Не Олексій

Те, що ви зараз відчуваєте, називається "похмура рішучість". Давно забуте відчуття, яке ми обміняли на спокій і безтурботність, за які заплатили інші люди, люди, що загинули, втратили кінцівки і потрапили в полон. Всі ці люди, до смерті яких ми звикли, як звикли до скорбного обличчя від новин про "знищено", "вбито" і "залишено". Як звикли приймати повагу іноземців за не наш особистий героїзм. Чи зможе француз, що сидить з круасаном і кавою в Марселі, колись відчути ту біль і ту незламність, яку відчуває українець, що сидить з круасаном і кавою у Львові?

Ми якось повірили в те, що достатньо заплатити блекаутами і донатами, а тим часом розумні американці, багаті європейці і відважні інші українці якимось чином виграють за нас війну з Путіним, а ми їм будемо розповідати, як саме вони неправильно це роблять.

Виявилося те, що було відомо. Виявилося, що ні. Що розумні американці тупіше ніж про них казав Задорнов, що європейці не багаті і їм на нас не вистачає навіть попри розуміння що вони наступна мішень, і що з цього витікає, що відважних інших українців не вистачає.

В цей момент, момент розуміння реальності, яка вона є, варто подивитися в себе і зрозуміти, як організм на неї реагує. І коли всі захисні реакції скінчаться, не залишиться гніву, торгу і здивування, залишиться похмура рішучість.

Існування людей, які замість того, щоб відчувати паніку перед лицем бурі, відчувають похмуру рішучість - це і є вайб 2022, завдяки якому всі плани всього світу пішли нахуй.

На третю річницю ми повернулися до тієї базової цінності українського народу, яка залишається, коли не залишається нічого. Ми повернулися до похмурої рішучості.

Поки вона у нас є - у нас буде все інше. Втратимо її - нічого не допоможе.

www.group-telegram.com/no/notnets.com/4977

36.7K viewsFeb 20 at 14:15

Те, що ви зараз відчуваєте, називається "похмура рішучість". Давно забуте відчуття, яке ми обміняли на спокій і безтурботність, за які заплатили інші люди, люди, що загинули, втратили кінцівки і потрапили в полон. Всі ці люди, до смерті яких ми звикли, як звикли до скорбного обличчя від новин про "знищено", "вбито" і "залишено". Як звикли приймати повагу іноземців за не наш особистий героїзм. Чи зможе француз, що сидить з круасаном і кавою в Марселі, колись відчути ту біль і ту незламність, яку відчуває українець, що сидить з круасаном і кавою у Львові?

Ми якось повірили в те, що достатньо заплатити блекаутами і донатами, а тим часом розумні американці, багаті європейці і відважні інші українці якимось чином виграють за нас війну з Путіним, а ми їм будемо розповідати, як саме вони неправильно це роблять.

Виявилося те, що було відомо. Виявилося, що ні. Що розумні американці тупіше ніж про них казав Задорнов, що європейці не багаті і їм на нас не вистачає навіть попри розуміння що вони наступна мішень, і що з цього витікає, що відважних інших українців не вистачає.

В цей момент, момент розуміння реальності, яка вона є, варто подивитися в себе і зрозуміти, як організм на неї реагує. І коли всі захисні реакції скінчаться, не залишиться гніву, торгу і здивування, залишиться похмура рішучість.

Існування людей, які замість того, щоб відчувати паніку перед лицем бурі, відчувають похмуру рішучість - це і є вайб 2022, завдяки якому всі плани всього світу пішли нахуй.

На третю річницю ми повернулися до тієї базової цінності українського народу, яка залишається, коли не залишається нічого. Ми повернулися до похмурої рішучості.

Поки вона у нас є - у нас буде все інше. Втратимо її - нічого не допоможе.

BY Не Олексій