Православний монах, який грає на кеменче. Греція🇬🇷

Кеменче — це традиційний струнний смичковий музичний інструмент, поширений у регіонах Кавказу, Причорномор'я, Греції, Туреччини та Балкан. Його назва в перекладі з турецької означає «маленький лук» через характерну форму та техніку гри.
Техніка гри: інструмент тримають вертикально, притискаючи до колін, а смичок проводять по струнах.

Апокаліптична секта, білоруська література, black metal і вимерле село, Або як випадкова рекомендація YouTube Music підірвала мені мізки.
Вєршалін!

Підкинув YouTube свіжий трек, на який я страшно залип, аж вирішив загуглити, хто ж записав цей лютий блек-метал з дивною назвою Wierszalin III. І копнув я аж до культурного шоку 🤯

А йдеться про типовий приклад "кресової релігійності" - мішанини вірувань на стику культур та народів серед соціальних низів. Героєм цієї історії початку ХХ ст. став неписьменний селянин Еліаш Клімовіч. Місце дії - Білосточчина, теперішнє Підляське воєводство Польщі, край дрімучих лісів і не менш дрімучого православ'я. Хто бачив гору Ґрабарку - знає, про що я. (Це, до речі, перша локація, котру я відвідав у Польщі, а потому жив майже рік у Білостоку. Але менше з тим) Походження Еліаш Клімовіч мав мішане: вихованець католицько-православної родини польських білорусів. Це Kresy Wschodnie - звична справа. Аж якось у нього стався конфлікт з місцевим бандитом, чи то Еліаш просто подався до Іоанна Кронштадського по тлумачення свого містичного сну, проте справа така: люди бідкаються, а влада розводить руками бандита ігнорували царські жандарми, тож селяни вбили його "по-тихому" з поверненням Еліаша, а старець Кронштадський витлумачив Клімовічу, що Бог наказує тому звести храм в його рідному селі Стара Ґжибовщизна. Звідкись узялися на це кошти й будівництво відстрочила тільки Перша світова. Вже тоді, в цьому проєкті, релігійним запалом Еліаша Клімовіча перейнялися односельці й слава його ширилася й обростала чутками. Минає трошки часу - й божого чоловіка стали називати білоруським перевтіленням біблійного пророка Іллі, а до самого Еліаша потягнулися симпатики й паломники, яким Клімовіч проповідував і зцілював від хвороб. Врешті запланував прийняти постриг і правити літургії у своїх вибудуваних церкві й каплицях. Звідси тягнеться коріння конфлікту з місцевим духовенством, який набрав загрозливих масштабів. За "пророком" стояли натовпи вірних, що врешті проголосили Еліаша новим месією. Він і сам не був проти ролі нового Ісуса. Не вистачало тільки нового Єрусалиму. Так і постав Вєршалін.

Адепти чимраз радикальнішої секти "пророка" Іллі розірвали зв'язки з колишнім життям і заснували посад серед Книшинської пущі десь у 30-х роках. До майбутньої столиці світу (з кількох будинків) зійшлися поляки, білоруси й навіть українці з Волині. Нового "пророка" оточили й нові апостоли. Апокаліптичний екстаз дійшов до межі, коли вірні, зібравши врожай 1936 року, вирішили, що нового Ісуса потрібно "по-новому" розіп'яти. Проте Клімовіч відсидівся у підвалі й символічно "воскрес" через три дні. А от Вєршалін воскреснути й розростися не зміг, чим підірвав віру уходників. Тим часом навколо пущі вже розгорялася нова війна. У 1939 році підійшла Красная армія і за доносом одного з "апостолів" арештувала "пророка" й засудила на висилку. Допит витримав так стійко, ніби справді був святим. А от численні версії подальшої долі Клімовіча кардинально різняться. Він або був розстріляний на місці стихійною білоруською поліцією, або ж помер у 1939 (чи 1941-му) році в околицях Красноярська по амністії. Вєршалін занепав, а сектанти розбіглися, лиш символічно збираючися щороку на горі Ґрабарці, щоб пом'янути свого пророка. А від "столиці світу" наразі збереглися кілька дерев'яних хат. І помітний слід у поп-культурі: книги, фільми, музика...

Білоруський письменник з Ґродна Аляксєй Карпюк написав про цю секту свій opus magnum - "Вєршалінскі рай" (1974), котрий додав йому клопотів з комуністичною владою, яких опальному автору й так не бракувало. Його виключили з компартії та Спілки письменників. Книга доступна онлайн, проте лишаю посилання лиш на Goodreads, щоб не загубили. Буде вам досвід читання білоруською. Прекрасна мова.

І, нарешті, блек-метал. Виявляється, скандальний польський гурт Batushka розпався. З нього вийшов, як пророк з моря, новий проєкт - Patriarkh. 3 січня 2025 року Napalm Records релізне їхній перший альбом. І присвячений він кому? Так, білоруському пророку Іллі. Два сингли з альбому вже доступні для прослуховування. Амінь!

На фото кінця XIX ст. зображено норвезького квена, який приносить жертву "Тапіо" - фінському/карельському богу лісу.

