#луцький_терорист

Подивилася я би це в школі…..

МИ СТОЇМО НА РІЗНИХ БЕРЕГАХ ДОРОГИ
Ми стоїмо на різних берегах дороги, та випадкові обриси, що на серцях на наших наросли, взаємно бачать одне одного за миготіннями машин.
На мент роз’їхались машини, хвилина є – до тебе перебігти, і ще здається – кличеш ти: біжи. Так я ще зачекав хвилинку, і знов між нами біг машин.
02.04.1982

Іван Лучук

#луцький_терорист

Якщо хтось іще радитиме мені такі сумні фільми — відріжу собі пальця.

"давні греки вірили, що німфи можуть перетворюватися на півонії, щоб сховатися від людей"

у вогкому підʼїзді,
нашому смарагдовому сховку
від червневої спеки,
ти струшуєш із мене пилок
в надії, що я розквітну
квіткою,
призначеною
лише в тобі
збурювати спогади
про мерехтіння моїх
безпритульних поцілунків,
ув’язнених цим підʼїздом.

та от вони — ніби сріблення моря —
проявляються в тобі під шкірою і
стрибають сходами
німі зайченята;
б’ються об скло бджоли,
не мають спочинку хрущі
у спробі застукати нас
як хитрі свідки.

у іншому всесвіті
ми цілуємося в підʼїздах
кольору вохри, індиго
або, може, кольору
химерної квітки,
в яку ти вицвів мене
біля себе.

не приведи, Господи,
щоб у якомусь із цих світів
для нас не було відведено підʼїзду

#вірші