лами, роль захисника від духів тайги взяла на себе держава зі своїми інститутами та інфраструктурою. Однак після падіння режиму духи вийшли з-під контролю і буквально заполонили міста та села. Дархадське населення почало масово вдаватися до пияцтва, бешкетів і розпусти. У постсоціалістичну епоху, не маючи спеціальних шаманських знань, деякі жителі північної Монголії стали "недошаманами". Вони винаходили нові практики й шукали джерела сакрального знання, щоб упоратися з множинністю духів. Наприклад, один із співрозмовників Педерсена збирав вирізки з журналу "Советская этнография", присвячені шаманізму.
Для розуміння практик "недошаманів" антрополог також вивчав світ справжніх шаманів. У шаманки Надмін Удган кімната, де вона проводила ритуали перед онгоном — втіленням духу, була повністю обклеєна передвиборчими плакатами, агітаційними листівками та газетними вирізками. Зі стін і стелі на відвідувачів дивилися кандидати в депутати різних політичних партій.
На думку Педерсена, такий декор є "візуалізацією політики з шаманської точки зору". Безліч поглядів і перспектив необхідні Надмін Удган, щоб бачити динамічний, множинний світ духів. Політики, представлені на плакатах, є своєрідними шаманами, адже вони володіють знаннями та силою змінювати реальність. У цій кімнаті шаманка та її відвідувачі вчаться дивитися на себе очима багатьох інших. Крім того, це "багатоголов'я" символізує ситуацію демократії в Монголії після розпаду соціалізму.
Після революції, коли були знищені всі шамани та лами, роль захисника від духів тайги взяла на себе держава зі своїми інститутами та інфраструктурою. Однак після падіння режиму духи вийшли з-під контролю і буквально заполонили міста та села. Дархадське населення почало масово вдаватися до пияцтва, бешкетів і розпусти. У постсоціалістичну епоху, не маючи спеціальних шаманських знань, деякі жителі північної Монголії стали "недошаманами". Вони винаходили нові практики й шукали джерела сакрального знання, щоб упоратися з множинністю духів. Наприклад, один із співрозмовників Педерсена збирав вирізки з журналу "Советская этнография", присвячені шаманізму.
Для розуміння практик "недошаманів" антрополог також вивчав світ справжніх шаманів. У шаманки Надмін Удган кімната, де вона проводила ритуали перед онгоном — втіленням духу, була повністю обклеєна передвиборчими плакатами, агітаційними листівками та газетними вирізками. Зі стін і стелі на відвідувачів дивилися кандидати в депутати різних політичних партій.
На думку Педерсена, такий декор є "візуалізацією політики з шаманської точки зору". Безліч поглядів і перспектив необхідні Надмін Удган, щоб бачити динамічний, множинний світ духів. Політики, представлені на плакатах, є своєрідними шаманами, адже вони володіють знаннями та силою змінювати реальність. У цій кімнаті шаманка та її відвідувачі вчаться дивитися на себе очима багатьох інших. Крім того, це "багатоголов'я" символізує ситуацію демократії в Монголії після розпаду соціалізму.
#НАрх_ідея
Світ народжується і помирає раз на мільярди років.
Світ народжується і помирає кожного року.
Світ народжується і помирає щомиті.
Ці три твердження видаються несумісними і безпідставними, адже навіть перше неможливо довести з усією строгістю. Але в цьому немає жодної потреби, адже всі три переживання емпірично доступні Божеству всередині нас.
Зимовий Сонцеворот - мить зупинки "жовтої стріли" сущого. Час, коли друге і третє твердження співпадають, а значить - сприятливий для їхнього містичного осягнення.
Образ іскри, що спалахує у товщі криги, - надійний дороговказ, мушка прицілу для медитації у найдовшу ніч року.
Ти пам'ятаєш, як викресати цю іскру?
Світ народжується і помирає раз на мільярди років.
Світ народжується і помирає кожного року.
Світ народжується і помирає щомиті.
Ці три твердження видаються несумісними і безпідставними, адже навіть перше неможливо довести з усією строгістю. Але в цьому немає жодної потреби, адже всі три переживання емпірично доступні Божеству всередині нас.
