Пару слов про "новаторську" тактику підарів, про яку весь час згадують у новинах, типу "тактику малих груп".

Що насправді.
Коли вони намагаються проводити класичні загальновійськові операції, з арт підготовко і подальшим штурмом на техніці, то вони зазвичай отримуються пізди. Бо наша арта і ФПВ знають свою роботу. Насправді, пізди вони починають отримувати ще раніше, на етапі накопичення. Бо у нас є літачки, ударні літачки і інколи Хаймарси.

Але є інший шлях.
Спочатку артою і дронами розбирається декілька передових позицій, щоб наша піхота відійшла. Потім вперед йдуть невеликі групи, що риють нори у сіряку. Тоді йде наступна група, знову нори. Наступна. І так аж поки вони не дійдуть до наших покинутих або напівпокинутих позицій. І ось уже лінія фронту трохи прогнулась. Чому вони при цьому не помирають? А вони помирають. Десятками. Ми не раз бачили як підари тижнями жили між жмурів, пили власну мочу, але не відступали. Ті хто ходячі йдуть вперед, навіть 300. Хто ходити не може, ті сидять на закрепах. Їжу і БК доставляють піші кур'єри "мули", що часто навіть без зброї, або ж мотоцикли/багі. Дуже важко зупинити такий повзучий наступ лише мінометами або дронами.

Так як у нас не досить особового складу, то досить часто вони знаходять "діри". Тоді просування йде швидше. В діру може заскочити і беха або МТЛБ з десантом. Але суть така сама.

Будемо чесними, часто піхота не досить стійка і починає відступати під тиском. Інколи навіть без бою. Особливо коли зв'язку нема, комунікації між позиціями нема, ти не розумієш хто справа, а хто зліва і чи не відійшли сусіди.

Що з цим робити? Да просто вбивати ворога. У них великий людський ресурс, але не безкінечний. І морально вони теж ломаються.

Але для цього треба декілька умов.

1) Стійка і навчена піхота, що вміє облаштувати позицію, знає що таке сектори вогню, веде постійне спостереження і не боїться стріляти. Не досить просто сидить в бліндажі, бо з цього толку мало. Нц і на позиціях мають бути кулемети, бо кулемет це ІМБА.

2) Вогневі для ближнього бою, виставлені грамотною людиною з навченими операторами. Перш за все це Mk-19 та 60мм міномети. У нас дуже недооцінюють ці міномети. Але вони дуже точні, непомітні і дуже ефективні коли треба нахлобучіть "зомбі" групу.

3) Постійне спостереження за полем бою з дронів і СП.

4) Вогневі і ФПВ дрони, що готові вдарити на випадок великого накату, а коли накату немає, то постійно розбирають підару передній край. Якщо буде ніде накопичуватись, то і йти вперед стане важче.

5) Грамотний і навчений штаб, що працює 24/7 без вихідних і відпочинку і зводить це все до купи. Недостатньо мати засоби, треба щоб все це працювало як одна велика машина.

Ще одна чисто практична порада. У нас не дуже люблять розмовляти з піхотою, йди туди, там буде позиція, посидиш пару днів... Людина так влаштована, що розуміння дає впевненість. Якщо піхотинець знає хто в нього сусіди, знає що його підтримають вогневі, впевнений в евакуації, знає яким маршрутом вийти на евак, у нього є зв'язок, то він буде стійким. А якщо просто відправити в нікуди, то і спецназ відступить.

Нічого складного і секретного, як мені здається, але..

До речі. "Новаторська" тактика пішла від Вагнерів. Вони це робили під Бахмутом ще.