➡️ Нещодавно спецпредставник Віткофф відзначився скандальним інтерв’ю, яке дав іншому прихильнику путіна, Такеру Карлсону.

➡️ Дії Віткоффа дуже схожі на поетапне продавлення «українських позицій» та поступову легалізацію в західному політикумі та медіаполі бажань путіна. 

❓ Чи відбувається цей процес насправді? Чи є «таємні» домовленості між Вашингтоном та москвою — так званий пакт про перерозподіл сфер впливу «Молотова—Ріббентропа» «Віткоффа—Дмітрієва»?

➡️ Тому на нашому порталі https://resurgamhub.org/ua вийшла моя стаття: 

«Потенційна заангажованість Віткоффа як головного представника процесу мирних перемовин».

У дослідженні Ви зможете дізнатись:

🛑Про ймовірні близькосхідні домовленості США та московії.

🛑Як зменшували вплив Келлога, щоб аргументувати долучення спецпредставника з питань Близького Сходу Віткоффа до процесу перемовин між Україною та московією.

🛑Звідки представник путіна Дмітрієв знав близьке оточення Трампа.

🛑Чому Віткофф лише виконавець, а «зв’язківець» з оточення Трампа залишається в тіні.

🛑Хто потенційно входить до групи впливу в Білому Домі, яка просуває повне відновлення зв’язків з московією, а також послаблення Європи та України.

🛑Хронологію подій із посиланнями на інформацію, щоб склеїти з різних шматочків єдину картинку.

Відповіді на ці та інші питання у статті, яка доступна зараз:

• 🇺🇦 Українською — читати

• 🇬🇧 Англійською — читати

• 🇩🇪 Німецькою — читати

• 🇫🇷 Французькою — читати

• 🇪🇸 Іспанською — читати

• 🇸🇰 Словацькою — читати

Resurgam ➰ Приєднуйся

🇬🇧 Британський прем’єр Cтармер не хоче обирати між США та Європою, але зрештою буде вимушений це зробити

💬 Інтерв'ю прем’єра Стармера для The New York Times цікаве не тільки тим, що в ньому він зізнався, що США тиснули на Лондон після інциденту в Білому Домі: «…на нас тиснули, щоб ми виступили дуже критично (проти України), використовуючи, знаєте, розлогі прикметники, щоб описати», — зізнався Стармер, але й тим, що британський прем’єр зізнався, що фактично від уряду як всередині країни, так і ззовні вимагають «зробити вибір».

🗣 «Багато людей закликають нас вибирати між США та Європою. Цього не робив Черчилль. Цього не робив Еттлі. На мій погляд, було б великою помилкою робити вибір зараз», — сказав Стармер.

Небажання Лондона робити однозначний вибір базується на трьох основах:

▶️ 1. Лондон займав особливе положення між Вашингтоном та Брюсселем, що дозволяло британцям політично підтримувати свій авторитет як певного комунікаційного ланцюжка.

▶️ 2. Наприклад, однозначний вибір на користь США для Лондона означає зрив десятка угод з Європою, яких британський уряд потребує, щоб унормувати торгівлю, оборону та питання міграції після виходу з ЄС. Натомість вибір Лондоном ЄС означає визнати провальність ідей Brexit і зіткнутися з реакцією неадекватного Білого Дому.

▶️ 3. Але головне — це острах В.Британії залишитись без ядерної парасольки. Річ у тім, що суверенний ядерний потенціал Лондона не такий вже й суверенний і дуже сильно залежить від американських технологій, на відміну від французького. Тому багатомільярдна програма модернізації ядерних сил Великої Британії, яка розпочалась ще 2006 року, може бути просто саботована неадекватними діями Білого Дому. А заходити у період потрясінь, де позиції будуть визначатись за принципом «hard power», без функціональних ядерних сил — доволі ризикована ідея, на думку Лондона.

Серцем Лондон розуміє, чому він має обрати Європу, і чому точно не обере позицію США. Розумом Лондон розуміє потенційні наслідки від обрання виключно позиції Європи та ізоляції від США.

Але Великій Британії все одно доведеться робити вибір. І ось чому:

➡️ 1. Брюссель стимулює. Не випадково британські оборонні компанії отримають кошти з переозброєння Європи лише якщо завершать оформлення оборонної угоди з ЄС, де зв’язки між Лондоном та Брюсселем прописують так, що вони спрямовані на зменшення оборонної залежності від США.