Зимовий Сонцеворот - мить зупинки "жовтої стріли" сущого. Час, коли друге і третє твердження співпадають, а значить - сприятливий для їхнього містичного осягнення.
Образ іскри, що спалахує у товщі криги, - надійний дороговказ, мушка прицілу для медитації у найдовшу ніч року.
Ти пам'ятаєш, як викресати цю іскру?
Forwarded from Ліс на Руїнах
В середньовіччі у людей була зовсім інша хода. Зараз ми ступаємо з п'ятки на носок і зовсім не дивимося під ноги. Я, наприклад, взагалі ходжу як солдафон по плацу, що в мене на взутті всі п'ятки стерті. Все це стало можливим завдяки технічному прогресу, бо тепер можна робити товсті гумові підошви та рівні дороги. В середньовіччі рівних доріг не було, на них валялося гостре каміння чи сміття. Взуття було по суті шкіряними шкарпетками. Тому предки ходили плавно, ніжно та окуратно з носка на п'ятку, витягуючи ногу наче в балетному па. Корпус при цьому трохи завалювався вперед, що допомогало краще дивитися куди ступаєш. Так доречі ходили ще наші прадіди, які влітку у селах взагалі не носили взуття. І хто би міг подумати, така хода корисніша для людського організму ніж цивілізаційна. По-перше, вона зміцнюює м'язи ніг, а по-друге, тиск на суглоби менший. При постійних ударах на п'ятку при нашій ході суглоби в старості у всіх будуть роздовбані
#анархопримітивізм
#анархопримітивізм
#НАрх_практика
Відроджуємо в одеському "Підпіллі" клуб ЛІБЕРТАРІЙ, на зібраннях якого обговорюємо тексти, ідеї та концепції, важливі для лібертарної інтелектуальної традиції. Цієї суботи розглянемо, чи підтверджує сучасна біологія та антропологія висновки нащадка київських князів і запорозьких отаманів Петра Кропоткіна щодо взаємодопомоги у світі тварин і так званих "первісних" народів.
Скачати опорну статтю можна за посиланням: http://surl.li/zutuwn (Google-диск)
Сама робота П.О.Кропоткіна про взаємодопомогу: http://surl.li/luejgi (Вікітека)
Час: 28 грудня (субота), 17:00
Місце: антикафе "Підпілля" (вул. Канатна, 79)
Можна приєднатися онлайн через Zoom; посилання буде опубліковано перед заходом.
Перше правило клубу...
Відроджуємо в одеському "Підпіллі" клуб ЛІБЕРТАРІЙ, на зібраннях якого обговорюємо тексти, ідеї та концепції, важливі для лібертарної інтелектуальної традиції. Цієї суботи розглянемо, чи підтверджує сучасна біологія та антропологія висновки нащадка київських князів і запорозьких отаманів Петра Кропоткіна щодо взаємодопомоги у світі тварин і так званих "первісних" народів.
Скачати опорну статтю можна за посиланням: http://surl.li/zutuwn (Google-диск)
Сама робота П.О.Кропоткіна про взаємодопомогу: http://surl.li/luejgi (Вікітека)
Час: 28 грудня (субота), 17:00
Місце: антикафе "Підпілля" (вул. Канатна, 79)
Можна приєднатися онлайн через Zoom; посилання буде опубліковано перед заходом.
Перше правило клубу...
#НАрх_штудії
#радикальна_етнографія
Декілька днів тому віртуальним павутинням почали ширитися світлини, зроблені на автоматичну камеру посеред амазонської сельви у лютому 2024 року. Приводом, імовірно, є декілька статей на The Guardian, які чомусь називали ці світлини "новими" й ідентифікували зображених на них людей як неконтактне плем'я массако (Massaco), яке мешкає на півдні штату Рондонія, на кордоні з Болівією.
Третя зі світлин, зроблена у 2019 році, показує, як массако оглядають "подарунки", що залишили для них представники організації FUNAI (Національний індіанський фонд). На каналі Imara Notia не раз ішлося про цей фонд і його далеко не райдужну роль у житті амазонських племен.
