Дуже люблю різноманітні «Книги костюмів», як «європейські» так і «східні». Вони завжди мають багато деталей та неочевидних контекстів.
Багато цих книг передають типажі у стандартних, часто відтворюваних одноманітних позах. Ілюстрації містять акцент на «клейнодах», професійних, станових чи конфесійних ознаках. Виконані малюнки у 2D (так би мовити), без «зорового контакту», «художньої перспективи» й інших атрибутів, які би порушували обмеження на зображення живих істот в ісламі. В Стамбулі, та інших великих містах, було багато мініатюристів, які за доступні гроші виготовляли подібні ілюстрації для купців, мандрівників, дипломатів. Ці ілюстрації згодом могли доповнюватись вже самими замовниками (латинською, італійською, німецькою, шведською мовами), переростаючи у справжні «енциклопедії» з суб’єктивними враженнями та довідковими відомостями про історію, географію, культуру країн і регіонів. Торгівельний потенціал, шляхи сполучення, ендемічні хвороби, флору та фауну. А також їх мешканців. Книги костюмів презентували європейським правителям та знаті, привозили як дуже вартісний сувенір, або ж ефекту «презентацію\звіт» про здійснену роботу. Інколи – як своєрідне свідчення власної експертності в «східних справах». Таке собі навіть «резюме». На основі цих типажів і заміток цілі покоління науковців, філософів, митців уявляли собі «орієнт», відтворюючи образ його мешканців у чисельних творах вже європейського мистецтва. А політики навіть будували дипломатичні чи військові стратегії.
#роздуми #текст #книга_костюмів

Про османських солдатів на Галичині, турецькі пісні замість колискової та перше знайомство з тюркським світом.
📚Читаю далі з великим інтересом нове видання "Омелян Пріцак: повернення до України" (упорядниця Таїсія Сидорчук, 2024), де зібрані інтерв'ю й дописи знакового українського сходознавця. Цікавий фрагмент з автобіографії дослідника, у якому він говорить про те, як особистий (часто навіть несвідомий) досвід здобутий в дитинстві, вплинув на його сприйняття тюркського світу:
✍️«Кілька обставин зробили з мене тюрколога. Три з них були несвідомими, і перша насправді почалась в 1916 році – за три роки до мого народження. Солдати Османської імперії, союзниці Австро-Угорської імперії, тоді розміщувались в Галичині. Один загін прибув до Луки – містечка, де жила моя мама, а дідусь довгий час виконував обов’язки голови громади. Будинок мого дідуся (де пізніше народився я) був розташований на краю дуже великого лугу. Неподалік проходили муштру османські солдати, і їхні меланхолійні пісні було чутно в покоях моєї матері та її молодшої сестри. Дівчатка почали наспівувати дивні мелодії та повторювати їхні іноземні слова. Османські офіцери часто навідувались до дідуся: як офіційно, так і неформально. Іноді до їхньої компанії допускалися й дівчата, незважаючи на пуританські звичаї, властиві добі правління Франца Йосипа, що переживали в той час на Галичині, а також попри те, що османські офіцери, які були мусульманами, заледве знали, як розмовляти з дівчатами-християнками. Сестри за будь якої нагоди просили офіцерів, які також розмовляли німецькою, виправити їхні «турецькі тексти». Вони вивчали основи розмови османо-турецької мови й навчились співати кілька популярних пісень типу турецьких mani (народних пісень, що складались з чотирьох рядків), а також османські військові марші.
Досі пам’ятаю, що в ранньому дитинстві мама часто співала мені перед сном турецькі мелодії. Мої перші дитячі пісеньки були турецькими, і деякі з них я пам’ятаю донині. Матір також навчила мене рахувати по-турецьки від одного до ста й говорити кілька речень, не маючи, природно, жодного уявлення про граматику або структуру мови…».
#текст #книга #Османська_імперія

Про османські підрозділи на Галичині в часи Першої світової останнім часом активно пишуть. Більше про цю тему можна дізнатись наприклад тут:
https://zbruc.eu/node/53876
#текст #стаття #Османська_імперія