➡️ 2. Вашингтон відштовхує. Балансування чи навіть вибір на користь Вашингтона не додає Лондону ніяких нових можливостей — окрім віри, що, можливо, Білий Дім буде більш конструктивним до них.

➡️ Тому для Лондона питання залишається відкритим.  На одній чаші терезів — багатомільярдні контракти з Європою, надійний та прогнозований ринок, спільні та природні оборонні потреби. На іншій чаші — непідтверджені сподівання, що Вашингтон буде конструктивним і не зруйнує у відносинах між Лондоном та Вашингтоном те, що вже є. Про щось гарне нове мова взагалі не йде.

Об’єктивно «так» Лондону важко робити вибір, бо є вагомі ризики: або «неадекватна поведінка Білого Дому», або «цілком можливий провал переозброєння через забюрократизованість процесів», або і те, й інше одночасно (найгірший варіант).

⏩ Але ситуація така, що всидіти на двох стільцях, які завдяки Трампу продовжують роз'їжджатись, британцям буде вкрай важко, або неможливо. Тому вибір, який би він небезпечний не був, прийдеться робити.

P.S. А тим часом буде цікаво спостерігати «чи» і «як» в Білому Домі зреагують після зізнань Стармера в американській пресі про закулісний тиск і, звісно, після цієї цитати:

🗣  «Я не довіряю путіну. Я впевнений, що путін намагатиметься наполягати на тому, щоб Україна була беззахисною після укладання угоди, тому що це дасть йому те, чого він хоче, а саме — можливість знову вторгнутися в Україну», — сказав британський прем'єр.

➡️ Ця теза висловлена для американської преси йде в повний розріз тому, що вибудовує Трамп, Віткофф та інші представники у Білому Домі в питаннях «довіри до путіна і того, що він далі не піде».

Resurgam ➰ Приєднуйся

🇹🇷 Турецька історія європейської співпраці. Про оборонну угоду між Анкарою та Брюсселем

💬 З минулих дописів ми знаємо, що ЄС допустить треті країни (Туреччину, наприклад) до «оборонних фондів» тільки у разі, якщо ці країни підпишуть договір про оборонне партнерство. 

➡️ Сукупність інформації, яку я можу зібрати та запитати, дає таке уявлення: Анкара та Брюссель на фінальній стадії узгодження деталей. Драфт договору вже є, і йде фінальне узгодження його положень. Тому цілком можливо, що до кінця травня договір буде підписано.

Ситуація наступна: 

⏩Туреччині потрібні кошти з ЄС, які Анкара може отримати з оборонних замовлень. Продукцією турецького ВПК цікавиться  ціла низка європейських країн, але тепер замовлення стануть можливими лише тоді, коли Туреччина буде включена до списку третіх країн, з якими дозволені відповідні відносини завдяки європейському фонду переозброєння.

⏩ Європі ж потрібна друга за чисельністю армія НАТО як партнер. Стратегічний контроль за Босфором та Дарданеллами, Близькосхідний транспортний коридор. Країна, яка може без особливих вагань казати «ні» москві (якщо зацікавлені в цьому) та збивати за потребою літаки.

Ердоган зрозумів положення справ і, як це часто буває в його діях, вирішив скористатись цим положенням у всіх сенсах. 

➡️ З одного боку Туреччина вперше за тривалий час активно зближувалась з ЄС, була присутня на всіх ключових заходах, а з іншого — Ердоган, відчувши велику зацікавленість Брюсселю, вирішив, що може скористатись ситуацією та усунути політичного конкурента без ризику катастрофічно зруйнувати відносини з країнами ЄС. Оскільки ті будуть перед вибором: «стратегічна необхідність» чи «дотримання принципів».

⏩ Більшість провідних країн ЄС відзначились переважно заявами з легкою критикою чи нейтральними. Лише адміністрація Шольца виступила з різкою критикою, але майбутня нова адміністрація Мерца оперативно уточнила, що вони засуджують події, але вважають і сподіваються, що оборонна угода з Туреччиною буде підписана.