Квени є нащадками фінів, які оселилися в Норвегії в період XVI-XVII століть. Ці фіни походили в основному з регіону Саво (півд. схід від Фінляндії), і вони зберегли свої вірування та культуру в основному недоторканими до наших днів.

🟧Забута Спадщина

#Інше

Шугаєва Л.М. (2010) В ПОШУКАХ ІСТИННОГО ПРАВОCЛАВ’Я. ІНОКЕНТІЙ БАЛТСЬКИЙ. Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії, 2010 (Вип.19). с. 57-59.

На початку XX ст. на теренах Херсонщини, Одещини та Поділля набуває поширення діяльність нового релігійного утворення – інокентіївців.
Засновником нового вчення виступив ієромонах Балтського монастиря Інокентій Балтський. Іван Васильович Левізор (Інокентій) народився у 1875 р. у бідній молдавській родині. У віці двадцяти років він поступає у Добрушський монастир, що на Бесарабії, де й розпочинає свою діяльність у якості проповідника. Згодом І. Левізор починає подорожувати по монастирях, знайомитися з їх традиціями й устроєм, відвідує Києво-Печерську лавру. Зрештою Левізор осів у Балтському монастирі у якості ієромонаха Інокентія. Саме у стінах цього монастиря він остаточно сформував свій світогляд.

Передпродаж відкрито!

«Філософині» — це унікальна антологія філософських текстів, написаних жінками XVII–XIX століть. Збірка підважує поширене уявлення про філософію як чоловічу справу й знайомить з поглядами шістьох мислительок.

У творах Сожурне Трус і Гарієт Тейлор-Міл викладено засадничі ідеї фемінізму й аболіціонізму. Гарієт Мартіно радить, як розвивати критичне мислення, а Франсіс Павер Коб обґрунтовує етичне ставлення до тварин. Марґарет Кавендіш розкриває поняття нескінченності та свою концепцію живої матерії як основи світу, а Мері Шеперд аналізує відмінності між сприйняттям і реальністю. Розмаїття традицій, тем і письменницьких стилів авторок допомагає прочитати філософію по-новому.

«Філософині» — не просто книга. Це заклик долучитися до філософської дискусії та почути тих, ким задовго нехтували.

Книгу видано за підтримки програми «Ґендерна демократія» Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.

Ціна зі знижкою: 450 360 грн

Передзамовити за посиланням

Печера Платона

Щодня я згадую джерело милостей,
які Ти дарував мені ніжно й щедро;
щодня нехай моя любов до Тебе зростає.

Усе, що я отримав, — від Тебе воно прийшло,
усе, на що я сподіваюся, — від Твоєї любові воно прийде,
усе, що я насолоджуюся, — це Твоя щедрість,
усе, про що я прошу, — це згідно з Твоєю волею.

Святий Боже, люблячий Отче, вічного слова,
даруй мені мати в Тобі цю живу молитву:
просвіти мій розум, запали мою волю, направ мої дії,
надихни мою любов, укріпи мою слабкість, огорни моє прагнення.

Молитва св. Кутберта

Гарні подарунки це завжди добре 🎁😻

Сьогодні православні відзначають день шанування Будди. Так вже вийшло, що історія життя Сіддгартха Ґаутама потрапила до праволсавної традиції через мандрівний сюжет про Варлаама пустельника та Іоасафа царевич Індійського. Сам сюжет був дуже популярним в Україні. У свій час Іван Франко навіть захистив дисертацію про цю історію. Детальніше про це можна почитати у статті: "Докторська дисертація Івана Франка, або Як Будда став християнським великомучеником". На основі власного аналізу та порівняння результатів розвідок інших дослідників Франко відстежив шлях перетворення стародавньої індійської легенди у християнську історію. Персонажі цієї історії – Варлаам і Іоасаф в результаті багаторазового редагування змісту легенди дохристиянського періоду набули, крім християнських імен, ще й таких переконливих рис, що в 1583 році їх було канонізовано християнською церквою. День шанування в Православному календарі припадає на 2 грудня (19 листопада за старим стилем) і у Римо-католицькому мартирологу 27 листопада.

Люблю подібні відео. Ірландія 🇮🇪.

Баркер А. Як стають мунітами: добровільно чи їм промивають мізки? / Пер. з англ. О. Дем’янчук. Київ: Вид. Р. Халікова, 2024. 562 с.
ISBN 978-617-8310-26-4

Увазі читача пропонується авторизоване українське видання праці Айлін Баркер — провідної та ключової для становлення сучасного українського релігієзнавства дослідниці.

Описуючи процес навернення до Церкви Об’єднання неорелігії, заснованої корейським релігієтворцем Мун Сон Мьоном ще в середині ХХ ст., Баркер на підставі сотень інтерв’ю, які вона проводила персонально із послідовниками цього руху, шляхом тривалого включеного спостереження відкидає теорію «промивання мізків» як пояснення масового приєднання до цієї організації нових адептів. Цим самим автор реабілітує неорелігії як власне релігії, що є результатом духовних пошуків, а не духовного насильства, свідомим вибором альтернативного історичним церквам шляху спасіння і самореалізації багатьох сучасних вірян. Книгу можна придбати тут: https://pxpublisher.com.ua/yak-stayut-munitamy/