Массако дбайливо облаштовують пастки стежках, аби стримати непроханих гостей, але вони все одно навідуються з сумнівними прометеєвими "дарунками".
Утім, тільки уявіть: ці люди не знають про гроші, "чорні дзеркала", які висмоктують душі, атомні бомби та інтернет.
#радикальна_етнографія
Декілька днів тому віртуальним павутинням почали ширитися світлини, зроблені на автоматичну камеру посеред амазонської сельви у лютому 2024 року. Приводом, імовірно, є декілька статей на The Guardian, які чомусь називали ці світлини "новими" й ідентифікували зображених на них людей як неконтактне плем'я массако (Massaco), яке мешкає на півдні штату Рондонія, на кордоні з Болівією.
Третя зі світлин, зроблена у 2019 році, показує, як массако оглядають "подарунки", що залишили для них представники організації FUNAI (Національний індіанський фонд). На каналі Imara Notia не раз ішлося про цей фонд і його далеко не райдужну роль у житті амазонських племен.
Массако дбайливо облаштовують пастки стежках, аби стримати непроханих гостей, але вони все одно навідуються з сумнівними прометеєвими "дарунками".
Утім, тільки уявіть: ці люди не знають про гроші, "чорні дзеркала", які висмоктують душі, атомні бомби та інтернет.
НеоАрхаїка 🐾
#НАрх_штудії #радикальна_етнографія Декілька днів тому віртуальним павутинням почали ширитися світлини, зроблені на автоматичну камеру посеред амазонської сельви у лютому 2024 року. Приводом, імовірно, є декілька статей на The Guardian, які чомусь називали…
Можливо, це одні з останніх людей на планеті, які живуть справжнім, зануреним у живу реальність Священного, життям. Автори The Guardian підкреслюють, що массако "процвітають", вони не схожі на гоббсіанських дикунів, чиє життя "самотнє, бідне, безпросвітне, тупе і короткочасне" (цит. "Левіафан", 1651). Скоріше таким можна назвати життя сучасних Homo Consumericus, урабнізованих індивідів, яким відомим єдиний modus vivendi - "підключеність", не-буття on-line.
#НАрх_ідея
Чудовий текст від Максима Залевського, написаний 4 роки тому:
Один день з доіндустріальної епохи 🪓 🪵
А ви хотіли б пожити трохи без електрики і інформаційного шуму? Кажуть хороша профілактика від емоційного вигорання. День стає таким інакшим, життя таким простим.
Зовсім інші процеси. Стільки всього треба встигнути поки світло. Цінний кожен промінчик. Дрова в лісі. Вода в річці. Її треба набирати черпаком у відро і носити разом із колодами сухостою. Напиляти, наколоти. Розпалити піч. Не забувати підкидати. Щоб до темна було тепло.
Найближчий сусід на горбі навпроти, трохи розбавляє відчуття повного відчудження. Вівці, кози. Можна сходити по сир-молоко. Поки туди-сюди вже й смеркло. Запалив свічку. Готуєш щось в баняках. Вода вже нагріта. Щастя. Можна щось помити-випрати.
Добре, як заздалегідь замочив бобові чи крупи. Тепер зваряться швидше. В клуні яблука. Їх можна запекти до каші на сніданок.
Сьома вечора вже все більше-менш зроблено. Руки ноги відігрілися. Їжа готова. Така проста і в одночасно ситна. Їсти виходить зранку і ввечері. В обід швидкий перекус. Бо світло цінніше під інші справи.
Тіло релаксує від активного ходіння та фізичної праці. Тут головне не спішити. Кроки-рухи виважені. Без травм, без надривів. Планувати маршрути. Подальші дії. Думки течуть повільно.
Завтра сходити на річку, взяти камінь. Підкласти під сарай. Законопатити щілини між колодами, щоб не дуло.
Ось і все. Тягне дрімати. Треба берегти свічки. О дев’ятий вечора вже глибокий сон.
За день два такого життя мозок так відходить. Що енергії просто вагон. На ранок сили, готовий гори звернути.
Так і хочеться крикнути: «Еге гей!», зірвати ту тишу.
Пожити без цивілізації. В радіусі тридцяти кілометрів. Відніс-приніс, нарубав-натесав. Сходив в долину за продуктами. І знову тиша. Аж дзвенить.