Угоду з Туреччиною просуває Польща 🇵🇱, яка зараз є країною, що головує в ЄС. За час свого головування Варшава планує підписати цю угоду.

Поляки просувають ці процеси з двох причин: 

🛑1) Туреччина для Польщі є цікавим елементом в рамках «пояса стримування москви»;

 🛑2) Польське Міноборони зацікавлене в певному турецькому озброєні, яке має непогану якість за помірну ціну.

Угода про торгівлю та оборонну співпрацю між ЄС та Туреччиною проходитиме через процедуру кваліфікованої більшості. Тому Анкара уникне традиційного вето від Греції та Кіпру. 

➡️ У стратегічному плані зближення Анкари та Брюсселя є корисним для України 🇺🇦. Тому через спробу Ердогана усунути опозицію і відповідні події в мене виникло занепокоєння, що процес підготовки угоди зірветься. Але цього не відбулось.

Очевидно, ЄС неофіційними каналами передав сигнали, що призвело до часткового пом’якшення намірів Ердогана щодо Екрема Імамоглу та протестувальників. Але відкотити ситуацію назад він вже не може.

Ердоган правильно оцінив позицію, що ЄС зараз буде більше зацікавлений у стратегічній оборонній співпраці з Анкарою, ніж у руйнуванні угоди задля захисту турецької опозиції.

🔄 Проте, схоже, Ердоган недооцінив масштаб внутрішніх наслідків, що спонукатиме турецького лідера до ще більш жорстких дій, а це зрештою може стати останньою краплею терпіння ЄС, для якого ситуація є неприйнятною. Проте через низку причин європейські столиці поки що «стримуються».

➡️ Тому станом на зараз угода між ЄС і Туреччиною не зірвана і має рух, але перебуває під загрозою зриву, якщо ситуація в Туреччині загостриться і Брюссель вже не буде в змозі НЕ реагувати на неї. 

Resurgam ➰ Приєднуйся

⚡️ 🎉 Що ж, березень продовжує бути місяцем відкриттів на каналі Resurgam, і сьогодні ми перерізаємо стрічку власного аналітичного YouTube-каналу 🎞

➡️ І в першому відео на каналі ми поговоримо «Чи може Європа повернути власне «золоте сторіччя»».

➡️ Ми пройдемося від великої американської афери до передумов азійської ери у XXI столітті. Подивимося на те, як за фасадами цінностей та гучних ініціатив приховувалися цілком земні бажання окремих країн керувати та домінувати.

➡️ Дослідимо, чому за 80 років після Другої світової війни Європа не відновила свою геополітичну потужність, яку мала до Світових воєн.

➡️ Обговоримо, які заходи та геополітичні комбінації можуть повернути Європі її велич і яке місце в цьому процесі може посісти Україна.

І ще багато цікавого.
 
❤ А головне — це буде перший етап нашого з Вами знайомства, якого я теж довго очікував.

Не знаю, чи сподобається… Сподіваюсь, що так, бо вкладено багато зусиль та нервів, щоб зробити це більш-менш якісно.  

А в найближчі тижні планую зробити й дубляж англійською. 

➡️ Тож запрошую до перегляду, сподіваюсь на вподобайки під відео та Ваші коментарі, які будуть як і зворотним зв'язком для мене, так і допомогою в просуванні. 

✅ Якщо сподобається, то не забудьте підписатись на YouTube, якщо сподобається, щоб потім не пропустити друге відео, де ми з Вами полетимо у Космос, щоб зробити кілька цікавих знімків з місць на московії та проаналізувати їх.

А зараз запрошую до перегляду першого відео —

https://youtu.be/CvruDh8Kt3w?si=R1yCoZFthHBVAu3r

Resurgam ➰ Приєднуйся

Про перемовини в Ер-Ріяді

Розпочну з того, що достеменно не відомо, що там відбувалось і до чого дійшли. Такий стан речей пов’язаний з двома моментами:

➡️ 1. Схоже, США обіцяли різним делегаціям різне та відповідно передавали сторонам ту інформацію і під тим кутом, який був необхідний Вашингтону. 

➡️ 2. Москва затягує процес і, відповідно, в дипломатичному треку артикулює одне, а в публічному окреслює зовсім інше та в інших масштабах. А США на це НЕ реагують, бо їм необхідна «перемога» (сам процес), а не результат.
З цього випливає, що сформувати чітку та ясну картинку неможливо. Тому поділюсь виключно своїми суб’єктивними спостереженнями.

