🇺🇸 Передогляд коміксу «Абсолютний Марсіанський Мисливець» #4
DC Comics поділилися передоглядом до коміксу «Абсолютний та Марсіанський Мисливець» #4 від сценариста Денза Кемпа та художника Хавʼєра Родріґеса.
«Абсолютний Марсіанський Мисливець» #4 вийде у 25 червня.
#анонс #марсіанськиймисливець #дензкемп #хавєрродріґес #супергероїка
Роршах врятує нас | Канал про комікси
DC Comics поділилися передоглядом до коміксу «Абсолютний та Марсіанський Мисливець» #4 від сценариста Денза Кемпа та художника Хавʼєра Родріґеса.
«Абсолютний Марсіанський Мисливець» #4 вийде у 25 червня.
#анонс #марсіанськиймисливець #дензкемп #хавєрродріґес #супергероїка
Роршах врятує нас | Канал про комікси
Forwarded from COMICSODA (Xenofontiv)
1991 рік…
«Зима» — книжечка для молодшого шкільного віку.
Київ, видавництво «Грайлик», 1991 рік.
Художниця: Олена Миколаївна Зенич (1956–2021).
У ті часи такий медіум, як комікс, уже почав «гучно гупати ногами в українські двері»!
Але в України не вистачило грошей на клямку до тих дверей. Двері так і залишилися невідкритими.
Зазвичай комікс як форма, чи навіть як медіум — це була ініціатива самих художників-ілюстраторів дитячої книги. Причому ініціатива доволі чисельна для того часу.
З тих пір у спогадах багатьох художників лишилася фраза про творчий шлях: «Малював комікси…» У таких як, наприклад, А. Василенко, О. Міхнушев, К. Суліма.
«Зима» — книжечка для молодшого шкільного віку.
Київ, видавництво «Грайлик», 1991 рік.
Художниця: Олена Миколаївна Зенич (1956–2021).
У ті часи такий медіум, як комікс, уже почав «гучно гупати ногами в українські двері»!
Але в України не вистачило грошей на клямку до тих дверей. Двері так і залишилися невідкритими.
Зазвичай комікс як форма, чи навіть як медіум — це була ініціатива самих художників-ілюстраторів дитячої книги. Причому ініціатива доволі чисельна для того часу.
З тих пір у спогадах багатьох художників лишилася фраза про творчий шлях: «Малював комікси…» У таких як, наприклад, А. Василенко, О. Міхнушев, К. Суліма.
📝 «Супермен: дім Брейніака» Джошуа Вільямсон, Марк Расселл, Рафа Сандовал, Міґель Мендонса та ін. 📝
⠀
📚 Видавництво: DC Comics | 240с
Чесно, кожен раз, коли DC запускає черговий кросовер, у мене спалахує тривожна лампочка: це знову спроба підтягнути інші серії, які не витягують продажами. І відчувається, що «Дім Брейніака» саме з цієї категорії. Він гучний, пафосний, з масою знайомих обличь і потенційно цікавих задумів — але все одно залишає відчуття примусовості й недосказаності.
Брейніак вривається в Метрополіс разом із армією Цзарніанців (так, родичів Лобо), і замість звичного «запакую місто в пляшку», він полює на нові форми знань і безсмертя. Супермен об’єднується з Лютором і навіть із самим Лобо. Командна робота, космічні мандрівки, спроби врятувати сім’ю Супермена — усе як зазвичай. Паралельно розгортаються побічні лінії, як от політичні амбіції Перрі Вайта.
У таких подіях зазвичай є потенціал: велике зло, непередбачувані союзи, космічний масштаб — усе звучить епічно. Але коли доходить до читання, розумієш, що за ефектною обгорткою ховається перевантажена й рвана історія. У «Домі Брейніака» ідей багато, але вони якось мені узагалі не лягають в щось цілісне. Замість напруженого трилера про виживання і битву розумів ми отримали механічне перетягування героїв між сценами, де важко втримати емоційний фокус й увагу. Читати не нудно до кінця, але й не захопливо.