Що скажете? Хотіли б так пожити?
——————————————————
Мій коментар:
Кацапські реконструктори колись давно зняли фільм "Один в прошлом", з матеріального і технічного боку ніби гарний, однак людина, яка брала участь в експерименті, не була надто мотивована й позитивно налаштована до "простого життя", крім того, абсолютно не надала уваги духовній культурі - співу, медитаціям, молитві - які насправді сповнювали доіндустріальне життя. Тому під кінець експерименту й заявила про те, що подібне життя веде до "деградації особистості". Тому до всього описаного в цьому чудовому пості варто було б додати "духовно-творчу" складову.
Чудовий текст від Максима Залевського, написаний 4 роки тому:
Один день з доіндустріальної епохи 🪓 🪵
А ви хотіли б пожити трохи без електрики і інформаційного шуму? Кажуть хороша профілактика від емоційного вигорання. День стає таким інакшим, життя таким простим.
Зовсім інші процеси. Стільки всього треба встигнути поки світло. Цінний кожен промінчик. Дрова в лісі. Вода в річці. Її треба набирати черпаком у відро і носити разом із колодами сухостою. Напиляти, наколоти. Розпалити піч. Не забувати підкидати. Щоб до темна було тепло.
Найближчий сусід на горбі навпроти, трохи розбавляє відчуття повного відчудження. Вівці, кози. Можна сходити по сир-молоко. Поки туди-сюди вже й смеркло. Запалив свічку. Готуєш щось в баняках. Вода вже нагріта. Щастя. Можна щось помити-випрати.
Добре, як заздалегідь замочив бобові чи крупи. Тепер зваряться швидше. В клуні яблука. Їх можна запекти до каші на сніданок.
Сьома вечора вже все більше-менш зроблено. Руки ноги відігрілися. Їжа готова. Така проста і в одночасно ситна. Їсти виходить зранку і ввечері. В обід швидкий перекус. Бо світло цінніше під інші справи.
Тіло релаксує від активного ходіння та фізичної праці. Тут головне не спішити. Кроки-рухи виважені. Без травм, без надривів. Планувати маршрути. Подальші дії. Думки течуть повільно.
Завтра сходити на річку, взяти камінь. Підкласти під сарай. Законопатити щілини між колодами, щоб не дуло.
Ось і все. Тягне дрімати. Треба берегти свічки. О дев’ятий вечора вже глибокий сон.
За день два такого життя мозок так відходить. Що енергії просто вагон. На ранок сили, готовий гори звернути.
Так і хочеться крикнути: «Еге гей!», зірвати ту тишу.
Пожити без цивілізації. В радіусі тридцяти кілометрів. Відніс-приніс, нарубав-натесав. Сходив в долину за продуктами. І знову тиша. Аж дзвенить.
Що скажете? Хотіли б так пожити?
——————————————————
Мій коментар:
Кацапські реконструктори колись давно зняли фільм "Один в прошлом", з матеріального і технічного боку ніби гарний, однак людина, яка брала участь в експерименті, не була надто мотивована й позитивно налаштована до "простого життя", крім того, абсолютно не надала уваги духовній культурі - співу, медитаціям, молитві - які насправді сповнювали доіндустріальне життя. Тому під кінець експерименту й заявила про те, що подібне життя веде до "деградації особистості". Тому до всього описаного в цьому чудовому пості варто було б додати "духовно-творчу" складову.
#НАрх_практика
Якщо ви бажаєте приєднатися до засідання "Лібертарія" онлайн, о 17:00 переходьте за посиланням:
https://us04web.zoom.us/j/72836120805?pwd=cRHW7WWICQ4ka1wpdaVRJIDV5u3MVI.1
Meeting ID: 728 3612 0805
Passcode: 0azHU9
Якщо ви бажаєте приєднатися до засідання "Лібертарія" онлайн, о 17:00 переходьте за посиланням:
https://us04web.zoom.us/j/72836120805?pwd=cRHW7WWICQ4ka1wpdaVRJIDV5u3MVI.1
Meeting ID: 728 3612 0805
Passcode: 0azHU9