🎥В коментарях скинули коротке відео про меморіал турецьким воякам у с. Лопушня:
✍️"У селі Лопушня на Івано-Франківщині знаходиться меморіальне військове кладовище османських воїнів, які загинули на Галицькому фронті у 1916-1917 роках під час Першої світової війни. Виконуючи свої союзницькі зобов'язання, турецький військовий міністр Енвер Паша (Enver Paşa) запропонував німцям і австрійцям допомогу у живій силі й озброєннях. Турецькі військові частини вступили у війну на боці Австро-Угорської імперії проти царської Росії. Турки добиралися в Україну міжконтинентальною залізницею Багдад–Берлін близько двох тижнів. Стамбул скерував в Галичину 40-тисячний корпус під командуванням генерала Севата Чобанлі. Неподалік, на узгір’ях гори Лисоні турецькі резервісти підсилювали позиції 35-го австро-угорського піхотного полку та полку Українських Січових Стрільців, які тримали там оборону. Українці також підсилювали контрнаступ турків і повертали в росіян втрачені раніше турками позиції. Всього на Галицькому фронті в часи Першої світової війни загинуло 12 тисяч турецьких воїнів, а тут покояться 200 загиблих бійців. У 2016 зусиллями місцевої громади та турецького посольства в Україні тут урочисто відкрили оновлений меморіал. Він побудований у вигляді каскаду, у верхній частині якого обеліск сторічної давності, а внизу — сучасний. На світлому обеліску є традиційні для тюркських поховань написи османською арабською мовою. Вгорі під півмісяцем написано “Він - Вічно Сущий”. Довший напис розбірливий частково, тут вдається прочитати “над їхніми душами прочитай Суру Аль-Фатіха” - Це назва першого і найважливішого розділу Корану, що коротко викладає головні догмати ісламу. Нижній напис означає “1807 рік”. Відомо, що в той рік відбувалася Афонська битва між Османською та Російською імперіями".
https://www.youtube.com/watch?v=TiGPnAP66xQ
#Османська_імперія #відео

🖼Знайшов собі в колекцію стереопару з інтерʼєром кримськотатарської мечеті: «Татарская мечеть внутри». Один парний знімок з серії «Крим» (Стереографическое издательство «Светъ», 1910).
#Крим #мистецтво #колекція

Стереоскоп – це оптичний «бінокль» для перегляду «об’ємних» знімків, або ж «стереопар». Ефект об’ємності в них створювався завдяки різній відстані між знімками та специфічному куту заломлення світла. Дуже дешевий і популярний для свого часу пристрій, відкриття технології якого приписують англійському фізику Чарльзу Вітстону (1802-1875). Як і більшість винаходів, стереоскоп створювали для наукових досліджень, але найбільшу популярність він здобув у комерційному напрямку «об’ємних фотографій» в другій пол. 19 – на поч. 20 ст. На відміну від фото, цей жанр з самого початку не претендував на мистецтво й сприймався як розвага. Прилад коштував дуже дешево, а стереопари виготовляли як листівки – з відомими творами мистецтва, знаковими місцями, видами «далеких країв» чи популярних туристичних маршрутів. Став у пригоді цей «девайс» також і етнографам, які фіксували на стереопарах сюжети, костюми, місця, які досліджували. Окремим популярним напрямком був орієнтальний жанр – з типажами та «екзотичними» місцями, до яких можна було здійснити «віртуальну 3d мандрівку». До кожної такої серії стереопар випускали «Пояснювальний текст», у якому стисло розповідали про звичаї, історію, вірування й спосіб життя місцевого населення. В Російській імперії були цілі серії таких стереопар з супровідним текстом, присвячені т.з. «національним регіонам та інородцям». Зокрема про Крим, Кавказ, Сибір, Туркестан (Центральну Азію загалом), тощо.
📝До серії "Крим" 1910 р. супровідний текст писав Бесчинский А.Я. "Пояснительный текст к серии Крым", 1908. Згодом трохи детальніше напишу про цю серію.
#фото #Крим