Рафа Сандовал і команда художників виконали роботу добре. Епічні битви, космічні панорами, дизайн космічних кораблів — все це виглядає дійсно гарно. Тому якщо сюжет не зачіпає, то хоч із візуальної сторони є на що глянути.
Особисто для себе я знайшов значно більше мінусів, аніж плюсів. Відчуття вторинності й штучності, перенасиченість персонажами, яким не дають простору, розпорошений фокус, нецікава мотивація антагоніста — досить великий список.
Єдине, що справді тішило, то це Лобо і його сюжетна лінія. Його брутальність, грубість і навіть трохи трагічного бекграунду з планетою Цзарнія додали до подій хоч якоїсь драматичності. І хоч це більше ідейний потенціал, аніж реалізований сюжет, принаймні було цікаво. Ледь не забув, що потішило також в цьому всьому — Перрі Вайт і його балотування в мери. Це було досить незвично й місцями смішно.
«Дім Брейніака» назвав би підводкою до «Абсолютної влади». Він нічого не додає до образу Брейніака, не розкриває героїв по-новому і не пропонує нічого такого, що б захопило. Тому підводка до реалізації планів Аманди Воллер.
#відгук #супермен #джошуавільямсон #маркрасаел #рафасандовал #супергероїка
Роршах врятує нас | Канал про комікси
⠀
📚 Видавництво: DC Comics | 240с
Чесно, кожен раз, коли DC запускає черговий кросовер, у мене спалахує тривожна лампочка: це знову спроба підтягнути інші серії, які не витягують продажами. І відчувається, що «Дім Брейніака» саме з цієї категорії. Він гучний, пафосний, з масою знайомих обличь і потенційно цікавих задумів — але все одно залишає відчуття примусовості й недосказаності.
Брейніак вривається в Метрополіс разом із армією Цзарніанців (так, родичів Лобо), і замість звичного «запакую місто в пляшку», він полює на нові форми знань і безсмертя. Супермен об’єднується з Лютором і навіть із самим Лобо. Командна робота, космічні мандрівки, спроби врятувати сім’ю Супермена — усе як зазвичай. Паралельно розгортаються побічні лінії, як от політичні амбіції Перрі Вайта.
У таких подіях зазвичай є потенціал: велике зло, непередбачувані союзи, космічний масштаб — усе звучить епічно. Але коли доходить до читання, розумієш, що за ефектною обгорткою ховається перевантажена й рвана історія. У «Домі Брейніака» ідей багато, але вони якось мені узагалі не лягають в щось цілісне. Замість напруженого трилера про виживання і битву розумів ми отримали механічне перетягування героїв між сценами, де важко втримати емоційний фокус й увагу. Читати не нудно до кінця, але й не захопливо.
Рафа Сандовал і команда художників виконали роботу добре. Епічні битви, космічні панорами, дизайн космічних кораблів — все це виглядає дійсно гарно. Тому якщо сюжет не зачіпає, то хоч із візуальної сторони є на що глянути.
Особисто для себе я знайшов значно більше мінусів, аніж плюсів. Відчуття вторинності й штучності, перенасиченість персонажами, яким не дають простору, розпорошений фокус, нецікава мотивація антагоніста — досить великий список.
Єдине, що справді тішило, то це Лобо і його сюжетна лінія. Його брутальність, грубість і навіть трохи трагічного бекграунду з планетою Цзарнія додали до подій хоч якоїсь драматичності. І хоч це більше ідейний потенціал, аніж реалізований сюжет, принаймні було цікаво. Ледь не забув, що потішило також в цьому всьому — Перрі Вайт і його балотування в мери. Це було досить незвично й місцями смішно.
«Дім Брейніака» назвав би підводкою до «Абсолютної влади». Він нічого не додає до образу Брейніака, не розкриває героїв по-новому і не пропонує нічого такого, що б захопило. Тому підводка до реалізації планів Аманди Воллер.
#відгук #супермен #джошуавільямсон #маркрасаел #рафасандовал #супергероїка
Роршах врятує нас | Канал про комікси