➡️ Річ у тім, що праві й ті, хто каже: «москва не збирається завершувати війну», і праві ті, хто каже: «москва хоче завершити війну через низку кризових явищ». Хоча більш правильно казати не «завершити», а «призупинити».

⏩ Москва зацікавлена у продовженні війни без санкцій.

🔄 Але наприкінці 2025 року вона не буде зацікавлена у її продовженні зі збереженням значних санкцій.

Якщо санкції зберігають довготривалий ефект, то з вересня-жовтня 2025 москва буде відчувати низку проблем, які активніше спонукатимуть Кремль переглядати амбіції.

Для нас же важливими є дві складові:

▶️ 1. Якнайдовше збереження військової програми від США, щоб те, що замовлено за USAI, встигло надійти. Якщо пам'ять мені не зраджує, це зброї ще приблизно на 18 млрд. Більше ніж половина цієї зброї має надійти цього року.

▶️ 2. Збереження санкційного тиску, щоб економічні тенденції московії продовжували загострюватись і переростали із частково обмежуючого фактора в стратегічний фактор.

Що роблять переговорні групи зі США? 

Це більш схоже на саботаж, або повний непрофесіоналізм, бо:

Досягають перемир’я на морі – це ок, але якщо це ціною послаблення санкцій – це «НЕ ок». Бо такі тимчасові перемир’я можуть бути скасовані від подиху вітру. 

➡️ А оскільки будь-яке послаблення санкцій пропорційно стимулює амбіції москви, то це «морське» чи «енергетичне» перемирʼя із деескалації стане інструментом для побудови ще більшої ескалації. 

➡️ Тобто, це фрагментарне «морське» чи «енергетичне» перемир’я зараз лише відкладає більш якісний варіант, який міг би бути можливим, якби США дотримувалися двох компонентів:

• Посилення України у військовому плані;
• Посилення тиску санкцій впродовж 2025 року.

➡️ У такому разі москва під кінець року ініціювала б сама перемовини, а отже, ті ж США і для себе (якщо беремо за аксіому, що Білому Дому байдужа Україна) могли б отримати більше. 

Але те, що робить зараз Білий Дім – це повне позбавлення себе ж переговорних позицій. 

Фактично: москва продає Вашингтону лише «процес перемовин», а Білий Дім «купує процес», але у відповідь для підтримки процесу надає конкретні рішення москві. Тож москва отримує результат, США — просто процес (факт процесу), Україна — проблеми. Московські пропагандисти вже відверто насміхаються з Білого Дому.

❓ Як нам вийти з цієї позиції?

Я не знаю. Встати в позу до процесу, який відбувається зараз, поки передчасно – це може, навпаки, прискорити зняття санкцій та блокування військової допомоги. Так, це вдарить по Трампу (і вже б’є по республіканцям. Пенсильванія вже передала «привіт»), і санкції частково захищені (ключові). Тому їх швидко не зняти, але навіть часткове послаблення — «це повітря для москви».

➡️ Тому найкраще зараз — це використовувати час 🕰. І витрачати його на кооперацію з Європою, пошук альтернатив американським складовим (у всьому), щоб, зрештою, коли ми вже не уникнемо ситуації, що треба вставати у повний дипломатичний захист (позу) — реакція США не була шоком для нас. 

Нехай у Вашингтоні поки продовжують гратись з москвою. Хоч, мабуть, правильно казати навпаки — це москва грається з Вашингтоном…

Resurgam ➰ Приєднуйся

💬 Чим довше спостерігаю за історією із Signal та отримую більше інформації, тим більше стаю переконаним, що ситуація штучна і, скоріш за все, була ініційована самим Волтцом, щоб "вийти із мафіозної родини" у легкий спосіб до того, як його зроблять "цапом відбувайлом".

➡️ Але оскільки Трамп продемонстрував, що вихід із мафії лише один (повна політична смерть), то зараз цей скандал перетворюється на міжвидову конкуренцію всередині Білого дому. 

Думки про це опишу завтра, а поки цікаво почути Ваші.

Resurgam ➰ Приєднуйся