На дружньому каналі Історія без міфів вийшов новий випуск, присвячений феномену українського козацтва: політичній традиції, військовій культурі, суспільній організації. Гість випуску, Олексій Сокирко, приділяє особливу увагу також і глобальній мілітарній революції та її впливу на "степову війну" у Східній Євопі, яка фактично й поклала кінець Степовому кордону наприкінці 17 ст. Хто ще не придбав нову книгу пана Олексія про "Козацький Марс" - дуже раджу це зробити.
#відео #фронтир #Україна
https://www.youtube.com/watch?v=rboeHIBlC1s

Нагадую також подивитись випуск і за моєї участі, раптом хтось пропустив😊

У продовження теми нещодавньої лекції «Польсько-литовські татари в історії України» записали розмову про соціальний, мілітарний, культурний вплив польсько-литовських та кримських татар. Підняли багато цікавих тем:
про феномен «татарського осадництва» на українських землях Великого князівства Литовського й Речі Посполитої (як «півночі», так і степових рубежів»), «Татарські вулиці» в українських містах, татарських воїнів, дипломатів і тлумачів на службі у князів і шляхти; Ну і звісно – про долю татарських осадників на Київщині, Волині, Поділлі, Галичині;
Обговорили й більш ширші теми про дипломатичні взаємини, фронтирні спільноти, комунікації\взаємини на Степовому кордоні Європи. А також стереотипи про те, що активні контакти зі «Сходом» мала лише «південна периферія»;
Трохи переживав за те, щоб висвітлити таку багатогранну та цікаву тему лаконічно, але вийшло ніби добре. Дякую Євгену Мочалову та команді проєкту за професіоналізм і змістовну розмову. Далі буде🙂
#Україна #Крим #кримські_татари #татари_липки #відео #інтервю
https://www.youtube.com/watch?v=tTY5XKgKX0M&t=2643s

📚Запрошую на презентацію історичних романів Олександри Шутко про Крим - «Кривава Кафа. Перерваний шлях Шехзаде» і «Кривава Кафа. Війна за османський трон». Я буду тут модератором, тож побачимось.
📌15 лютого (субота), 17:00
📌Адреса музею: м. Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 12 (на території Києво-Печерської Лаври). Вхід вільний.
Деталі за посиланням:
#анонс #Крим #презентація
https://facebook.com/events/s/%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0-%D1%88%D1%83%D1%82%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83%D1%94-%D1%96%D1%81%D1%82/605693138768913/

✍Запрошуємо на презентацію нашого науково-популярного видання «Хотинська війна 1621 р. Козацька звитяга, османські амбіції та європейське майбутнє» («Кліо», 2024). На заході можна буде поспілкуватися з авторами видання (в тому числі і зі мною), а також придбати примірник у представників видавництва.
📌19 лютого в Національному музеї історії України за адресою вул. Володимирська, 2. Початок о 16:00.
Вхід на подію вільний. Деталі по подію, авторів і партнерів видання за посиланням:
#анонс #книга #презентація #Хотин_1621
https://facebook.com/events/s/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8-%D1%85%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B2%D1%96/483933474570240/

26 лютого відзначається День кримського спротиву російській окупації. Тож сьогоднішній 99-й епізод “Пороблено” ми присвячуємо кримським татарам та їхній багатій культурі. Говоримо з Олексієм Савченком @orientalistnotes — істориком, кандидатом історичних наук, провідним науковим співробітником Скарбниці Національного музею історії України, дослідником історії та культури кримських татар про таке:

Яким був традиційний одяг кримських татар і татарок?
Що можна було зчитати з їхнього зовнішнього вигляду?
Які деталі одягу спеціально готували до весілля?
Які прикраси їх оточували?
Яке значення вони мали в обрядах та в повсякденному житті?
Якого значення надавали запахам у культурі кримських татар?
Скільки ритуальних кавових церемоній існує в цього народу та чим заміняли каву в найскрутніші часи?

Сьогодні за допомогою цих речей ми можемо говорити про кримськотатарську історію. Ознайомитися з багатою спадщиною цього народу можна, відвідавши виставку “Miras. Спадщина” в Скарбниці Національного музею історії України, співкуратором якої виступив Олексій. А ми запрошуємо вас переглянути цей неймовірно цікавий епізод:

https://www.youtube.com/watch?v=H3XDUQx11Q8